Рішення

від 18.11.2008 по справі 2/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  2/389

18.11.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ОЙЛ»ЛТД

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Водолій»

ПроСтягнення 237 475,87 грн.

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

від позивача       Колоколов В.Г.

від відповідача   не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ОЙЛ»ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» про стягнення суми збитків, заподіяних Позивачу внаслідок невиконання Відповідачем умов Договору зберігання від 09.03.2006р.№ 0081/0003, а також пені та штрафу, всього у розмірі 237 475,87 грн.

Ухвалою від 27.10.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Судом неодноразово відкладав розгляд справи та зобов'язував позивача та відповідача подати суду матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —         

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було підписано Договір зберігання від 09.03.2006р. № 0081/0003 (Договір) за яким, згідно п.1.1 Договору Позивач як Поклажодавець по Договору передав, а Відповідач як Зберігач по Договору прийняв на відповідальне зберігання нафтопродукти:

Згідно до п.1.2. Договору виконання умов Договору, а саме - зберігання відбувалось у складських приміщеннях, що належать Відповідачеві.

Відповідно до умов Договору Позивач передав Товар на умовах вказаних в Додатку до Договору, а Відповідач прийняв Товар, факт отримання якого підтверджується:

-  Додатком № 1 від 06.06.2006р. до Договору;

- Актом від 09.06.2006р. прийому-передачі товару.

- Актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 09 червня 2006р.

Відповідно до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди Поклажодавця

користуватись річчю, переданою йому на зберігання. Аналогічні положення містяться і в Договорі

31.10.2006р. по Договору (поставки) укладеному між Позивачем та Відповідачем за №0075/0903 від 09.03.2006р., згідно видаткової накладної №М02-001096, Позивач поставив масло М10Г2К в кількості 8.051 тонн Відповідачу.

Тобто, у Відповідача залишилось на зберіганні масло М10Г2К в кількості 48.099 тонн (57.041 тонн - 8.051 тонн = 48.099 тонн) на загальну суму: 200 859,00 грн.

Керуючись п.5.8. Договору, представник Позивача з метою візуального огляду та виявлення відповідної кількості переданого на зберігання масла М10Г2К (а саме - 48.099 тонн на загальну суму 200 859,00 грн.) прибув за адресою: м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1.

Провівши візуальний огляд вищезазначеного складського комплексу представник Позивача виявив відсутність масла М10Г2К в кількості 48.099 тонн на загальну суму 200 859,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору та у відповідності до умов п. 1.1.

Договору Позивач направив письмову Вимогу №337/12-ЛТД від 12 грудня 2007р. яку

Відповідач отримав 14 грудня 2007р., про що Директором Відповідача зроблено

особисту відмітку на Вимозі №337/12-ЛТД від 12 грудня 2007р.

Заявлену Вимогу №337/12-ЛТД від 12 грудня 2007р. Відповідач залишив без розгляду та не повідомив Позивача про причини її не виконання.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи, на час пред'явлення позову Відповідач порушив чинне законодавство та умови Договору, не виконав взятих на себе зобов'язань, Товар на Вимогу Позивача не повернув; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки завдані поклажадавцеві втратою

(нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до п.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також: не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також: відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, на спростування фактів, викладених в позові.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність вимог Позивача до Відповідача про відшкодування збитків, завданих втратою Відповідачем Товару, в розмірі вартості Товару - 200 859,00 грн.

Відповідно до п. 2. ст. 219 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідачем не надано суду доказів та не доведено, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно п. 7.4. Договору «За несвоевременный возврат товара Хранитель обязуется выплатить Поклажедателю пеню в размере двойной учетной ставки НБУ, которая действовала в период задержки возврата товара, от стоимости несвоевременного возвращенного товара за каждый день задержки».

Суд погоджується та вважає обґрунтованим розрахунок пені, наданий позивачем.

Нарахування пені проводиться: початок періоду 02.01.08р. –кінець періоду 25.05.08р.; пеню нараховано в сумі - 16 530, 97 грн.

Також, відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України та п. 7.5 Договору «За отказ от выполнения своих обязательств, без письменного предупреждения, до окончания срока действия Договора, виновная сторона выплачивает другой штраф в размере 10% от стоимости переданного на хранение товара».

В вищенаведеного випливає, що Відповідач також повинен сплатити штраф в розмірі 10% від вартості переданого на зберігання товару за відмову в виконанні своїх зобов'язань по поверненню товару по першій вимозі Позивача.

Сума штрафу становить 20 085,90 грн. (200859,00грн./100 * 10 = 20085,90грн.)

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у відповідності до наданого позивачем розрахунку позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій»(02160, м. Київ, проспект Возз'єднання буд. 7-А, офіс-303; код ЄДРПОУ 16481349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ОЙЛ»ЛТД (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-а; код ЄДРПОУ 25601806) 200 859 (двісті тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. вартості втраченого Товару, 16 530 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 97 коп. пені, 20 085 (двадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 90 коп. штрафу, 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 76 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                           І.О.Домнічева