Постанова

від 29.05.2012 по справі 5016/3897/2011(3/233)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5016/3897/2011(3/233)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Миколаїв", м.Миколаїв

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012

зі справи № 5016/3897/2011(3/233)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глаша", м.Івано-Франківськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Миколаїв", м.Миколаїв

про стягнення 13992,95 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Чепурной Р.В.;

відповідача - Азізян Л.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким просив стягнути 11700,00грн. заборгованості, 1768,86грн. інфляційних втрат, 524,09грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.01.2012 у справі № 5016/3897/2011(3/233) (суддя Смородінова О.Г.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 (колегія суддів у складі: суддя Ліпчанська Н.В. -головуючий, судді Андрєєва Е.І. і Мацюра П.Ф.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11700,00грн. заборгованості, 1768,86грн. інфляційних втрат, 524,09грн. 3 % річних.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.01.2012 та постанову апеляційного суду від 01.03.2012 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.07.2008 сторонами зі справи був укладений договір поставки № NF4600022911, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити товар за цінами та в асортименті зазначеному в діючий Специфікації, разом з товаросупроводжувальною документацією, у відповідності із поданими замовленнями, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно проводити його оплату.

Згідно з пунктами 5.3 та 6.1 Договору приймання товару здійснюється згідно накладної та товаросупроводжувальних документів, які посвідчують якість та комплектність Товару. Відсутність та/або неналежне оформлення накладних, а також інших товаросупроводжувальних документів є, погодженою Сторонами, підставою для відмови у прийнятті товару. При подані постачальником, належним чином оформлених накладних та товаросупроводжувальних документів, покупець оплачує поставлений Товар по платіжним дням та в строки, погоджені Сторонами у додатку № 2, які розраховуються з дати реалізації Товару.

Пунктами 10.1 та 10.2 Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо ні одна зі Сторін не попередила другу Сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення строку, вказаного у п. 10.1 Договору.

Додатком № 2 до Договору сторони погодили строк оплати -реалізація 30 днів.

У цьому зв'язку судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 14000,04грн. згідно з видатковою накладною від 30.07.2008 № РН-0000042.

Актом про виявлені недоліки від 02.08.2008 № 84977 сторони зі справи встановили, що загальна сума фактично прийнятого товару за накладною від 30.07.2008 № РН-0000042 складає 11 700,00грн.

Аналогічний факт був відображений сторонами в акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009.

04 серпня 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив оплатити товар у сумі 11700,00грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.

Наведені обставини стали предметом спору у господарському суді.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст.526,530,610,625,655,712 ЦК України, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 11700,00грн. заборгованості, 1768,86грн. інфляційних втрат, 524,09грн. 3 % річних.

При цьому судами правомірно зазначено, що відповідачем не було заявлено позивачу будь-яких претензій з приводу неможливості реалізувати товар, що не давало підстав відповідачу не виконувати взятий на себе обов'язок по оплаті одержаного ним товару.

Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень вимог норм матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх обґрунтованість не підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.01.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 у справі № 5016/3897/2011(3/233) залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Миколаїв" - без задоволення.

Суддя В.М.Харченко Суддя І.М.Бенедисюк Суддя Б.Ю.Львов