Рішення

від 07.11.2008 по справі 32/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/327

07.11.08

За позовомВідритого акціонерного товариства «Укрнафта»

ДоДочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»

Третя особа     Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Провизнання права власності

Суддя  ?Хрипун О.О.

Представники сторін:          

Від позивача          Дяків Г.М. –пров.юр/к.,

Від відповідача      Бєлячкову О.В. –нач.відд.,

Від третьої особи   Статецький С.Л. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта»(далі у тексті –ВАТ «Укрнафта») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» (далі у тексті –ДК «Укртрансгаз») про визнання права власності на газ, видобутий з Монастирчанського родовища, що розташоване в Богородчанському районі Івано-Франківської області, в період з 18.06.2007 по 24.09.2007, у кількості 4 265,552 тис. мі, а також про зобов'язання відповідача підписати та надати ВАТ «Укрнафта»акти приймання-передачі газу, що у зазначеній кількості та у зазначений період був переданий у підземні сховища газу (далі у тексті - ПСГ) відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що видобування ним  газу з Монастирчанського родовища, що розташоване в Івано-Франківської обл., в період з 18.06.2007 по 24.09.2007, коли позивач очікував на видання йому нового спеціального дозволу на користування надрами, здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства, тому право власності на видобутий у зазначеному вище періоді газ належить на праві власності позивачу. Позивач зокрема стверджує, що в період з 18.06.2007 по 24.09.2007 в  силу ст. 26 Кодексу України про надра № 132/94-ВР від 27 липня 1994 року у нього існувало право на користування надрами Монастирчанського родовища. Крім цього, позивач зазначає, що у зазначений період ним належно виконувались всі обов'язки надрокористувача, в тому числі обов'язки по сплаті рентних платежів та інших обов'язкових платежів згідно чинного законодавства.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач також зазначає, що на підставі п. 7 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 року № 480 (далі у тексті – Порядок надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами) у нього було право на отримання спеціального дозволу поза аукціоном, тому припинення користування надрами Монастирчанського родовища у зв'язку з закінченням строку дії спеціального дозволу на користування надрами мало б лише тимчасовий характер. Порядок припинення діяльності по користуванню надрами (припинення діяльності гірничих об'єктів) регулюється ст. 54 Кодексу України про надра № 132/94-ВР від 27 липня 1994 року, ст. 44 Гірничого закону України № 1127-XIV  від 6 жовтня 1999 року та передбачає отримання ряду погоджень уповноважених органів, що свідчить про відсутність практичної можливості негайного припинення діяльності по користуванню надрами. Крім цього, позивач вказує на відсутність законодавчо закріпленого обов'язку щодо негайного припинення діяльності по користуванню надрами у зв'язку зі закінченням строку дії спеціального дозволу; негайне припинення такої діяльності економічно необґрунтоване та неможливе з технологічного точки зору. Позивач стверджує, що продовжуючи діяльності по видобуванню ним газу Монастирчанського родовища у зазначений вище період виконував обов'язок щодо раціонального використання надр та забезпечення безпеки навколишнього природного середовища, який закріплений у ч. 2 ст. 24 Кодексу України про надра.

Позивач стверджує, що видобутий у зазначений період газ у кількості                  4 265,552 тис. мі передано на зберігання відповідачу, акти приймання-передачі газу при цьому не складались. Вказана кількість газу в обліку відповідача визначається як газ невизначеного власника, що, за твердженням позивача, свідчить про невизнання відповідачем права власності ВАТ «Укрнафта»на видобутий та переданий ним на зберігання газ. На думку позивача, надані ним документи підтверджують існування з відповідачем договірних правовідносин по зберіганню газу у кількості 4 265,552 тис. мі, переданого на зберігання протягом червня –вересня 2007 року, а тому, є достатньою підставою для зобов'язання останнього підписати та надати позивачу акти приймання-передачі зазначеної вище кількості газу.

          Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого ДК «Укртрансгаз»позов не визнає та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача  є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у період з 18.06.2007 по 24.09.2007 позивач не мав статусу користувача нафтогазоносними надрами через відсутність у нього спеціального дозволу на користування надрами Монастирчанського родовища, що суперечить положенням  ст.ст. 10, 11 Закону України «Про нафту і газ»та ст. 19 Кодексу України про надра. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у позивача правових підстав здійснювати господарську діяльність з видобування газу з Монастирчанського родовища у період з 18.06.2007 по 24.09.2007, а отже, визнання права власності на спірну кількість газу за позивачем суперечить положенням чинного законодавства.

          Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України - письмових пояснень по суті спору не надала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про нафту і газ»користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Із змісту наведених норм слідує, що право на користування надрами у особи виникає на підставі та з моменту надання їй спеціального дозволу на користування надрами.

Судом встановлено, що 17.06.2002 ВАТ «Укрнафта»було отримано ліцензію (спеціальний дозвіл) за реєстраційним номером 2032 на користування надрами Монастирчанської площі, згідно з яким метою надрокористування є геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка.

Отже, з 17.06.2002 у позивача виникло право на користування надрами Монастирчанської площі у формі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки.

Термін дії ліцензії (спеціального дозволу) становив п'ять років та закінчився              17.06. 2007, що не заперечується позивачем.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем 11.06.2007 подано документи до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою продовження видобування газу з Монастирчанського родовища. Відповідно до п. 7 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами ВАТ «Укрнафта»мало право отримати дозвіл на користування надрами без проведення аукціону.

Спеціальний дозвіл за реєстраційним номером 4387 на користування надрами Монастирчанського родовища за результатами розгляду поданих до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України документів позивач отримав 25.09.2007.

