Рішення

від 18.11.2008 по справі 2/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  2/386

18.11.08

За позовомЗаступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації)

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Морион»

Простягнення збитків в сумі 13 596,63 грн.

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача         Кішинська О.П.

Від відповідача     не з'явився

Від прокуратури   Ноздрякова Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морион»про стягнення збитків за фактичне користування нежилим приміщенням, загальною площею 92,3 кв.м. в буд. №50-Б по вул. Вишгородській в м. Києві.  

Ухвалою від 23.10.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Прокуратура та Позивач у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та прокуратури, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —                               

ВСТАНОВИВ:

31.12.06р. між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морион»(Відповідач) був укладений договір оренди №13132, згідно з яким Відповідач отримав в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 92,30 кв.м. (для офісу) в будинку №50-Б по вул. Вишгородській в м. Києві.

Приміщення передано Відповідачу по Акту приймання-передачі; строк дії Договору оренди встановлено до 29.12.2007р.

Відповідно до пункту 4.14 Договору після закінчення строку його дії, приміщення має бути звільненим.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.06.2008 по справі №36/264 був задоволений позов Першого заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю „Морион" про виселення з приміщення.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва було відкрито виконавче провадження №670/11 по примусовому виконанню наказу від 19.06.2008 виданого Господарським судом м. Києва.

Орендоване приміщення було звільнено та передано орендодавцю лише 10.09.2008, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 3.5 Договору оренди передбачено, що останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря.

Відповідно до розділу 3.1. Договору за користування орендованим приміщенням орендар повинен сплачувати орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинної Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Оболонського району м. Києва, затвердженої рішенням Оболонської районної у м. Києві ради в розмірі конкурсної пропозиції та на дату підписання договору становить 2302,45 грн.

Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця (п.3.6. договору оренди).

З моменту закінчення строку дії Договору оренди №13132 відповідач жодного разу не сплачував за фактичне користування приміщенням, з січня 2008 і по 10.09.2008 відповідач не розраховувався, та його заборгованість становить 31118,35грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2008 по справі №51/98 був задоволений позов заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю „Морион" про стягнення боргу в сумі 17521,72 грн., що є несплаченою сумою за частину фактичного використання приміщення з січня 2008 по травень 2008.

Згідно розрахунку Позивача, збитки, які нанесені товариствам з обмеженою відповідальністю „Морион" з 01 червня 2008 по 10 вересня 2008 за безоплатне фактичне використання приміщення по вул. Вишгородській, 50-Б становлять 13596,63 грн. (31118,35 - 17521,72 = 13596,63).

У результаті неправомірних дій Відповідача, пов'язаних з несплатою належних платежів за фактичне користування нежилим приміщенням, останній зі своєї вини наніс Позивачу позадоговірну шкоду у вигляді неодержаної належної плати за використання вказаного приміщення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їхнє відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п.1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокуратурою вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у відповідності до наданого розрахунку позовних вимог.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача до державного бюджету на спеціальні рахунки стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морион»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 11-А, кв. 40; код 33099958) на користь Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (04205, м. Київ, вул. Тимошенко, 16; 33150097) 13 596 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 63 коп. збитків, завданих за час фактичної експлуатації приміщення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морион»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 11-А, кв. 40; код 33099958) в доход державного бюджету України 135 (сто тридцять п'ять) грн. 96 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морион»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 11-А, кв. 40; код 33099958) до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22050000 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     І.О.Домнічева