Рішення

від 17.06.2009 по справі 50/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/287

17.06.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія

  „Укртрансдеталь”

до                     Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна

  залізниця”

про                  стягнення 1 031 360,93 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача            Ричек В.В. (дов. № 7 від 17.03.2009 )                                                                                              

від відповідача       Глоба К.В. (дов. №1377-НЮ від 19.05.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № ПЗ/НХ-082490/НЮ від 22.08.2008 у розмірі 1 031 360,93 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2009 порушено провадження у справі №50/287 та призначено її до розгляду на 15.05.2009.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про розгляд справи у більш тривалий термін, ніж передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи був відкладений на 17.06.2009.

Відповідач в судове засідання 17.06.2009 з'явився, дав пояснення по суті справи та надав суду відзив про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ „Промислова компанія „Укртрансдеталь” в частині стягнення основного боргу в розмірі 200 000,00 грн., оскільки відповідач частково погасив основний борг в розмірі даної суми.

В судове засідання 17.06.2009 прибув представник позивача та дав пояснення по суті справи. Представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 831 360,93 грн., що складається з основного боргу в розмірі 678 004,00 грн., пені в сумі 44 102,15 грн. та інфляційних збитків в   розмірі 103 725,28 грн., водночас представник позивача відмовився від раніше пред'явленої вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 529,50 грн. Суд прийняв уточнену позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2008 товариство з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Укртрансдеталь”(далі –позивач, постачальник за договором) та Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця” (далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки ПЗ/НХ-082490/НЮ (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався  поставити та передати у власність покупця товар відповідно до Специфікації (Додаток №1), а відповідач  зобов'язався приймати та оплатити товар, на умовах даного договору.

Ціни на товар, що підлягає поставці згідно договору, зазначені в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п.7.2. договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної або акту прийому-передачі товару.  

Як встановлено судом , на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 388 004,00 грн. відповідно до видаткових накладних:

-          № РН-0000182 від 22.08.2008 на суму 508 044,00 грн.,  

-          № РН-0000212 від 19.09.2008 на суму 302 400,00 грн.,

-          № РН-0000213 від 19.09.2008 на суму 23 520,00 грн.,

-          № РН-0000224 від 07.10.2008 на суму 36 000,00 грн.,

-          № РН-0000237 від 22.10.2008 на суму 518 040,00 грн.,

який був отриманий останнім, про що свідчать, належним чином оформлені, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБП № 438807/137 від 22.08.2008, серії НБП № 438905 від 18.09.2008, № 1242/7 від 19.09.2008, серії НБП № 438937 від 03.10.2008, № 1297/2 від 22.10.2008.

Вищевказані накладні та довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договорів та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманого товару в розмірі 510 000,00грн., що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи. Тобто відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті виставлених рахунків за поставлений товар не виконав та на момент подачі позову він мав заборгованість перед позивачем  в розмірі 878 004,00 грн., що також визнається останнім, про що свідчить підписаний сторонами двосторонній акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2009.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Враховуючи положення договору поставки №ПЗ/НХ-082490/НЮ від 22.08.2008, наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем  зобов'язань, що виникли за договором поставки та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в розмірі 44 102,15 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 11.2. договору у випадку порушення  строків оплати поставленого товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 11.2) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 44 102,15 грн.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 103 725,28 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Представник позивача в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 529,50 грн.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України господарський суд  не  приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать  законодавству  або  порушують  чиї-небудь   права   і охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з тим, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав  позивача, суд встановив, що заява позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 529,50 грн. підписана повноважним представником і ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, а тому суд приходить до висновку, що відмова позивача від частини позову достатньо мотивована, належно обґрунтована, а тому підлягає прийняттю господарським судом. При цьому суд зазначає, що повноваження представника позивача перевірено і він має право заявити про відмову від частини позову, позивача  також попереджено про наслідки відмови від частини позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши заяву позивача про припинення провадження у справі, в частині сплати відповідачем 3% річних у сумі 5 529,50 грн., дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача та відповідача, суд вважає за доцільне задовольнити вищезазначену заяву позивача і припинити провадження у справі в частині сплати відповідачем 3% річних в сумі 5 529,50 грн. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду належним чином оформлені докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу в сумі 200 000,00 грн.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача про сплату відповідачем частини основного боргу, заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми  основного боргу в розмірі 200 000,00 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 200 000,00 грн.

2. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача  3% річних в розмірі 5 529,50 грн.

3. В іншій частині позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” ( м.Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, буд. 6; код ЄДРПОУ 04713033) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Укртрансдеталь” ( 91021, м. Луганськ, вул. Советська, буд. 20-б; код ЄДРПОУ 32325477) основний борг в розмірі 678 004 (шістсот сімдесят вісім тисяч чотири) грн. 00коп., пеню в сумі 44 102 (сорок дві тисячі сто два) грн. 15 коп.; витрати у зв'язку з інфляційними процесами в сумі 103 725 (сто три тисячі сімсот двадцять п'ять) 28 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 10 313 (десять тисяч триста тринадцять) грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 22.06.2009