Постанова

від 13.08.2008 по справі 8/116-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2008 р.                                                          

Справа № 8/116-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді 

,  

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників

сторін:

позивача -

ОСОБА_2.

відповідача

-  Василець С.О.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, м. Лебедин, Сумської області  (вх. № 1608 С/3) на рішення господарського

суду Сумської області від 24.04.08 р. по справі № 8/116-08

за

позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю "Сумиагроцукор" м. Суми

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1, м. Лебедин, Сумської області

стягнення

269 660,00 грн.

встановила:

У березні 2008

року позивач звернувся до господарського суду Сумськоїобласті з позовною заявою

про стягнення з відповідача боргу у розмірі 

269 660,00 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 24.04.2008р. по справі                  № 8/116-08 (суддя Кіяшко

В.І.) позов задоволено повністю. Стягнути   

з    Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Сумиагроцукор» 269 600,60 грн. основного боргу, 2696,60 грн.

витрат по сплаті державного мита та 118 гривень витрат на  інформаційно - технічного забезпечення  судового процесу.

Рішення

мотивоване тим, що відповідно до договору щодо відступлення права вимоги,

укладеним між ВАТ «Сумсько-Степанівський цукрокомбінат» та ТОВ «Сумиагроцукор»,

останній отримав право вимагати від СПД ФО ОСОБА_1. виконання зобов'язання за

договором № 40 від 01.01.07р. у сумі 269 660,00 грн., а в зв'язку з тим, що

відповідач доказів сплати боргу в розмірі 269 660,00 грн. не представив, суд

першої інстанції визнав позовні вимоги ТОВ «Сумиагроцукор» обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач з

рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій

зазначає, що при винесенні рішення місцевим судом були порушені норми

матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини, що мають

значення для справи, при цьому посилається на те, що суд першої інстанції

необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи; також в

обгрунтування викладених заперечень щодо відсутності заборгованості наводить

обставини, за якими ним було пред'явлено ВАТ «Сумсько-Степанівський цукрокомбінат»

до платежу 2 простих векселі на загальну суму 382 183,96 грн. На цій підставі

просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким

відмовити в задоволенні позовних  вимог.

Позивач відзив

на апеляційну скаргу не надав.

Перевіривши

повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх

підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог,

передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників

сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги

без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2008

року без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать

матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2007 р. між

ВАТ «Сумсько - Степанівський 

цукрокомбінат» та  СПД ФО

ОСОБА_1.  укладено договір № 40 купівлі -

продажу товару, згідно якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві

цукор, а останній - прийняти його і оплатити згідно п. 4.1 договору. 

          У порушення умов даного договору відповідач -

СПД ФО ОСОБА_1.   не оплатив  суму за поставлений товар у повному обсязі,

внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ВАТ «Сумсько -

Степанівський  цукрокомбінат» в розмірі

269 660,00 грн.

29.01.2008р.  між ВАТ «Сумсько - Степанівський  цукрокомбінат» ( первісним кредитором)  в особі голови правління ОСОБА_3.,  який дії на підставі  статуту 

з однієї сторони та ТОВ “Сумиагроцукор” ( новий кредитор), в особі

ліквідатора Солдаткіна С.В. уклали договір №1 про відступлення права  вимоги, відповідно до умов якого ТОВ

«Сумиагроцукор» отримав право вимагати від СПД ФО ОСОБА_1 виконання

зобов'язання за договором № 40 від 01.01.2007р. у сумі 269 660,00 грн. У

відповідності до  п. 1.2. даного

договору  новий кредитор одержує право (

замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання

всіх  зобов'язань за Основним договором (

№ 40 від 01.01.2007р).

Про укладення

вищезазначеного Договору відповідач був повідомлений листом позивача  № 96 від 05.02.2008 року.

У відповідності

до  ст. 513 ЦК України  правочин 

щодо заміни кредитора у зобов'язанні 

вчиняєьтся у цій самій  формі,

що  і право чин, на підставі  якого виникло зобов'язання. право вимоги  за яким передається  новому кредитору. Згідно ст. 514 ЦК

України   до  нового кредитора  переходять 

права первісного кредитора  у  зобов'язанні 

в обсязі і  на умовах, що

існували  на момент переходу  цих прав, якщо інше не встановлено договором

або законом.

15.02.2008 року

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату у термін до 25.02.2008

року зобов'язання по договору № 40 від 01.01.2007р. у сумі 269 660,00 грн. на

рахунок позивача.

