Рішення

від 17.05.2012 по справі 40/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/252 17.05.12

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація -6»Святошинського району м .Києва

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського р-ну м. Києва"

про відшкодування шкоди, завданої затопленням приміщення - 46 515,60 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація -6»Святошинського району м. Києва про відшкодування шкоди, завданої затопленням приміщення, у розмірі 46 515,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.11.2008 р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 39, згідно з яким позивач як орендар отримав в орендне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 70 кв. м., та складається з двох кімнат, відповідно 31,2 кв. м. та 16,75 кв. м., для використання під розміщення перукарні.

За доводами позивача 02.06.2009 р. сталося затоплення орендованого приміщення, внаслідок чого були пошкоджені в двох кімнатах стіни - шпалери та підлога - лінолеум, про що був складений акт б/н від 10.06.2009 р. про залиття, аварії, що трапились на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання).

В результаті затоплення орендованого приміщення позивачем були понесені витрати на проведення ремонтних робіт, вартість яких склала 46 515,60 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2010 р. порушено провадження у справі №40/252, розгляд справи призначено на 03.06.2010 р.

03.06.2010 р. у зв'язку зі зміною банківських реквізитів позивач надав документ, у якому просить внести зміни до прохальної частини позовної заяви.

03.06.2010 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав суду письмовий відзив на позов, у якому повідомив, що не заперечує проти факту залиття, та свою вину визнає. Але, при цьому, не згоден із сумою завданих збитків, які було визначено позивачем.

Враховуючи вищевикладене, інженерною групою Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація -6»Святошинського району м. Києва був складений кошторис для ремонту кімнат після даного залиття, сума якого складає 5 909,00 грн. Крім того, відповідач у відзиві на позов повідомив суд про свою готовність відшкодування суми збитків, але у розмірі, що розраховані ним, і не згоден із завищеними позовними вимогами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, які вважаються відповідачем необґрунтованими.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 22.06.2010 р. та залучено до участі у справі Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського р-ну м. Києва»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

17.06.2010 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва третьою особою надані суду пояснення, у яких зазначено, що претензії щодо залиття приміщення позивачу необхідно адресувати експлуатуючій організації в межах сплачених ним сум на відшкодування витрат та страховій фірмі, при умові оформлення залиття належним чином відповідно до діючого порядку та наявності діючого договору страхування приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2010 р. розгляд справи у відповідності зі ст. 77 ГПК України було відкладено на 22.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2010 р. за заявою представників сторін розгляд справи було продовжено відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. суд, керуючись ст.ст. 41, 42, 79, 86 ГПК України, вирішив призначити по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та у зв'язку з призначенням експертизи зупинив провадження у справі № 40/252.

Ухвалою суду від 07.12.2010 р., керуючись ст. ст. 79, 86 ГПК України провадження у справі № 40/252 поновлено, розгляд справи призначено на 13.01.2011 р.

В судове засідання 13.01.2011 р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали.

Позивач в судовому засіданні надав клопотання про повторне призначення судової експертизи по справі, оскільки у зв'язку з відсутністю коштів позивач не зміг своєчасно сплатити вартість проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від

05.08.2010 р.

Суд задовольнив клопотання позивача про призначення судової експертизи, виходячи з наступного.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд, у відповідності до ст. 41 ГПК України призначає судову експертизу.

Так, з огляду на предмет спору у справі, зважаючи на позицію учасників судового процесу, суд, здійснивши оцінку наданих суду доказів, прийшов до висновку, що з'ясування того, який розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок залиття, що сталося 02.06.2010 р., потребує спеціальних знань.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на викладене, оскільки існують суперечності щодо з'ясування розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу з вини відповідача, внаслідок залиття, що сталося 02.06.2010 р., а для встановлення розміру цієї шкоди потрібні спеціальні знання, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої вважає за потрібне доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. призначено судову будівельно-технічну експертизу по справі № 40/252, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та у зв'язку з призначенням експертизи провадження у справі № 40/252 зупинено.

18.01.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Грішкової Л.М. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, забезпечення прибуття експерта, присутність сторін та безперешкодний доступ до об'єкта дослідження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Грішкової Л.М. задоволено.

20.03.2012 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи № 40/252 надійшов супровідний лист, відповідно до якого матеріали справи № 40/252 повернуто на адресу суду разом із актом здачі приймання висновку судової будівельно-технічної експертизи та висновком судової будівельно-технічної експертизи № 867/11-43 від 15.03.2012 р.

На підставі розпорядження Заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. здійснено автоматичний розподіл справи № 40/252, за результатами якого справу передано судді Нечаю О.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи те, що матеріали справи № 40/252 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто разом із актом № 867/11-43 та висновком № 867/11-43 від 15.03.2012 р., а також на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 18.04.2012 р. на 14:40.

13.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подані документи на виконання вимог ухвали від 22.03.2012 р. про поновлення провадження у справі № 40/252.

18.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подані документи для долучення до матеріалів справи № 40/252.

У судове засідання 18.04.2012 р. позивач з'явився, вимоги ухвали від 22.03.2012 р. про поновлення провадження у справі № 40/252 виконав.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання 18.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Враховуючи те, що представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання 18.04.2012 р. не з'явилися, розгляд справи відкладено на 17.05.2012 р.

У судове засідання 17.05.2012 р. позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 17.05.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судове засідання 17.05.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2008 р. між Фізичною особою - підприємцем (далі - позивач) та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду»Святошинського району м. Києва (далі - орендодавець) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 39 (далі -Договір оренди).

Згідно з умовами Договору орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 1551 від 21.10.2008 р. та ордеру № 590 від 07.11.2008 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 70,0 кв. м. (п. 1.2 Договору оренди).

