Рішення

від 15.05.2012 по справі 5019/420/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5019/420/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Новорічицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (далі - Рада) до державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Зарічненський держспецлісгосп" (далі - Підприємство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна екологічна інспекція в Рівненській області (далі - Інспекція), про стягнення суми заподіяної державі шкоди у розмірі 52 641 грн. 70 коп.,

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_2 за дов. № 63 від 27 березня 2012 року;

органу прокуратури: Лис Н.В. за посв. № 102 від 24 листопада 2011 року;

3-ї особи: ОСОБА_4 за дов. № 1 від 10 січня 2012 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2012 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 липня 2011 року на території Підприємства державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, в ході якої у кварталі 15 Привітівського лісництва був зафіксований факт незаконної рубки деревини: сосни сироростучої в кількості 16 штук та 2 дерев берези сироростучої, у зв'язку з чим державі було заподіяно шкоду в розмірі 52 641 грн. 70 коп. У зв'язку з тим, що вказане правопорушення (на думку Прокурора) відбулося через неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, однак останній відмовляється в добровільному порядку відшкодувати заподіяну державі шкоду, прокурор, посилаючись на статті 19, 64, 89, 105, 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та статтю 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд про задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 19 березня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/420/12, розгляд якої було призначено на 29 березня 2012 року. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Інспекцію.

Ухвалою суду від 29 березня 2012 року розгляд справи було відкладено на 19 квітня 2012 року

Ухвалою суду від 19 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 3 травня 2012 року.

У судовому засіданні 3 травня 2012 року було оголошено перерву до 15 травня 2012 року.

У судові засідання, призначені на 29 березня 2012 року, 19 квітня 2012 року та 3 травня 2012 року, позивач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, проте надіслав лист від 28 квітня 2012 року № 817 в якому зазначив, що не заперечує проти розгляду даної справи без його участі.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги Прокурора, посилаючись на те, що Підприємство в порушення вимог статті 19 ЛК України не забезпечило охорону та збереження лісів на ввіреній йому території, чим допустило самовільну вирубку дерев, а відтак заподіяну вказаним правопорушенням шкоду слід стягнути саме з відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за правилами статті 1166 ЦК України заподіяна шкода підлягає стягненню саме з заподіювача цієї шкоди за наявності його вини та причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та завданою шкодою. Водночас Прокурор та позивач не довели належними та допустимими доказами вину Підприємства у самовільній вирубці дерев, а також не вказали, у чому полягає неправомірність поведінки відповідача та чи існує причинний зв'язок між його поведінкою та завданою державі шкодою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, представника відповідача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2011 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області згідно плану роботи Інспекції на ІІІ квартал 2011 року на території Підприємства було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства.

В ході даної перевірки в кварталі 15 Привітівського лісництва Підприємства інспекторами виявлено факт незаконної рубки невстановленими особами дерев: сосни сироростучої в кількості 16 штук та 2 дерев берези сироростучої, що зафіксовано в Акті від 29 липня 2011 року та польовій відомості, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 8-11).

На підставі додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області Багнієм А.В. був здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу в результаті вказаної незаконної рубки, що складає 52 641 грн. 70 коп. (а.с. 13).

Листом Інспекції від 25 серпня 2011 року № 3010/06-07 на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій останньому було запропоновано в 10-денний термін перерахувати до місцевого бюджету Новорічицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області вищезазначену суму заподіяної державі шкоди, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі -Закон), у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 105 ЛК України, якою встановлено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

За частиною 4 статті 68 Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (частина 5 статті 68 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності, встановленої вищезазначеною нормою, необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина заподіювача шкоди.

Пунктом 1 частини 2 статті 105 ЛК України зокрема передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Отже, відповідно до вищезазначених приписів діючого законодавства обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, покладається саме на осіб, які безпосередньо вчинили дане правопорушення і вина їх встановлена у визначеному законом порядку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 4/27/2011/5003.

Згідно з вимогами пункту б) частини 1 статті 20 Закону державний контроль за використанням і охороною лісів належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях, яким відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 є Державна екологічна інспекція України.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначає Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464.

Відповідно до пункту 1.3 вказаного Порядку вказаний нормативно-правовий акт поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Азовського моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Мінприроди) та суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

За пунктом 1.4 Порядку акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Судом встановлено, що Актом від 29 липня 2011 року, на який посилається Прокурор у своєму позові, зафіксовано, що вищезазначену незаконну рубку дерев скоєно невстановленими особами. Даний факт не заперечується сторонами у справі.

Інші докази, які б могли підтвердити факт здійснення даного правопорушення працівниками відповідача, у матеріалах справи відсутні.

У той же час в матеріалах справи наявна копія акту № 14 про порушення вимог лісового законодавства від 27 липня 2011 року, складеного працівниками Підприємства, яким також було зафіксовано факт незаконної порубки 18 дерев в кварталі № 15 Привітівського лісництва (а.с. 24), у зв'язку з чим відповідач листом від 28 липня 2011 року № 148 звернувся до Зарічненського районного відділу УМВС України в Рівненській області, в якому повідомив про виявлену незаконну вирубку дерев, що спричинила збитки в розмірі 52 641 грн. 70 коп. (а.с. 53).

Також у матеріалах справи містяться листи Зарічненського районного відділу УМВС України в Рівненській області від 24 квітня 2012 року № 57/2663 та від 25 квітня 2012 року № 57/2704 (а.с. 90, 103), адресовані відповідно відповідачу та Прокурору, зі змісту яких вбачається, що за даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченому статтею 246 Кримінального кодексу України, однак на момент надання відповіді особи, які вчинили злочин, у вказаній кримінальній справі слідством не встановлені. Інші докази, які б могли свідчити про зворотне, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки на момент вирішення даного спору вина працівників Підприємства у вчинені вищезазначеної незаконної рубки дерев у визначеному законом порядку не встановлена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди, спричиненої вказаним правопорушенням.

Також не можна погодитися з твердженням Прокурора щодо неналежного виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 ЛК України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень

За частиною 1 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно з частиною 1 статті 89 ЛК України охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління, а також лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Судом встановлено, що відповідач державної лісової охорони не має. Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Підприємства від 24 квітня 2012 року № 91 штат лісової охорони відповідача відповідно до проекту лісовпорядкування станом на 1 квітня 2012 року становить 37 чоловік з яких 26 лісників (а.с. 92). У той же час судом встановлено, що відповідач неодноразово звертався до Зарічненського районного відділу УМВС України в Рівненській області з листами, в яких повідомляв про виявлені ним незаконні рубки дерев невстановленими особами на підвідомчій території, у тому числі і про факт незаконної рубки, зафіксований в Акті від 29 липня 2012 року (а.с. 25, 93-102).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Підприємством було вжито всіх передбачених законом заходів щодо охорони і збереження ввірених йому лісових ресурсів, а також виявлення порушників лісового законодавства.

Слід також зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов'язку лісокористувачів по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільних рубок лісу невстановленими особами на підвідомчій їм території. Крім того, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", на підставі якої було здійснено розрахунок заподіяної шкоди за вищезазначене правопорушення, такси, встановлені даним нормативно-правовим актом для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, застосовуються для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Застосування цих такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, за виключенням випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірними.

Відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Оскільки Прокурор та позивач не довели належними та допустимими доказами факту незаконної рубки дерев працівниками Підприємства, а також наявність прямої вини відповідача у вчиненні даного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 травня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко