Ухвала

від 25.04.2012 по справі 33/314

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 33/314 Головуючий у 1-й інстанції: СмирноваЮ.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Закритого акціонерного товариства «Меридіан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»про визнання недійсним договору, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, звернувся до Господарського суду м. Києва із адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Меридіан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»про визнання недійсним договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта»та Закритим акціонерним товариством «Меридіан», зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Меридіан»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Векта»грошові кошти в сумі 211695,60 грн., одержані за спірним договором, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»в дохід державного бюджету отриманого за договором товару на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2011 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у липні 2002р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Векта»придбало у Закритого акціонерного товариства «Меридіан»товар на суму 211695,60 грн., в тому числі ПДВ 35282,60 грн., що підтверджується податковою накладною від 02.07.2002 №02/07-5, рахунком - фактурою від 02.07.2002 №02/07-1. Оплата придбаного товару здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта»платіжними дорученнями від 10.09.2002 №331 на суму 48000,00 грн., від 18.09.2002 №345 на суму 30000,00 грн., від 24.09.2002 №349 на суму 36000,00 грн., від 24.09.2002 №348 на суму 36000,00 грн., від 24.09.2002 №350 на суму 37695,60 грн., від 18.09.2002 №344 на суму 24000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з твердженням позивача про протиправний характер діяльності відповідача -Закритого акціонерного товариства «Меридіан», але дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 ЦК УРСР, не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року та не можуть бути задоволені судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Цивільний кодекс Української РСР, стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України таких санкцій не передбачає.

За змістом частини другої статті 5 Цивільного кодексу України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Господарський кодекс України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX «Прикінцеві положення»ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Крім того, встановлені частиною першою статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 03.05.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.