Рішення

від 22.10.2008 по справі 50/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/287

22.10.08

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Пік - Відео"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю  "Медіа Солюшнс"

про                  стягнення 39 601,44 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                    Кравчук.Б. (дов. №01.08.08. від 08.07.2008.)

                                    Колояніді О.Ю.(дов. №02.08.08.від.08.07.2008.)

Від відповідача          Кіктев В.В.(дов. Від 07.08.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 39 601,44 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2008 порушено провадження у справі №50/287 та призначено до розгляду на 22.09.2008.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2008 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 08.10.2008.

29.09.2008 через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому позов визнає частково, а саме в розмірі 23 838,54 грн. з урахуванням пені в розмірі 3 115,84 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 218,56 грн. та 3 % річних 384,14 грн., а також 238,38 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

В судовому засіданні 08.10.2008 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також підтримав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленого позову. Але жодних доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду представник позивача не надав, тому у задоволенні клопотання судом відмовлено.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, в яких позовні вимоги частково визнає в сумі 23 838,54 грн.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 22.10.2008 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю "Пік - Відео" (далі-позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Солюшнс" (далі-відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки № 43/0606-Д (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцю диски для лазерних систем зчитування у форматі із записом аудіовізуальних творів, маркованих контрольними марками, а покупець зобов'язався прийняти вказані диски і сплатити за них певну грошову суму.

Пунктами 2.2. та 2.3. договору передбачено, що  поставка дисків здійснюється на склад або в офіс покупця власними силами постачальника. Строки поставки погоджуються сторонами у графіках поставки дисків, що підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.4. договору право власності на поставлені диски переходить до покупця в момент отримання дисків від постачальника(перевізника) за видатково-прибутковою накладною(транспортним документом).

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідно до  видаткової накладної від 19.12.2006 № п-00000212 на суму 57 120,00 грн. Відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується довіреністю на отримання товару № 817167 серії ЯМЛ від 18.12.2006, яка скріплена печаткою відповідача.

Вищевказана накладна та довіреність на отримання товару приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Відповідно до п. 7.3. договору ціна дисків, які входять у партію поставки остаточно узгоджується сторонами у специфікаціях, а також вказується у відповідних видатково-прибуткових накладних.

Згідно специфікації № 6 до договору загальна вартість товару становить 57 120,00 грн.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що оплата постачальнику за товар здійснюється наступним чином:

-          перший етап: покупець сплачує постачальнику на підставі рахунку-фактури аванс в розмірі 50% від суми специфікації після підписання даного договору та відповідної специфікації;

-          другий етап: покупець сплачує постачальнику решту  50% від суми специфікації протягом 5 банківських днів з дати прийому-передачі дисків по видатково-прибутковій накладній.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 22.02.2007 № 1497, від 03.09.2007 № 123 та від 17.09.2007 № 161.

Проте судом встановлено, що оплата за поставлений товар відповідачем здійснена була не в повному обсязі і на день подачі позову основна заборгованість відповідача становить 17 120,00 грн.

Відповідачем факт наявності основного боргу в сумі 17 120,00 грн. визнається, про що він(відповідач) письмово зазначив у відзиві на позовну заяву.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 17 120,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17 120,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 9 314,40 грн. за період  прострочення.

Відповідно до п. 9.2. договору у разі порушення термінів перерахування платежів відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1%, від прострочення платежу за кожен день прострочки.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо необґрунтованості нарахування суми пені позивачем, оскільки ці доводи нічим не підтверджені, а дані розрахунки здійснені з дотриманням чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 9.2.), а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 9 314,40 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 8 154,61 грн. інфляційних витрат та 1 512,43 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо необґрунтованості нарахування суми інфляційних збитків та 3-х відсотків річних, оскільки дані розрахунки здійснені з дотриманням чинного законодавства України.

Крім цього, позивач також просить відшкодувати витрати на правову допомогу за рахунок відповідача.

З метою представництва інтересів у господарському суді м. Києва 20.06.2008 між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Кравчук Анною Борисівною(далі виконавець) було укладено договір № 20/0608-1 про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання юридичних послуг, позивач доручив, а повірений прийняв на себе обов'язок провести  всі необхідні дії по стягненню суми заборгованості з відповідача.

Згідно п. 5.1. договору про надання юридичних послуг за надані послуги замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 3 500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю виконавця, тому суд не має доказів про те, чи має повірений взагалі право на зайняття адвокатською діяльністю.

У зв'язку з вищезазначеним суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85  ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Солюшнс" (місцезнаходження: вул. Васильківська, 28, м. Київ, 03022; поштова адреса: вул. Дружківська, 10, оф. 307, м. Київ, 03113, р/р № 260070101885 в ЗАТ «ПроКредит банк»м. Києва, МФО 320384, код ЄДРПОУ 32910461) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пік - Відео" (місцезнаходження: бульвар І.Лепсе, 4, м. Київ, 03067, поштова адреса: а/с 43, Київ-30, 01030, р/р № 260000308200 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 33096480) основний борг в сумі 17 120 (сімнадцять тисяч сто двадцять)грн. 00 коп.; пеню в сумі 9 314 (дев'ять тисяч триста чотирнадцять)грн. 40 коп.; інфляційні збитки в сумі 8 154(вісім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 61 коп., три відсотки річних в розмірі 1 512(одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 43 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 361(триста шістдесят одна)грн. 01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.