Проте,

відповідач зазначену суму боргу не сплатив.

Статтею 526

Цивільного Кодексу України та статтею 193 Господарського Кодексу України

передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цих Кодексів.

За таких

обставин, місцевий господарський суд, оцінивши викладені позивачем доводи в

обґрунтування позовних вимог з урахуванням обставин справи та вимог чинного

законодавства,  а також беручи до уваги,

що відповідач доказів сплати заборгованості у 269 660,00 грн.  до суду не надав, аргументованих заперечень

не представив, тому дійшов висновку, що 

вимоги ТОВ «Сумиагроцукор» є правомірними, обґрунтованими та підлягають

задоволенню.

З даними

висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної

інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному 

і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом. 

Відповідно до

чинного законодавства рішення суду є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності

з нормами матеріального права,  що

підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності 

-  на  підставі 

закону,  що регулює  подібні 

відносини,  або  виходячи 

із  загальних засад і змісту

законодавства України.

Оскаржене

рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам,

оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього

спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм чинного

законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття правомірного

рішення.

Відповідач в

апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції в порушення            ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України, не задовольнив надане ним клопотання про

відкладення розгляду справи, чим позбавив відповідача можливості подати відзив

на позовну заяву.

Колегія суддів

визнає необґрунтованість та безпідставність наведених тверджень, оскільки

матеріали справи свідчать, що господарським судом Сумської області провадження

у даній справі було порушене 25.03.08р. та призначено до розгляду на

24.04.08р., тобто у відповідача було достатньо часу подати до суду першої

інстанції необхідні документальні докази в обґрунтування своєї позиції по

справі.

Однак,

відповідач вимоги ухвали щодо надання відзиву не виконав, в судове засідання не

з'явився, але надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з його

відрядженням до м. Києва, при цьому документальні докази на підтвердження  відрядження відсутні.

Згідно з ч. 3

ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм

процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних

інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та

об'єктивного дослідження обставин справи.

Отже,

відповідач процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в

місцевому господарському суді не скористався, не надав документальне та

матеріальне обґрунтування своєї позиції по справі та будь-яких доказів, що

спростовують доводи позивача, а також не надав доказів на підтвердження

поважності причин його відсутності у судовому засіданні при розгляді справи в суді

першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що господарський суд цілком

правомірно відхилив клопотання відповідача як безпідставне та вбачаючи в ньому

мотиви затягування розгляду справи.

Крім того, в

судовому засіданні апеляційної інстанції, представник відповідача пояснив, що

документальні докази відрядження СПД ФО ОСОБА_1 до м. Києва під час розгляду

справи в суді першої інстанції відсутні.

Слід зазначити,

що відповідач в апеляційній скарзі посилається на векселі, які начебто були

пред'явлені ним ВАТ «Сумсько - Степанівський 

цукрокомбінат» до платежу, як доказ відсутності заборгованості за

поставлений товар.

Але, зазначені

докази не були представлені в суді першої інстанції через те, що відповідач

розгляд справи ігнорував, та не виконав вимоги ухвали суду щодо надання відзиву

на позовну заяву з правовим обґрунтуванням своєї позиції по справі, а тому

місцевий господарський суд правомірно розглянув справу на підставі наявних

доказів у матеріалах справи та з урахуванням дійсних обставин справи прийняв

рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до

ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо

заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що

не залежали від нього.

Однак, в

порушення вимог даної статті відповідач не обґрунтував неможливість подання

зазначених доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього,

а тому викладені ним в апеляційній скарзі обставини судом апеляційної інстанції

не досліджуються.

За таких

обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт наявності заборгованості

відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не

спростовується, доказів сплати суми боргу відповідач не представив,  аргументованих заперечень щодо позовних вимог

ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав.

До того ж, в

судовому засіданні апеляційної інстанції, представник відповідача підтвердив

існування боргу в розмірі 269 660,00 грн. 

На підставі

вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав

для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та

фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували

наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Приймаючи до

уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що

рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2008 року по справі №

8/116-08 прийняте без порушень норм матеріального права, а доводи з яких подана

апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його

зміни чи скасування.

На підставі

викладеного та керуючись ст. ст. 513, 514, 526 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п.

1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія

суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну

скаргу залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду Сумської області від 24.04.2008р. по справі                  № 8/116-08 залишити без

змін.   

         Головуючий суддя                                                                     

                                 Судді