Відповідно до ст. 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;               7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра право користування надрами у випадках, визначених пунктами 1, 2, 3 частини першої зазначеної статті, припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

Із змісту наведеної статті вбачається, що законодавець розмежовує поняття «закінчення встановленого строку користування надрами»та «припинення права користування надрами». Припинення права користування надрами на підставі закінчення встановленого строку користування останніми може мати місце лише за умови вчинення відповідних дій органом, який надав право на користування надрами.

Як встановлено судом, право на користування надрами Монастирчанського родовища позивачу надавалось Міністерством екології та природних ресурсів України. Відповідно до указу Президента України «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України»№ 675/2005 від 20 квітня 2005 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. З урахуванням положень ст. 11 Закону України «Про нафту і газ»саме Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є органом, який відповідно до чинного законодавства здійснює надання права користування надрами шляхом видачі спеціального дозволу на таке користування. Судом встановлено, що дій, спрямованих на припинення права користування надрами Монастирчанського родовища, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України у період з 18.06.2007 по 24.09.2007 не вчинялось. Натомість, листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 30/06-1977 від 30.08.2007, що міститься в матеріалах справи, підтверджується, що позитивне рішення про надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами Монастирчанського родовища прийняте Робочою комісією Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, яке оформлене протоколом № 8 від 06.07.2007.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право на користування надрами Монастирчанського родовища, яке виникло у ВАТ «Укрнафта» на підставі ліцензії (спеціального дозволу) за реєстраційним номером 2032 від 17.06.2002, не припинялось та продовжувало існувати і в період з 18.06.2007 по 25.09.2007. Тому, суд вважає, що обсяг прав та охоронюваних законом інтересів, які виникли у позивача на підставі  ліцензії (спеціального дозволу) за реєстраційним номером 2032 на користування надрами Монастирчанської площі, у зв'язку із закінченням строку дії вказаної ліцензії (спеціального дозволу) ніяким чином не змінився.  

Беручи до уваги зазначене вище, суд вважає, що діяльність позивача у період з 18.06.2007 по 25.09.2007 по користуванню надрами Монастирчанського родовища є такою, що здійснювалась без порушень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності.

Судом встановлено, що в період з 18.06.2007 по 25.09.2007 позивачем видобуто та передано на зберігання в підземні сховища газу відповідача 4 265,552 тис. мі газу, що підтверджується  листами ВАТ «Укрнафта» № 6пг-12/285 від 03.07.2007, № 6пг-12/329 від 02.08.2007, № 6-пг12/385 від 04.09.2007, № 6пг-12/426 від 03.10.2007, № 6пг-12/116 від 13.03.2008. Факт прийняття на зберігання зазначеної кількості газу на підставі письмових запитів позивача, оформлених листами, відповідачем не заперечується та підтверджуються листами ДК «Укртрансгаз» № 8639/64-14 від 19.07.2007, № 3152/64-014 від 13.03.2008.

Спірний обсяг газу обліковується відповідачем як газ невизначеного власника. Відповідачем не доведено правомірність відображення у обліку газу, переданого на зберігання позивачем, в якості газу невизначеного власника. Відповідно до пп. 3.1.1  Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року № 90, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) України від 30 вересня 2005 року № 855 при провадженні господарської діяльності ліцензіат повинен надавати НКРЕ звітність щодо провадження господарської діяльності із зберігання природного газу в установленому НКРЕ порядку. Згідно з інструкцією щодо заповнення форми звітності                6-НКРЕ-газ «Звіт про обсяги природного газу в підземних сховищах газу (ПСГ)», затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23 листопада 2005 року № 1044, облік газу, який знаходиться в підземних сховищах газу може вестись лише з вказівкою на особу, що є власником такого газу. Відповідно до п.5.2.2 наказу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 26 березня 2001 року № 79 «Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи»передача природного газу для зберігання в ПСГ та його відбір, зафіксовані протягом місяця на ГВС, оформлюється місячними актами приймання-передачі природного газу, що підписуються до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, представниками ГТП та юридичної особи (власника), яка здійснює передачу природного газу для зберігання в ПСГ та відбір цього природного газу.

З огляду на зазначене, відповідач на виконання наказу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 26 березня 2001 року № 79 «Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи»зобов'язаний скласти та підписати акти приймання-передачі газу у кількості 4 265,552 тис. мі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на газ обсягом 4 265,552 тис. мі (чотири мільйони двісті шістдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят два куб. м), видобутий із Монастирчанського родовища у період з 18.06.2007 по 24.09.2007, а також вимоги позивача про зобов'язання ДК «Укртрансгаз»підписати та надати ВАТ «Укрнафта»акт приймання-передачі вказаного газу в підземні сховища газу.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5,  код 00135390, рахунок № 26000053100339 в Філії «Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ, МФО 321842) на видобутий в період з 18.06.2007 по 25.09.2007 із надр Монастирчанського родовища природний газ обсягом 4 265,552 тис. мі.

Зобов'язати Дочірню компанію «Укртрансгаз» (01021, Київ1, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801, рахунок № 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023) підписати та надати Відкритому акціонерному товариству «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5,  код 00135390, рахунок № 26000053100339 в Філії «Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ, МФО 321842) акт приймання-передачі газу в кількості 4 265,552 тис. мі (чотири мільйони двісті шістдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят два куб. м) в підземні сховища газу.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»(01021, Київ1, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801, рахунок № 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5,  код 00135390, рахунок № 26000053100339 в Філії «Київське головне регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ, МФО 321842) 14 654,44 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                       О.О. Хрипун