Рішення

від 22.05.2012 по справі 5011-10/196-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/196-2012 22.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Академ Інвест-І»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»

про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Івченко А.М.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 27.12.11р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 17.10.11р.);

ОСОБА_4 (довіреність від 25.01.12р.).

В судовому засіданні 22 травня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд Академ Інвест-І»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»(відповідач) з вимогами про стягнення грошових коштів в сумі 1 396 584,47 грн. з них основного боргу -939 265,24 грн., пені -110 961,96 грн., 3% річних -84 302,27 грн. та втрат від інфляції -262 055,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за угодою про припинення дії інвестиційного договору № 2/12 від 05.12.2007р., зокрема, відповідач не компенсував витрати позивача у встановлені угодою строки, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з вимогами стягнути з відповідача існуючу у останнього заборгованість за відповідною угодою та нараховані санкції у судовому порядку.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 02.02.2012 року.

02 лютого 2012 року в судовому засідання, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 16 лютого 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року розгляд справи було відкладено до 06.03.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року судом, за клопотанням відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2012р.

20 березня 2012 року господарським судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 20.03.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/196-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Академ Інвест-1»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»про стягнення коштів, розглядати колегіально у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. колегією суддів призначено розгляд справи на 24.04.2012р.

В судовому засіданні 24.04.2012р. судом було оголошено перерву до 22.05.2012р., про що сторін повідомлялося під розписку.

По справі № 5011-10/196-2012 судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до вимог до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати по даній справі фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2007 року між позивачем (надалі -Сторона-2) та відповідачем (далі по тексту -Сторона-1) (разом - сторони) було укладено інвестиційний договір № 2/12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Інвестиційний договір), відповідно до п. 1.1 якого за Договором сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів (сировини, будівельних матеріалів, обладнання тощо) здійснюють інвестування в будівництво об'єкту з метою отримання у власність завершеного будівництвом об'єкту в частках, визначених Договором.

24 жовтня 2008 року між сторонами було укладено угоду про припинення дії інвестиційного договору № 2/12 від 05.12.2007р. (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, далі -Угода), згідно п.п. 1, 3, 4 якої керуючись ч. 1 ст. 651, ст. 604 ЦК України, п. 8.3 Договору, сторони дійшли згоди про недоцільність подальшої співпраці за Договором, вирішили достроково припинити його дію і розірвати Договір; розмір витрат Сторони 2, які підлягають компенсації Стороною 1, визначений на підставі Акту звірки розрахунків за Договором від 24.10.2008 року, та становить 782 721 (сімсот вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять одна) гривень 03 коп., ПДВ 20 % 156 544 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сорок чотири) гривень 21 коп., усього 939 265 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень 24 коп.; компенсація Стороною 1 витрат Сторони 2 у вказаній в п. 3 Угоди сумі здійснюється шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Сторони 2 в установі банку не пізніше 31.12.2008 року.

Позивач зазначає, що після укладання Угоди Сторона 1, в передбачений угодою строк, розмір витрат Сторони 2 не компенсувала, а відтак, за твердженнями позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Угодою в сумі 939 265,24 грн.

З викладеним позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що дійсно Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»взяло на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Академ Інвест-І», про що в Угоді про припинення дії Договору визначена сума цих витрат, а Акт звірки розрахунків за Договором від 24.10.2008р. свідчить про перелік підприємств, які виконували роботи на суму, що становить 782 721,03грн. (сімсот вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять одна гривень 03 коп.), ПДВ 20 % 156 544,21грн. (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сорок чотири гривень 21 коп.), загалом на суму 939 265,24 грн. (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 24 коп. ) і не більше. При цьому, відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Академ Інвест-І»надати документальне підтвердження щодо виконання, приймання робіт, перерахування зазначених останнім в Угоді сум, що передбачено вимогами первинного бухгалтерського обліку, щоб відобразити дані витрати як інвестиції підприємства відповідно до умов інвестиційного Договору. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд Академ Інвест-І»не надало до 31.12.2008р. відповідних документів, що підтверджують виконання робіт за кожним із перелічених договорів, не надало документів, що підтверджують витрати на закупівлю матеріалів відповідно до кошторисів, не надало договорів із підрядниками, що зазначені у акті звірки, а також розрахункових документів. Тому, за переконанням відповідача, Угода від 24.10.2008р. та Акт звірки, на який посилається позивач, не може бути підставою для стягнення нібито заборгованості.

Крім того відповідач вважає, що позивач пропустив строк позовної давності на заявлені ним позовні вимоги.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 05 грудня 2007 року між сторонами укладено інвестиційний договір № 2/12 згідно п. 1.1 якого за Договором сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів (сировини, будівельних матеріалів, обладнання тощо) здійснюють інвестування в будівництво об'єкту з метою отримання у власність завершеного будівництвом об'єкту в частках, визначених Договором.

05 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи), умовами якої сторони дійшли згоди про доцільність проведення робіт для підготовки будівельного майданчика, розташованого по вул. Академіка Булаховського, 2, де здійснюється спорудження об'єкту.

07 квітня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи), відповідно п. 1. якої її сторони домовилися внести зміни у розділ 8 Договору «Строк дії договору»та доповнили його п. 8.3. наступного змісту: «Дія Договору може бути достроково припинена за погодженням сторін, про що сторони складають відповідну угоду, та за умови повної компенсації Стороною 1 на користь Сторони 2 всіх витрат, яких зазнала остання у зв'язку з виконанням Договору».

За ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як слідує з матеріалів справи, 24.10.2008р. між сторонами було укладено угоду про припинення дії інвестиційного договору № 2/12 від 05.12.2007р. у відповідності п.п. 1, 3, 4 якої керуючись ч. 1 ст. 651, ст. 604 ЦК України, п. 8.3 Договору, сторони дійшли згоди про недоцільність подальшої співпраці за Договором, вирішили достроково припинити його дію і розірвати Договір; розмір витрат Сторони 2, які підлягають компенсації Стороною 1, визначений на підставі Акту звірки розрахунків за Договором від 24.10.2008 року, та становить 782 721 (сімсот вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять одна) гривень 03 коп., ПДВ 20 % 156 544 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сорок чотири) гривень 21 коп., усього 939 265 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень 24 коп.; компенсація Стороною 1 витрат Сторони 2 у вказаній в п. 3 Угоди сумі здійснюється шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Сторони 2 в установі банку не пізніше 31.12.2008 року (акт звірки міститься в справі).

Пунктом 8 Угоди передбачено, що Угода набуває чинності з дня її підписання сторонами та діє до повного виконання Стороною 1 зобов'язань перед Стороною 2, передбачених Угодою.

Судом встановлено, що Угода та Акт звірки розрахунків за Договором підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача, що свідчить про взаємну узгодженість їх сторін про викладені в них умови та, відповідно, про прийняття відповідних умов сторонами.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що в строк не пізніше 31.12.2008р. на виконання умов Угоди Сторона-1 грошових коштів Стороні-2 не перерахувала/не компенсувала.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, з урахуванням того, що доказів перерахування/компенсування відповідачем позивачу в строк не пізніше 31.12.2008р. грошових за Угодою, що б свідчило про належне виконання Стороною-1 взятих на себе зобов'язань за Угодою перед Стороною-2, станом на травень 2012 року, до суду не представлено, враховуючи те, що доказів визнання недійсною/неукладеною Угоди в судовому порядку до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Сторони-2 про стягнення з Сторони-1 939 265,24 грн. /розмір витрат Сторони 2, які підлягають компенсації Стороною 1, визначений на підставі Акту звірки розрахунків за Договором від 24.10.2008 року/.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 84 302,27 грн. 3% річних та 262 055,00 грн. втрат від інфляції.

Щодо позовних вимог про стягнення 110 961,96 грн. пені.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність -встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, строк компенсації розміру витрат не пізніше 31.12.2008р. (п. 4. Угоди), а тому, за переконанням суду, перебіг позовної давності чи право на позов щодо заявлених вимог про стягнення пені виникло у позивача з 01.01.2009р., тобто з моменту настання першого дня, до дати якого грошові кошти відповідачем повернуті не були, і, відповідно, закінчився -30.06.2010р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, зважаючи на договірні домовленості за укладеною Угодою, істотні умови якої були відомі його сторонам однаково, не був обмежений в праві дізнатися або можливості дізнатися про порушення свого права відносно повернення відповідачем в передбачений Угодою строк визначеної Угодою суми грошових коштів.

Позовна заява надіслана позивачем до суду 29 грудня 2011 року, про що свідчить поштовий конверт з відміткою про відправлення.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення 110 961,96 грн. пені.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи містяться відзив відповідача з якого слідує клопотання про застосування, в тому числі, строків спеціальної позовної давності, як на підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення пені.

За таких обставин суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення 110 961,96 грн. пені, викладених у позовній заяві, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Відносно тверджень відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення 939 265,24 грн. основного боргу, 84 302,27 грн. 3% річних та 262 055,00 грн. втрат від інфляції, то суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Відповідно до п. 4 Угоди компенсація Стороною 1 витрат Сторони 2 у вказаній в п. 3 Угоди сумі здійснюється шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Сторони 2 в установі банку не пізніше 31.12.2008 року.

За таких обставин, зважаючи на положення п. 4 Угоди, строк позовної давності щодо вимог Сторони-2 до Сторони-1 за Угодою визначається станом на 31.12.2008р., і, відповідно, закінчується не пізніше 31.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів, позовна заява надіслана позивачем до суду 29.12.2011р., про що свідчить відмітка поштового штемпеля на поштовому конверті, а тому, позовна заява з викладеними в ній вимогами щодо стягнення 939 265,24 грн. основного боргу, 84 302,27 грн. 3% річних та 262 055,00 грн. втрат від інфляції, на які розповсюджується загальна позовна давність в межах 3 (три) років, подана позивачем до суду в межах строку позовної давності. Відтак, недоведеними є твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності щодо відповідних вимог.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 285 622,51 грн. з них основного боргу -939 265,24 грн., 3% річних -84 302,27 грн. та втрат від інфляції -262 055,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 25 711,12 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»(ідентифікаційний код: 16468589, адреса: 02121, м. Київ, вул. Ялинкова, буд. 60/1, р/р 26008028586571 в Дарницькому відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Академ Інвест-І» (ідентифікаційний код: 35081764, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 143/2, офіс 7, п/р 26002031857691 Старокиївське відділення Київської міської філії «Укрсоцбанк», МФО 322012), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 939 265,24 грн. (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят шість гривень 24 копійки), 3% річних -84 302,27 грн. (вісімдесят чотири тисячі триста дві гривні 27 копійок), втрат від інфляції -262 055,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п'ятдесят п'ять гривень) та судові витрати - 25 711,12 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот одинадцять гривень 12 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя А.М. Івченко

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 28.05.2012р.