Постанова

від 30.05.2012 по справі 5016/2720/2011(13/196)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5016/2720/2011(13/196)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р.

у справі господарського суду Миколаївської області № 5016/2720/2011(13/196)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра"

про стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції,

3% річних за прострочення виплати вартості майна та частини прибутку

у статутному капіталі товариства,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" і просила суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з останнього грошових коштів у сумі 36 013,96 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положенні ч.2 ст.625 ЦК України та мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частки у статутному капіталі, та виплати належної йому частки прибутку, у зв'язку з виходом позивача, як учасника, з товариства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.10.2011р. (суддя Ю.М. Коваль) позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 36 013,96 грн., з яких 28 067,41 грн. -сума, на яку збільшились підлягаючі до виплати грошові кошти з урахуванням індексу інфляції; 7 946,55 грн. -3% від простроченої суми підлягаючих до виплати грошових коштів. Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. (головуючий, суддя В.Б. Туренко, судді Л.І. Бандура, Л.В. Поліщук) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стаття 625 ЦК України не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними, положення цієї норми не поширюються на корпоративні відносини з урахуванням того, що положення ст.54 Закону України "Про господарські товариства", як спеціального закону, не передбачають майнову відповідальність за невиплату частки у статутному фонді товариства.

Проте з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач нотаріально посвідченою заявою від 07 серпня 2008 року повідомив товариство про свій вихід зі складу учасників товариства та просив передати йому майно, пропорційно його частці в статутному фонді товариства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.03.2011р. в іншій справі №2/190/09 присуджено до стягнення з ТОВ "Довіра" на користь ОСОБА_1 134 287,43 грн. - вартості частини майна, 6 650,00 грн. - прибутку, яке набрало законної сили (а.с.10-14).

Відповідачем перераховано ОСОБА_1 належні їй грошові кошти лише 05.07.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно частини 3 цієї статті, права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі, а також виплатити належну учаснику частку прибутку. Невиконання товариством вказаного обов'язку у строк, встановлений ст.54 названого Закону, тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені ст.625 ЦК України.

(Аналогічна правова позиція щодо поширення на спірні правовідносини ст.625 ЦК України викладена у постанові ВСУ від 12.12.2011р. №14/214(10).

Встановивши, що у товариства виник обов'язок сплатити на користь позивача вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, а також належну йому частку прибутку, фактичне виконання відповідачем свого обов'язку лише 05.07.2011р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення товариством грошового зобов'язання та обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі №5016/2720/2011(13/196) скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2011р.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.