Постанова

від 03.03.2009 по справі 20/412

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/412

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.03.2009                                                                                           № 20/412

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: Рудий С.Ф. – директор, Вальчук А.В. – за дов.

відвідповідача: Кирилко О.П. – директор, Новак В.В. – за дов.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Вінницька макаронна фабрика"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2008

 у справі № 20/412 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Вінницька макаронна фабрика"

 до                                                   Приватне підприємство "КАПелектро"

 про                                                   стягнення 13800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до ПП „КАПелектро” про стягнення грошових коштів в сумі 13 800,00 грн. та судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 у справі № 20/412 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання договору поставки з досягнутою сторонами домовленістю про повернення того, що було одержано кожною із сторін до моменту розірвання договору, отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ „Вінницька макаронна фабрика” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 у справі № 20/412 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд ухвалив рішення без повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, не дослідив надані позивачем докази, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було надано оцінку тим фактам, що позивач повернув насос АВЗ-63Д згідно накладної на повернення товару       № 1 від 11.08.2008, відповідач прийняв насос без заперечень, заперечення відповідача щодо незадовільного технічного стану насоса не підтверджені належними доказами, оскільки акт, на який посилається відповідач, складений ним 20.08.2008 без участі позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти її доводів заперечує, просить залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, зокрема, зазначив, що ПП „КАПелектро” повністю та належним чином виконало умови поставки товару (насосу АВЗ-63Д з ел. двигуном 7,5 кВт 1500об/хв., в кількості 1 шт.), ПП „КАПелектро” не отримувало від позивача жодних пропозицій стосовно розірвання договору поставки, позивач не надав жодного доказу, який підтверджує даний факт, позивач використовував насос з порушенням правил експлуатації, що призвело до виходу його з ладу; факт прийняття товару, про що свідчить накладна про повернення  товару, не може розцінюватися як розірвання договору, насос був прийнятий відповідачем на зберігання для технічного огляду та складання дефектного акту, який в подальшому був складений та відправлений рекомендованим листом позивачу для підписання.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП „КАПелектро” виставив ВАТ „Вінницька макаронна фабрика” рахунок-фактуру № СФ-00121 від 23.07.2008 на оплату насоса АВЗ-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв. в кількості 1 штука на суму 13 800,00 грн.

Платіжним дорученням № 1391 від 23.07.2008 згідно рахунку-№ СФ-00121 від 23.07.2008 позивач перерахував відповідачу 13 800,00 грн. як оплату за насос.

Згідно видаткової накладної № РН-0000085 від 24.07.2008 (замовлення – рахунок-фактура № СФ-00121 від 23.07.2008) відповідач відвантажив, а позивач отримав насос АВЗ-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв. в кількості 1 штуки на суму 13 800,00 грн.

11.08.2008 згідно накладної на повернення товарів № 1 насос АВЗ-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв. в кількості 1 штуки на суму 13 800,00 грн. був виданий позивачем та отриманий відповідачем, що підтверджується підписами та печатками сторін.

У матеріалах справи міститься довіреність на отримання матеріальних цінностей серія ЯОС № 939086 від 11.08.2008, видана Кирилко Олександру Петровичу на отримання від ВАТ „Вінницька макаронна фабрика” насоса АВЗ-63Д у кількості 1 штуки.

Листом № 50/а від 15.09.2008 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти у сумі 13 800,00 грн., в якому повідомляє, що за взаємною згодою сторін було прийнято рішення про розірвання договору купівлі-продажу, позивач повернув відповідачеві товар, що підтверджується накладною на повернення товарів № 1 від 11.08.2008, підписаної представниками сторін, проте відповідач кошти в сумі 13 800,00 грн. не повернув.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з тим, що відповідач не повернув кошти в сумі 13 800,00 грн., позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача зазначених коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вимоги позивача про повернення коштів в сумі 13 800,00 грн. було відхилено у зв'язку з тим, що товар не придатний до експлуатації та потребує відновлювального ремонту.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавчими актами встановлено спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна. За загальним правилом вимоги щодо форми для усіх різновидів договору купівлі-продажу законом на встановлено.

Таким чином, між сторонами було укладено правочин купівлі-продажу насоса АВЗ-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв. в кількості 1 штука на суму 13 800,00 грн., оформлений видатковою накладною на отримання товару № РН-0000085 від 24.07.2008.

За змістом частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Домовленість сторін щодо розірвання договору купівлі-продажу була оформлена у той же спосіб, тобто накладною на повернення товарів № 1 від 11.08.2008.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 4 статті 653 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого договір змінюється або розривається на майбутнє та встановлює, що обидві сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

У даних правовідносинах одна з сторін, а саме позивач, повернула виконане за зобов'язаннями. Відповідач прийняв повернення виконаного ним за зобов'язанням, а саме насос АВЗ-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв. в кількості 1 штуки, таким чином, погодився на повернення виконаного за зобов'язанням, а отже, повинен повернути виконане за зобов'язанням іншої сторони – грошових коштів в сумі 13 800,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зауваження відповідача про те, що позивач використовував насос з порушенням правил експлуатації, що призвело до виходу його з ладу, а насос був прийнятий відповідачем на зберігання для технічного огляду та складання дефектного акту, який в подальшому був складений та відправлений рекомендованим листом позивачу для підписання, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на те, що зазначені обставини не підтверджені належними доказами.

Частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Накладна на повернення насоса АВЗ-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв. в кількості 1 штуки була підписана з боку відповідача без будь-яких зауважень щодо якості товару, що передається, позначок щодо зберігання товару тощо.

Наданий відповідачем акт щодо недоліків товару („дефектовочний акт”) від 20.08.2008 не може бути прийнятий як належний доказ щодо недоліків товару, оскільки він складений одноособово відповідачем, також у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про виявлені недоліки або його виклик для участі в огляді насоса АВЗ-63Д з ел. двиг. 7,5 кВт 1500 об/хв.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2008 у справі №20/412 підлягає скасуванню, позов ВАТ „Вінницька макаронна фабрика” до ПП „КАПелектро” про стягнення 13 800,00 грн. підлягає задоволенню. Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Вінницька макаронна фабрика” задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2008 у справі № 20/412 скасувати повністю.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „КАПелектро” (юридична адреса: м.Київ, вул. Автозаводська, 76, поштова адреса: 04074, м.Київ, вул. Бережанська, 4, завод „Сокіл”, 9-й поверх, ідент. код 31521606, рахунок 260042619700 у ВАТ „СЕББАНК”, МФО 300175) на користь Відкритого акціонерного товариства „Вінницька макаронна фабрика” (21018,                  м. Вінниця, вул. Р.Скалецького, 15, ідент. код 30453593, рахунок 26008966 у Вінницькій філії ВАТ „Кредитпромбанк”, м.Вінниця, МФО 302623) 13 800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн.. боргу, 138 (сто тридцять вісім) грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 69 (шістдесят дев'ять) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Матеріали справи № 20/412 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді