Постанова

від 09.12.2008 по справі 8/116-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 09 грудня 2008 р.                                                                                   

№ 8/116-08 

Вищий господарський суд України у

складі:  суддя

Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М. 

розглянув касаційне подання заступника

прокурора Київської області,           

м. Київ, в інтересах держави в особі Київського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ (далі -відділення Фонду)

на ухвалу

господарського суду Київської області від 25.04.2008 та

постанову Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 30.07.2008

зі справи  № 8/116-08

за позовом Переяслав-Хмельницького

міжрайонного прокурора,                          м.

Переяслав-Хмельницький Київської області, в інтересах держави в особі

відділення Фонду

до відкритого

акціонерного товариства “Переяслав-Хмельницький завод продтоварів”, м.

Переяслав-Хмельницький Київської області (далі -Завод)

про стягнення 639 012, 79 грн.

Судове засідання проведено за

участю представників:

прокурора

-Громадського С.О.,

позивача

-Лося Б.В.,

відповідача

-Кучерака М.Б.

За результатами розгляду

касаційного подання Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 520

450 грн. основного боргу згідно з договором про надання цільової позики, а

також 118 562, 79 грн. пені.

Ухвалою господарського суду

Київської області від 25.04.2008 (суддя Чорна Л.В.), залишеною без змін

постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

30.07.2008 (колегія суддів у складі: Зеленіна Н.І. -головуючий, судді

Андрейцева Г.М. і Жук Г.А.):

затверджено мирову угоду від

24.04.2008 про погашення заборгованості у сумі: 520 450 грн. основного боргу;

118 562, 79 грн. пені;          6 390, 12

грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу - Заводом на користь відділення Фонду за графіком, зазначеним

у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду (з 25.05.2008 по

25.04.2015);

провадження у справі припинено.

У прийнятті зазначених судових

рішень з посиланням на приписи статей 32, 43, 78, 80 Господарського

процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили, зокрема, з того,

що ненадання Заводу можливості поетапного розрахунку боргу може призвести до

фактичного банкрутства Заводу.

У касаційному поданні до Вищого

господарського суду України заступник прокурора Київської області просить

скасувати згадані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної

справи та передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Подання мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням та

неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, в тому

числі статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України “Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі -Закон), а також

неповним з'ясуванням господарськими судами обставин, що мають значення для

справи, ненаданням ними належної правової оцінки всім обставинам та доказам у

справі в їх сукупності.

У відзиві на касаційне подання

Завод зазначає про свою готовність “визнати борг 629 839 грн. 86 коп.” і

просить “задовольнити касаційне подання … в частині безспірного стягнення з ВАТ

“Переяслав-Хмельницький завод продтоварів” залишку заборгованості на суму               629.839 грн. 86 коп. … шляхом

вчинення дій, зазначених в Касаційному поданні”.

Перевіривши повноту встановлення

попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування

ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України

дійшов висновку про необхідність задоволення касаційного подання з огляду на

таке.

Судовими інстанціями у справі

встановлено, що:

- Завод позов визнає у повному

обсязі, пояснюючи виникнення заборгованості погіршенням

фінансово-господарського стану; водночас зазначає, що намагається відновити

свою діяльність, здійснює ремонт і налагодження обладнання з виробництва

мінеральної та “солодкої” води; Завод посилається також на те, що погашення

заборгованості відразу неможливе, оскільки земля, на якій він розташований, є

комунальною власністю і орендується ним, більшість обладнання застаріле, чи

розукомплектоване “сторонніми особами”, або знищене корозією, або обтяжене

заставою;

- згідно з умовами поданої на

затвердження суду мирової угоди:

Завод визнає заборгованість

повністю разом з судовими витратами;

сторони домовились, що

заборгованість має бути погашена згідно з графіком протягом 84 місяців;

мировою угодою передбачається

відповідальність за неналежне виконання зобов'язань з дотримання згаданого

графіка у вигляді сплати пені в розмірі 0, 1% від суми простроченого платежу за

кожен день прострочення.

Апеляційною інстанцією зазначено

також, що “суд має враховувати індивідуальні особливості конкретного товариства

у даному випадку те, що державна частка в статутному капіталі складає 48%, та

те, щоб виконання ним певних заходів, забезпечило можливість вирішення як

наявних проблем в товаристві, так і створювало умови для стабільної та

ефективної роботи цього товариства в подальшому”.

Відповідно до приписів статті 20

Закону суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до

державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів на,

зокрема, надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі

підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам,

які використовують найману працю, цільової позики (на поворотній основі з

терміном повернення до трьох років) на створення робочих місць, призначених для

працевлаштування інвалідів, у межах коштів, передбачених на зазначені потреби у

відповідному році.

Згідно із статтею 78 ГПК України

умови мирової угоди викладаються в адресованих господарському суду письмових

заявах, підписаних сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і

обов'язків сторін щодо предмета позову. Про прийняття відмови позивача від

позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить

ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Затверджуючи укладену сторонами

мирову угоду, суд першої інстанції не перевірив її на предмет відповідності

вимогам Закону, не з'ясувавши пов'язаних з цим обставин. В рішенні названого

суду не наведено жодних доказів на підтвердження викладених у цьому судовому

акті доводів відповідача, тобто судом такі доводи сприйняті без будь-якої

перевірки належними засобами доказування. Суд апеляційної інстанції цих помилок

місцевого господарського суду не виправив, та, в свою чергу, зазначивши про

наявність в статутному капіталі Заводу державної частки 48 %, не обґрунтував це

посиланнями на відповідні докази.

Таким чином, попередні судові

інстанції у прийнятті оскаржуваних судових рішень припустилися неправильного

застосування:

- частини першої статті 47

ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх

обставин справи;

- частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного,

повного і обґрунтованого розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності;

- пункту 3 частини першої статті 84

ГПК України щодо обов'язкового зазначення у мотивувальній частині судового

рішення доказів, на підставі яких прийнято рішення.

Касаційна ж інстанція згідно з

частиною другою статті 1117 згаданого Кодексу не має права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним оскаржувані

судові рішення підлягають скасуванню на підставі частини першої статті 11110

ГПК України, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини,

зазначені в цій постанові, дати їм та доводам учасників судового процесу

належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Вищий господарський суд України

бере до уваги викладене у відзиві Заводу на касаційне подання, однак відзначає,

що з'ясування фактичних обставин, пов'язаних з визначенням конкретного розміру

(суми) заборгованості Заводу перед відділенням Фонду, з урахуванням наведеного

припису статті 1117 ГПК України перебуває поза межами повноважень

касаційної інстанції, а тому відповідні обставини підлягають установленню також

у новому розгляді справи.

Керуючись статтями 1117 -

11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне подання заступника

прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного

відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду

Київської області від 25.04.2008 та постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 30.07.2008 зі справи № 8/116-08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до

господарського суду Київської області.

Суддя                                                                                             

В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І.

Бенедисюк

Суддя                                                                                             

Н. Губенко