Постанова

від 17.10.2012 по справі 5019/420/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5019/420/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. у справі№5019/420/12 Господарського судуРівненської області за позовомРівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Новорічицької сільської ради доДержавного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" третя особаДержавна екологічна інспекція у Рівненській області простягнення суми за участю представників

- відповідача:Приварський Ю.Ю. (довіреність від 27.03.2012р.) - прокурора:Савицька О.В. (посвідчення № 000603), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Новорічицької сільської ради (далі - позивач), Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор просив стягнути з Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" (далі - відповідач) 52641,70 грн. шкоди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач не забезпечив належну охорону лісових ресурсів, в результаті чого була здійснена незаконна рубка дерев, чим завдано шкоди навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.05.2012р. (суддя Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Юрчук М.І., судді Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Рівненської області просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на відсутність у його діях складу цивільного правопорушення, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.07.2011р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області згідно плану роботи Державної екологічної інспекції у Рівненській області (третьої особи) на ІІІ квартал 2011 року на території відповідача було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства.

В ході даної перевірки в кварталі 15 Привітівського лісництва відповідача інспекторами виявлено факт незаконної рубки невстановленими особами дерев: сосни сироростучої в кількості 16 штук та 2 дерев берези сироростучої, що зафіксовано в акті від 29.07.2011р. та польовій відомості.

На підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області був здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу в результаті вказаної незаконної рубки, що складає 52641,70 грн.

Листом Інспекції від 25.08.2011р. №3010/06-07 на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій останньому було запропоновано в 10-денний термін перерахувати до місцевого бюджету Новорічицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області вищезазначену суму заподіяної державі шкоди, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що прокурором не було доведено факту здійснення правопорушення відповідачем, яке може бути підставою для стягнення з нього збитків.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Статтею 105 Лісового кодексу України встановлено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, зокрема, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства.

Відтак, зазначена норма передбачає відповідальність саме за порушення лісового законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за результатами проведеної перевірки виявлено факт незаконної рубки дерев невстановленими особами, за що відповідачу і нарахована до відшкодування зазначена у позові сума, однак судами не встановлено, що до такої незаконної рубки причетний відповідач, як і не встановлено що дії останнього були протиправними.

У касаційній скарзі прокурор також не навів тих обставин, що відповідач причетний до такої незаконної рубки, також не довів їх під час розгляду спору.

Разом з тим судами встановлено і прокурором не заперечується що за даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, однак на момент розгляду даного господарського спору особи, які вчинили злочин, у вказаній кримінальній справі слідством не встановлені.

При цьому, за приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Однак судами не встановлено що відповідач недотримався, або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, а прокурором ці обставини не спростовані.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у своєму роз'ясненні від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача (п. 1.3.).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відтак, для відшкодування заподіяної шкоди необхідна наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Разом з тим, судами не встановлено, а прокурором не доведено, що дії чи бездіяльність відповідача є неправомірними, а сам факт незаконної рубки дерев невстановленими особами, який покладено в основу позову, за відсутності встановлених у передбаченому законом порядку недотримання, або порушення відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, за вказаних обставин не дає правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності, про яку зазначено у позові, на відповідача.

При цьому, у разі встановлення за результатами розгляду вказаної вище кримінальної справи осіб, винних у незаконній рубці, останні мають нести відповідальність відповідно до закону, як це передбачено приписами статті 105 Лісового кодексу України.

Разом з тим, встановивши що за даним фактом незаконної рубки дерев невстановленими особами порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, та те, що на момент розгляду даного господарського спору особи, які вчинили злочин, у вказаній кримінальній справі слідством не встановлені, висновки судів про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди є правомірними, оскільки в силу приписів статті 1166 Цивільного кодексу України такий обов'язок повинен покладатись на осіб, які вчинили незаконну рубку дерев, при цьому за встановлених обставин справи відсутні правові підстави вважати, що відповідач, як державне підприємство, має нести зазначену у позові відповідальність замість осіб, які вчинили таку незаконну рубку.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок довести протиправність поведінки відповідача, однак ні позивачем, ні прокурором не надано жодних доказів, які підтверджували б неправомірність дій відповідача, пов'язаних з незаконною рубкою дерев.

Також, розмір шкоди, яку прокурор просить стягнути з відповідача, розраховано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", однак серед наведених у ній правопорушень не визначено такого, що підпадало б під ознаки неналежного здійснення охорони лісових ресурсів.

Враховуючи наведені приписи статті 105 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, вказаної постанови Кабінету Міністрів України, та встановлені судами обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що оскільки прокурором не доведено, а судами не встановлено, що відповідач вчинив правопорушення, за яке на нього може бути покладено цивільно-правову відповідальність, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. у справі Господарського суду Рівненської області №5019/420/12 - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М.Мачульський

А.М. Уліцький