Постанова

від 12.11.2013 по справі 5011-10/196-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 5011-10/196-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНД АКАДЕМ ІНВЕСТ - 1"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2013року

у справі № 5011-10/196-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд Академ Інвест-І"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"

про стягнення грошових коштів

за участю представників

позивача - Швець М.П.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25 травня 2012 року у справі № 5011-10/196-2012 (судді Котков О.В., Івченко А.М., Морозов С.М.) позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Побутрембудматеріали" 939265 грн. 24 коп. компенсації понесених позивачем витрат визначеної угодою від 24 жовтня 2008 року про припинення дії інвестиційного договору №2/12 від 05 грудня 2007 року, 84302 грн. 27 коп. 3 % річних, 262055 грн. інфляційних втрат та 25711 грн. 12 коп. судових витрат. Судом відмовлено в стягненні з відповідача пені в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2013 року (судді Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОНД АКАДЕМ ІНВЕСТ - 1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 22 травня 2013 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено інвестиційний договір № 2/12, відповідно до п. 1.1 якого сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів (сировини, будівельних матеріалів, обладнання тощо) здійснюють інвестування в будівництво об'єкту з метою отримання у власність завершеного будівництвом об'єкту в частках, визначених договором.

05 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, умовами якої сторони дійшли згоди про доцільність проведення робіт для підготовки будівельного майданчика, розташованого по вул. Академіка Булаховського, 2, де здійснюється спорудження об'єкту.

07 квітня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно п. 1. якої сторони домовились внести зміни у розділ 8 договору "Строк дії договору" та доповнили його п. 8.3. наступного змісту: "Дія договору може бути достроково припинена за погодженням сторін, про що сторони складають відповідну угоду, та за умови повної компенсації стороною 1 на користь сторони 2 всіх витрат, яких зазнала остання у зв'язку з виконанням договору".

24 жовтня 2008 року сторонами укладено угоду про припинення дії інвестиційного договору № 2/12 від 05 грудня 2007 року відповідно пунктам 1, 3, 4 якої, керуючись ч. 1 ст.651, ст. 604 ЦК України, п. 8.3 договору, сторони дійшли згоди про недоцільність співпраці за інвестиційним договором, вирішили достроково припинити його дію і розірвати; розмір витрат позивача, які підлягають компенсації відповідачем, визначено на підставі акту звірки розрахунків за договором від 24 жовтня 2008 року, та становить 782 721грн. 03 коп., ПДВ 20 % 156 544 грн. 21 коп., всього 939 265 грн.24 коп.; компенсація відповідачем витрат позивача у зазначеній в п. 3 угоди сумі здійснюється шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позивача в установі банку не пізніше 31 грудня 2008 року.

Позивач зазначає, що після укладання угоди відповідач, в передбачений угодою строк, розмір витрат не компенсував, що стадо підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача - 939265 грн. 24 коп. заборгованості, пені - 110961 грн. 96 коп., 3% річних - 84302 грн. 27 коп. та втрат від інфляції - 262055 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог зважаючи на наявність підписаної сторонами угоди про виплату компенсації, в зв'язку з розірванням договору та акту звірки розрахунків, яким визначено суму компенсації.

З зазначеним висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції та призначив проведення судову будівельно-економічну експертизу. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновком експертів КНДІСЕ №8171/8172/12-42 від 30 квітня 2013 року складеним за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що на обстежуваній ділянці за адресою вул. Академіка Булгаковського, 2 у Святошинському районі міста Києва не виявлено ознак проведення будівельних робіт (влаштування фундаментів, монтажу будівельних конструкцій) та робіт, які можливо класифікувати як роботи з підготовки будівельного майданчика, в тому числі відповідно до договору від 05 грудня 2007 року №2/12. На земельній ділянці наявні самостійна рослинність, бетонні елементи в зруйнованому стані, що виключає процес та організацію проведення будівельних робіт. Що і стало підставою відмови у задоволенні позовних вимог.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з вищезазначеним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, 05 грудня 2007 року між сторонами укладено інвестиційний договір № 2/12 згідно п. 1.1 якого за Договором сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів (сировини, будівельних матеріалів, обладнання тощо) здійснюють інвестування в будівництво об'єкту з метою отримання у власність завершеного будівництвом об'єкту в частках, визначених Договором.

05 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи), умовами якої сторони дійшли згоди про доцільність проведення робіт для підготовки будівельного майданчика, розташованого по вул. Академіка Булаховського, 2, де здійснюється спорудження об'єкту.

07 квітня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно п. 1. якої її сторони домовилися внести зміни у розділ 8 Договору «Строк дії договору» та доповнили його п. 8.3. наступного змісту: «Дія Договору може бути достроково припинена за погодженням сторін, про що сторони складають відповідну угоду, та за умови повної компенсації Стороною 1 на користь Сторони 2 всіх витрат, яких зазнала остання у зв'язку з виконанням Договору».

Приписами ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24 жовтня 2008 року між сторонами було укладено угоду про припинення дії інвестиційного договору № 2/12 від 05 грудня 2007 року у відповідності до п.п. 1, 3, 4 якої керуючись ч. 1 ст. 651, ст. 604 ЦК України, п. 8.3 Договору, сторони дійшли згоди про недоцільність подальшої співпраці за Договором, вирішили достроково припинити його дію і розірвати Договір; розмір витрат Сторони 2, які підлягають компенсації Стороною 1, визначений на підставі Акту звірки розрахунків за Договором від 24 жовтня 2008 року, та становить 782721 гривень 03 коп., ПДВ 20 % 156 544 гривень 21 коп., усього 939 265 гривень 24 коп.; компенсація Стороною 1 витрат Сторони 2 у вказаній в п. 3 Угоди сумі здійснюється шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Сторони 2 в установі банку не пізніше 31 грудня 2008 року.

Пунктом 8 Угоди передбачено, що Угода набуває чинності з дня її підписання сторонами та діє до повного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, передбачених Угодою.

Судом першої інстанції встановлено, що Угода та Акт звірки розрахунків за Договором підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача, що свідчить про взаємну узгодженість їх сторін про викладені в них умови та відповідно, про прийняття відповідних умов сторонами.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене необхідно зазначити, що на підставі угоди про припинення між сторонами виникло зобов'язання, яке у відповідності до норм законодавства підлягає виконанню у встановлений угодою строк.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-як докази того, що угода від 24 жовтня 2008 року визнана в судовому порядку недійсною та відсутні будь-які докази які б свідчили про належне виконання зобов'язань відповідачем, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНД АКАДЕМ ІНВЕСТ - 1" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі Акту звірки розрахунків за Договором від 24 жовтня 2008 року.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 84 302,27 грн. 3% річних та 262 055,00 грн. втрат від інфляції.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірної оцінки юридичних обставин справи.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2013 року слід скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 22 травня 2013 року залишити без змін.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНД АКАДЕМ ІНВЕСТ - 1" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2013 року скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 22 травня 2013 року зі справи №5011-10/196-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко