Рішення

від 02.12.2010 по справі 8/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/362 02.12.10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар-96"

про стягнення 18 975,94 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар-96" про стягнення 18975, 94 грн., що складає заборгованість за виконані послуги перевезення вантажів, 7 904.00 грн. збитки за ненормований простій автомобіля, 768,42 грн. інфляційні збитки, 237,45 грн. трьох відсотків річних, 3 284,44 грн. недоотриманого доходу.

Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг на виконання заявки № 20/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. порушено провадження по справі № 8/362 та призначено її розгляд на 10.09.2010 року.

У судове засідання 10.09.2010 р. представники сторін не з'явились, причини неявки суду не відомі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2010 р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, неподанням усіх витребуваних документів.

Через канцелярію суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду, додаткові документи позивача по справі, додаткові обгрунтування позовних вимог та заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 18.11.2010 р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, неподанням усіх витребуваних документів.

Через канцелярію суду надійшла заява позивача про витребування документів.

У судове засідання, призначене на 18.11.2010 року представники сторін не з'явились, причини неявки суду не відомі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 02.02.2010 р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, неподанням усіх витребуваних документів.

Через канцелярію суду надійшла заява позивача про слухання справи без участі його представника.

У зв'язку з нез'явленням сторін в судове засідання суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГГІК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2009 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвар-96" (замовник) було укладено договір заявку № 20/01 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі договір-заявка). відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Бортничи (Київська область) - Каор (Керсі).

Відповідно до умов договору - заявки вартість перевезення становить 1500 євро. а оплата проводиться у безготівковій формі протягом 5 банківських днів з моменту отримання документів.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники . господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у. певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В своїй позовні заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору-заявки, оскільки при перетині Українсько-Польського кордону автомобіль був затриманий на прикордонній митниці в зв'язку з відсутністю необхідних документів.

Оскільки загальна відстань обумовленого маршруту становила 2860 км, а обумовлена вартість перевезення 1500 євро, то ціна 1 км. становить 0,52 євро.

На вимогу замовника автомобіль проїхав 660 км. за маршрутом Краківець-Бортничі та 660 км. в зворотному напрямку. Відповідно разом становить 1320 км.

За проведеним судом розрахунком вартість преревезення на обумовлений час розрахунків між сторонами становить 6781, 63 грн. Відповідно до курсу євро 9 грн. 88 коп.

Отже, на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 6781, 63 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору-заявки розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 5 банківських днів.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, договору-заявки строк виконання відповідачем грошового зобов'язання настав, проте відповідачем зазначена заборгованість не сплачена.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 6781, 63 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього 237, 45 грн.. трьох відсотків річних, 768. 45 інфляційних нарахувань, штраф в розмірі 7904, 00 коп. та збитки в розмірі 3284, 44 грн.

Відповідно до п. 11 договору-заявки за простій автомобіля сплачується штраф в розмірі 100 євро.

З проведеним судом розрахунком зазначений штраф становить 7904. 00 коп.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення трьох відсотків річних, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача три відсотки річних в розмірі 237, 45 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 768. 42 грн.

Статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Суд погоджується з розрахунком позивача збитків в розмірі 3284, 44 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування повідомлених вище обставин, а тому судом визнається що відповідачем не доведено відсутності його вини у невиконання грошових зобов'язань.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Поряд з цим, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 1870, 00 грн. у відповідності до укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 договору № 03 доручення від 02.02:2010 р.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. З ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом Ю Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду договір № 03 доручення від 02.02.2010 р. про надання правової допомоги видатковий касовий ордер від 09.06.2010 р. про сплату 1870,00 грн. на користь ОСОБА_3

Враховуючи наведені витрати на оплату послуг адвоката, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до вимог ст. 49. Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 623, 625, 916 ЦК України, ст. ст. 173, Г74, 175, 193, 307 ГК України, ст. ст. 33, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України суд -,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар-96" (02088. м. Київ. вул. Леніна, буд. 19, кв. 55, ідентифікаційний код 33100177) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (46027, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 6781 (шість тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 63 коп., 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 42 коп. інфляційних нарахувань. 237 (двісті тридцять сім) грн. 45 коп. трьох відсотків річних, 7904 (сім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. штрафу. 3284 (три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 44 коп. збитків. 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 11.04.12 року