08.09.2008 р. між Комунальним підприємством «Ремонтно експлуатаційна організація - 6»Святошинського району м. Києва (далі - відповідач) та позивачем було укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання нежитлового приміщення № 10 (Далі - Договір) предметом якого є забезпечення відповідачем надання послуг на технічне та санітарне обслуговування нежитлових приміщень, інших споруд, прибудинкової території, внутрішньо будинкових інженерних мереж, вивезення побутових відходів та надання інших послуг, що знаходяться в будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до умов п. 1.5. Договору позивач бере участь у витратах пропорційно до займаної ним площі в будівлі згідно наданих розрахунків.

Згідно з п. 2.1. Договору відповідач зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаного з обслуговування приміщення і прибудинкової території, згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору позивач зобов'язується дотримуватись встановлених законодавством правил користування приміщенням.

Пунктом 5.8. Договору передбачено, що цей Договір діє з 01.09.2008 р. до 30.09.2009 р.

02.06.2009 р. сталось затоплення вищезазначеного орендованого приміщення, внаслідок якого були пошкоджені в двох кімнатах стіни -шпалери та підлога -лінолеум.

10.06.2009 р. відповідачем був складений акт про залиття, аварії, що трапились на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання).

Відповідачем у своєму письмовому відзиві зазначено, що інженерною групою було складено кошторис для ремонту кімнат після вищезазначеного пошкодження, сума якого складає 5 909,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутній належний документ, який підтверджує розмір нанесеної шкоди (збитків) позивачу.

З огляду на вищезазначене, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставлено на вирішення експертів наступне питання: який розмір матеріальної шкоди заподіяно позивачу внаслідок залиття нежитлового приміщення загальною площею 70,00 кв. м., що знаходиться у будинку за адресою: АДРЕСА_2, що сталося 02.06.2009 р., про що складено Акт про залиття, аварії, що трапились на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 10.06.2009 р.

З метою визначення розміру шкоди, яка була завдана позивачу, було проведено експертизу, згідно з якою Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було видано Висновок № 867/11-43 від 15.03.2012 р.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок залиття нежитлового приміщення загальною площею 70,00 кв. м., що знаходиться у будинку за адресою: АДРЕСА_2, що сталося 02.06.2009 р., про що складено Акт про залиття, аварії, що трапились на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 10.06.2009 р. складає 13 345,94 грн. В зазначену вартість не враховано 121,3 кв. м. шпалер і 63,2 кв. м. лінолеуму у зв'язку з тим, що не вбачається можливим встановити вид і вартість матеріалів. Також не вбачається можливим встановити необхідність заміни плінтусу у зв'язку з тим, що в акті про залиття не зазначено про його пошкодження.

Позивач ознайомлений з висновком судової будівельно-технічної експертизи, про що свідчить розписка про ознайомлення з матеріалами справи за його власним підписом 13.04.2012 р.

18.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подані зміни до позовної заяви про відшкодування шкоди завданої затопленням приміщення, у зв'язку з проведеною судовою експертизою, в яких позивач зазначає, що власноруч визначив розмір матеріального збитку, завданого 121,3 кв. м. шпалер та 63.2 кв. м. лінолеуму, який не враховано у висновку судової будівельно -технічної експертизи, який становить 1 154,77 грн. (середня ціна вартості 121,3 кв. м. шпалер) та 4 038,48 грн. (середня ціна вартості 63,2 кв. м. лінолеуму).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Як вбачається ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Надані позивачем додаткові докази на підтвердження розміру шкоди, завданої затопленням приміщення, не можуть вважатись належним доказом встановлення вартості неврахованих у звіті 121,3 кв. м. шпалер, 63,2 кв. м. лінолеуму, оскільки дана оцінка позивачем збитків, нанесених йому внаслідок залиття орендованого приміщення, проведена з порушеннями норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Судом встановлено, що відшкодуванню підлягає розмір матеріальних збитків, визначений у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 867/11-43 від 15.03.2012 р.

Відповідно до п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 (далі - Правила), заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов'язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку. У разі залиття складається відповідний акт.

Як вбачається з висновків акту про залиття, аварії, що трапились на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), відповідач визнає, що ремонтні роботи мають бути виконані за рахунок експлуатуючої організації.

У своєму письмовому відзиві відповідач також не заперечує проти факту залиття та свою вину фактично визнає, але зазначає про те, що згідно кошторису матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок залиття, фактичний розмір витрат на ремонт кімнат складає 5 909,00 грн.

Згідно з наведеними вище положеннями Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»кошторис відповідача -не є документом, складеним кваліфікованим суб'єктом оціночної діяльності, тому за своїм змістом не є звітом (актом) про визначення реальної вартості матеріальних збитків, як того вимагає вказаний Закон, тому судом до уваги не приймається.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вбачається з п. 2.1.1. Договору відповідач зобов'язаний забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаного з обслуговуванням приміщення і прибудинкової території, згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що виконавець (в даному випадку відповідач) зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Як вбачається з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач (в даному випадку позивач) має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вину за нанесену позивачу шкоду визнано.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про те що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальних збитків, спричинених залиттям орендованого приміщення, підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 345,94 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно експлуатаційна організація - 6»Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 71, ідентифікаційний код: 36114072) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (03164, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) матеріальну шкоду в розмірі 13 345 (тринадцять тисяч триста сорок п'ять) грн. 94 коп., витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 89 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 89 коп.

3. Перерахувати суму матеріальної шкоди в розмірі 13 345 (тринадцять тисяч триста сорок п'ять) грн. 94 коп., витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 89 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 89 коп. на п/р № 26001114620101 а АКБ «Експобанк», МФО 322294, ідентифікаційний код: 2412602130.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 21.05.2012 р.