Постанова

від 16.05.2012 по справі 34/1

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 34/1

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 19.12.2011);

Від відповідача: не з'явився;

Від третіх осіб: 1. не з'явився;

2. не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2012р.

у справі № 34/1 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Союз» (далі - ПАТ «Союз»)

до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - ПАТ «Банк Камбіо»)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4

2. Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

про визнання виконавчого напису нотаріуса №4255 від 15.11.2011 таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.01.2012р. у справі № 34/1 позов задоволено: визнано виконавчий напис, вчинений 15.11.2011 Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за №4255, яким звернуто стягнення на нерухоме майно - будівлі загальною площею 7501,80 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з ПАТ «Банк Камбіо» на користь ПАТ «Союз» судові витрати.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2012р. у справі № 34/1 скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що позивач (боржник за Кредитним договором) кошти у визначений договором строк не сплатив, що підтверджується матеріалами справи та наголошує на тому, що у позивача виникло прострочення по поверненню грошових коштів, які були надані у тимчасове користування.

Відповідач наголошує на тому, що чинним законодавством не встановлені вимоги щодо необхідності надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису будь - яких інших документів, а також документів щодо погодження з боржником суми заборгованості, яка підлягає стягненню у безспірному порядку за виконавчим написом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти її доводів та зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було враховано всі обставини справи.

Ухвалою від 06.03.2012 було призначено справу до розгляду на 04.04.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 №01-22/1/2 введено до складу судової колегії замість судді Ропій Л.М. суддю Баранця О.М.

В судове засідання 04.04.2012 представник позивача з'явився, представники відповідача та третіх осіб не з'явилися, через Відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 16.05.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 №01-22/1/4 введено до складу судової колегії замість судді Баранця О.М. суддю Калатай Н.Ф.

В судове засідання 16.05.2012 представник позивача з'явився, представники відповідача та третіх осіб не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом Приватне акціонерне товариство "Союз" до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" про визнання виконавчого напису нотаріуса №4255 від 15.11.2011 таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом з порушенням законодавства, оскільки не було перевірено безспірності вимог відповідача. Крім того, виконавчий напис в порушення статті 88 Закону України "Про нотаріат" вчинено після спливу одного року з дня виникнення права вимоги.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Відповідач та треті особи відзивів на позовну заяву не надали, тобто, не скористалися своїм процесуальним правом відповідно до ГПК України.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальний комерційний банк "Камбіо" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо") (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю досвідним підприємством "Донвуглезбут" (позичальник) було укладено Кредитний договір №362/02-2008 від 05.09.2008 р. (відзивна кредитна лінія) (далі - Кредитний договір).

Відповідно до пунктів Кредитного договору (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього від 23.09.2008 та 11.08.2009) банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення власних обігових коштів зі сплатою 23% річних, з лімітом кредитної лінії до 20 000 000 грн. та строком повернення кредиту -11 серпня 2010 року.

В п.4.1 Кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 4.4 Кредитного договору також передбачено, що у разі виявлення порушень пункту 3.3.9 банк має право на підвищення процентної ставки вказаної в пункті 1.1 на 5%.

Пунктом 3.3.9 Кредитного договору на час дії цього договору, до моменту виконання всіх його умов, забезпечити надходження на поточні рахунки підприємства відкриті у філії "Донецька дирекція" ТОВ УКБ "Камбіо" щомісяця в сумі не менше 15 000 000 грн.

Зобов'язання за Кредитним договором забезпечуються договором застави нерухомого майна, та обладнання поручителя ВАТ "Союз" (правопопередник ПАТ "Союз"), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1. Також зобов'язання забезпечуються договором фінансової поруки ВАТ "Союз" (п.1.4 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 11.08.2009).

На виконання умов вказаного пункту Кредитного договору, у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Донвуглезбут" за Кредитним договором, між банком (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Союз" (іпотекодавець), правонаступником якого є ПАТ "Союз" було укладено Договір іпотеки від 09.09.2008 року (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 11 серпня 2009 року цим договором забезпечується вимоги іпотекодержателя, які випливають з Кредитного договору з відповідними змінами.

Пунктом 1.2 Договору іпотеки встановлено, що іпотекодавець за цим договором передав в іпотеку наступне майно, а саме: будівлі загальною площею 7 501, 80 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 15.11.2011 р. Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис № 4255, яким було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно -будівлі загальною площею 7501,80 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ВАТ "Союз" на підставі наказу Донецького регіонального відділення фонду державного майна України від 24.03.2008, №537, реєстрація Бюро технічної інвентаризації проведена 19.12.2000, записане в книгу №1, за реєстровим номером №169, та рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008 (№8/Зпн), реєстрація в Бюро технічної інвентаризації 28.02.2008 номер запису 169, в книзі: 1, за реєстраційним №4840566.

Вказаним виконавчим написом запропоновано за рахунок коштів отриманих від заставленого майна погасити заборгованість за Кредитним договором, що станом на 14.11.2011 р. становить у національній валюті 28 261 160,79 грн., що підтверджується розрахунком № б/н ПАТ "Банк Камбіо" від 14.11.2011 та випискою з особового рахунку від 14.11.2011 про розмір та структуру заборгованості ТОВ "Донвуглезбут" перед банком за Кредитним договором з відповідними змінами, а саме: заборгованість за кредитом становить 15 810 000 грн.; заборгованість за відсотками становить 8 306 705,63 грн.; за розрахунком пеня становить 4 142 455,16 грн.

В свою чергу, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.11.2011 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4255 від 15.11.2011.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (далі - Інструкція) передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій має бути зазначено, зокрема, строк, за який має провадитися стягнення, та інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Згідно із ч. 1, ч. 2 п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, відповідно до вищенаведених норм обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника. При цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо).

Доказами, які вказують на безспірність заборгованості, можуть бути ті докази, які підтверджують факт визнання боржником конкретної суми заборгованості (акт звірки, підписаний уповноваженими особами, у якому погоджені суми заборгованості; листи боржника про визнання конкретної суми заборгованості перед кредитором, тощо). Тобто, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору.

В свою чергу, нормами ст.583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 11 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При вчинені виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно боржника нотаріус повинен пересвідчитись, що іпотекодавцем (позивачем) та самим боржником (ТОВ "Донвуглезбут") одержана письмова вимога про усунення порушення та з цієї події сплинуло 30 днів, а також перевірити безспірність боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя та за відсутності ознаки безспірності відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні докази звернення до боржника та іпотекодавця з вимогами про сплату суми заборгованості, відсутні докази безспірності цих вимог. Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції первинну документацію на підставі якої було здійснено виконавчий напис.

З матеріалів справи також не вбачається, що нотаріусом перевірялось чи було отримано вимогу про усунення порушень ТОВ "Донвуглезбут", як позичальником за Кредитним договором, так і позивачем, як іпотекодавцем за Договором іпотеки. Немає доказів того, що нотаріус запитував у ТОВ "Донвуглезбут" якісь документи для підтвердження безспірності заборгованості, і чи дана особа підтверджує розмір цієї заборгованості.

Так, розрахунок заборгованості, проведений самостійно банком, не може визнаватися належним доказом, який підтверджує факт безспірності суми цієї заборгованості.

В свою чергу, пред'явлення нотаріусу банківської виписки з позичкового рахунку позичальника може свідчити лише про факти надання та погашення кредиту, і жодним чином не свідчить про факт безспірності нарахування відсотків за користування кредитом, і тим більше на безспірність нарахування суми пені.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заборгованість, яка виникла у зв'язку із невиконанням ТОВ "Донвуглезбут" зобов'язань за Кредитним договором, та для погашення якої вчинено оспорюваний виконавчий напис, не була безспірною. Подані банком нотаріусу документи (розрахунок Банка б/н від 14.11.2011 та виписка з особового рахунку від 14.11.2011) не підтверджували безспірність цієї заборгованості, а тому, враховуючи вимоги статті 88 Закону України "Про нотаріат", підстав для вчинення виконавчого напису у нотаріуса не було.

Частинами 1 статей 251, 252, 253 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається із спірного виконавчого напису, в порушення п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, він не містить посилань на початок строку, з якого провадиться стягнення.

Даний факт є важливим, оскільки з'ясування зазначених дат впливає на право нотаріуса на вчинення виконавчого напису, як передбачено статтею 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що у відносинах між підприємствами, установами та організаціями з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій встановлено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Кредитного договору не було встановлено іншого порядку та строку нарахування пені, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому банк мав право нараховувати пеню лише у межах шестимісячного строку, починаючи з дати виникнення прострочення. При цьому, враховуючи положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, стягнення нарахованої з дотриманням вимог ч.6 ст. 232 ГК України пені, у межах строку давності, могло бути здійснено протягом одного року. Слід також звернути увагу на те, що, оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, то право вимоги щодо стягнення пені у кредитора виникає, починаючи з наступного дня останнього строку виконання цього грошового зобов'язання, та кожен наступний день протягом шести місяців (якщо інше не передбачено умовами договору).

Тобто, зважаючи на положення статті 88 Закону України "Про нотаріат", на вказані обставини, повинні звертати увагу нотаріуси при вчиненні відповідних виконавчих написів, у яких зазначається про стягнення пені.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 12.01.2012 року у справі № 5010/1368/2011-26/57, від 06.07.2011 року у справі № 36/59, від 30.11. 2010 року у справі № 9/87 та від 26.05.2010 року у справі № 22/166пн, від 14.04.2010 року у справі № 44/121а, від 31.03. 2010 року у справі № 44/167пн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що позивачем було порушено норми чинного законодавства.

Слід визнати необґрунтованим доводи апеляційної скарги, оскільки, зважаючи на те, що встановлення безспірності заборгованості в силу вимог чинного законодавства є обов'язковим та передує вчиненню виконавчого напису.

Так, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду м.Києва знаходиться справа №1/14пд-14/69-64/165 за позовом ТОВ "Донвуглезбут" до ПАТ «Банк Камбіо» в особі Філії «Донецька дирекція ПАТ «Банк Камбіо» про визнання недійсним Кредитного договору №362/02-2008 від 05.09.2008р. та відсутнім права на стягнення заборгованості.

Тобто, в порушення ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», розділу 1 Постанови №1172 від 29.06.1999р., нотаріус допустив вчинення виконавчого напису за наявності у боржника спору з кредитором стосовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2012р. у справі № 34/1 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2012р. у справі № 34/1 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 34/1 повернути до Господарського суду міста Києві.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Рябуха В.І.

Калатай Н.Ф.