Рішення

від 19.11.2008 по справі 20/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  20/412

19.11.08

За позовом    Відкритого акціонерного товариства «Вінницька макаронна фабрика»

до                   Приватного підприємства «КАПелектро»

про                 стягнення 13800,00 грн.

                                                                                                           Суддя Палій В.В.

                                                                                                 Секретар Молочна Н.С.

Представники:

Від позивача            Бойко А.В.- предст. (дов. від 30.11.2007р.)  

Від відповідача        Новак В.В.- предст. (дов. від 19.11.2008р.)

                   Кирилко О.П.- директор  

                                      ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Вінницька макаронна фабрика»до Приватного підприємства «КАПелектро»про стягнення 13800,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2008р. порушено провадження у справі №20/412, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 19.11.2008р.

У судовому засіданні 19.11.2008р. представник позивача надав суду письмові пояснення по справі, у яких зазначив про факт розірвання договору, укладеного в усній формі,  за взаємною згодою сторін та досягнення сторонами згоди про повернення кожною із сторін одержаного за договором.

Представник відповідача надав суду відзив відповідача на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог,  посилаючись на те, що сторонами не було досягнуто згоди про розірвання договору, укладеного в усній формі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в :

Згідно Договору, укладеного в усній формі між Відкритим акціонерним товариством «Вінницька макаронна фабрика»(далі-позивач) та Приватним підприємством «КАПелектро»(далі-відповідач), останнім було поставлено на користь позивача насос АВ3-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв. в кількості 1 шт. вартістю 13800,00грн. з урахуванням ПДВ (далі-товар), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000085 від 24.07.2008р., а позивачем було здійснено передплату за вищевказаний товар у сумі 13800,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1391 від 23.07.2008р.

Як зазначає позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, в подальшому сторони дійшли згоди про розірвання усного договору та повернення одержаного за договором кожною із сторін.

Так, позивачем було повернуто товар згідно накладної на повернення товару № 1 від 11.08.2008р., а відповідачем було прийнято товар, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача в графі «отримав»(повноваження якої підтверджуються довіреністю серії ЯОС № 939086 від 11.08.2008р.), який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

Проте, відповідачем не було повернуто позивачу кошти в сумі 13800,00грн., сплачені за поставлений відповідачем та у подальшому повернутий позивачем товар, в зв'язку з чим позивач 22.09.2008р. звернувся до відповідача з вимогою № 50-а від 15.09.2008р. повернути кошти в сумі 13800,00грн.

Відповідач, у встановлений законодавством строк відповіді на лист не надав, кошти в сумі 13800,00грн. не повернув.

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 13800,00грн.

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що сторонами не було досягнуто згоди про розірвання договору, укладеного в усній формі.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відповідно визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню,   з огляду на наступне.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивач посилається на те, що договір поставки було розірвано сторонами в усній формі.

Відповідач заперечив проти факту одержання від позивача пропозиції про розірвання договору та факту розірвання сторонами договору поставки.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання сторонами договору поставки з досягнутою сторонами домовленістю про  повернення того, що було одержано кожною із сторін  до моменту розірвання договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13800,00 грн. є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                           В.В.Палій