Рішення

від 24.11.2008 по справі 38/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/182

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.11.08 р.                                                                                                       Справа № 38/182                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Трейд-Пак” м.Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія-Схід” м.Макіївка Донецька область

про стягнення  7 791грн.84коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:  не з'явився

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Трейд-Пак” м.Рівне, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія-Схід” м.Макіївка Донецька область про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції за прострочений період в сумі 3 825грн.31коп., штрафних санкцій в сумі 2 366грн.69коп., відсотків за користування чужими коштами в сумі 99грн.84коп. та збитків в сумі 1 500грн.00коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір поставки               № 20.11.2007.

28.10.2008 р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 23.10.2008р. № 14/4-20/1879, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Славія-Схід” значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 34591236) та знаходиться за адресою: 86102, Донецька область, м.Макіївкаё Центрально-міський район, вул.Патона,2. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.  

Відповідач у судові засідання не з'явився, але 27.10.2008 р. та 19.11.2008 р. на адресу господарського суду повернулися поштові конверти з повідомленнями № 10112490 та             № 10247868, з відміткою „Славія-Схід вибув”,  тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

10.11.2008 р. позивач на адресу господарського суду надіслав телеграму від 07.11.2008 р., в якій просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю виконати вимоги ухвали суду та забезпечити явку у судове засідання представника позивача.

Телеграма судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

19.11.2008 р. від позивача на адресу господарського суду надійшло клопотання                № 6/11-юр від 10.11.2008 р., в якому він просить суд розглянути справу у відсутності представника позивача та повідомив, що вимоги, викладені у позовній заяві, підтримує повністю та додав до клопотання додаткові документи.

Клопотання та додаткові документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

                                                                 ВСТАНОВИВ:

20.11.2007р. між Приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма „Трейд-Пак” (за договором – постачальник, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Славія-Схід” (за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір поставки № 20.11.07., згідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується протягом дії цього договору поставити та передати покупцеві у власність товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором. Опціон щодо вибору кількості товару, що передається, належить постачальнику.

Предметом поставки є товар, що вказується в накладних, які є невід'ємною частинною даного договору (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що ціна товару сплачується наступним чином: покупець зобов'язується оплатити 100% вартості отриманого від постачальника товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару покупцеві шляхом банківського переказу коштів на рахунок постачальника на підставі накладної (рахунку-фактури).

Розділом 2 договору передбачено строк дії договору, а саме: договір набирає чинності з моменту його підписання представниками обох сторін (п. 2.1 договору).

Договір діє протягом одного року з моменту підписання ( п. 2.2 договору).

Розділом 4 сторони передбачили відповідальність сторін за неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме: у разі затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника на додаток до суми боргу сплачує компенсацію, розраховану виходячи з індексу інфляції за весь період прострочення платежу, пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення, а також штраф у розмірі 10% вартості отриманого товару (п.4.2 договору).

Суд вважає договір поставки № 20.11.07 від 20.11.2007 р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.  

На виконання вимог договору позивач у період з 10.12.2007 р. по 10.04.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 23 666грн.90коп., що підтверджується видатковими накладними: № 1-0004928 від 10.12.2007 р., № 1-0005011 від 18.12.2007 р., № 1-0005104 від 27.12.2007 р., № 1-0000161 від 22.01.2008 р., № 1-0000326 від 12.02.2008 р., № 1-0000507 від 29.02.2008 р., № 1-0000688 від 12.03.2008 р., № 1-0002500 від 10.04.2008 р., які містяться у матеріалах справи.

Відповідач отримав товар, але розрахувався за нього частково на загальну суму 20 566грн.90коп., що підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи.

До теперішнього часу відповідачем залишок заборгованості за отриманий  товар у розмірі  3 100грн.00коп. не погашений, який позивач просить стягнути з відповідача.    

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача індексу інфляції за прострочений період в сумі 725грн.31коп., штрафних санкцій в сумі 2 366грн.69коп., 3%річних в сумі 99грн.84коп. та збитків в сумі 1 500грн.00коп. у зв”язку з оплатою послуг фахівця.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки № 20.11.07. від 20.11.2007 р., видаткові накладні, банківські виписки, договір про надання юридичних послуг від 14.08.2008 р., документ про освіту СПД ФО Калити Т.М., свідоцтво про державну реєстрацію СПД ФО Калити Т.М., заявку по договору на виконання правової роботи, акти виконаних робіт від 22.09.2008 р. та від 07.10.2008 р., платіжне доручення про оплату послуг СПД ФО Калити Т.М., клопотання № 6/11юр від 10.11.2008 р.,  правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору передбачалося, що покупець зобов'язується оплатити 100% вартості отриманого від постачальника товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару покупцеві шляхом банківського переказу коштів на рахунок постачальника на підставі накладної (п.1.3).

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу частково не розрахувався за поставлений йому товар у розмірі  3 100грн.00коп., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за  весь  час  прострочення, а  також  три  проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення  індексу інфляції  у розмірі 725грн.31коп. та 3% річних у розмірі 99грн.84коп. є такими, що підлягають задоволенню.

          Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.2 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме:  у разі затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника на додаток до суми боргу сплачує компенсацію, розраховану виходячи з індексу інфляції за весь період прострочення платежу, пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення, а також штраф у розмірі 10% вартості отриманого товару.

Таким чином,  суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2366грн.69коп. за порушення строків оплати обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача стосовно стягнення збитків на оплату юридичних послуг у сумі  1 500грн.00коп. за договором про надання юридичних послуг від 14.08.2008р., суд вважає безпідставними та відмовляє у їх задоволенні з посиланням на таке.

Віднесення до збитків витрат на юридичні послуги суперечать ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності, розмір не перебувають у зв'язку з порушеним правом цивільним.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

        ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Трейд-Пак” м.Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія-Схід” м.Макіївка Донецька область про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції за прострочений період в сумі 3 825грн.31коп., штрафних санкцій в сумі 2 366грн.69коп., відсотків за користування чужими коштами в сумі 99грн.84коп. та збитків в сумі 1 500грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія-Схід” (86102, Донецька область, м.Макіївка, вул.Патона,2, р/р 26001198083151 в ДФ ВАТ            „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 34591236) на користь Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Трейд-Пак” (33001, м.Рівне, вул.Дворецька, 120-М, р/р 26001000008114 в РФ ВАТ „Банк Універсальний” м.Рівне, МФО 322001, ЄДРПОУ 32803033) заборгованість в сумі 3 100грн.00коп.,  інфляційні у розмірі 725грн.31коп., 3% річних у розмірі 99грн.84коп., штраф у розмірі 2 366грн.69коп., держмито у сумі 82грн.31коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 95грн.22коп.

В  інший частині позову відмовити.

       Рішення оголошено у судовому засіданні 24.11.2008року.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя