Рішення

від 30.05.2012 по справі 5/004-12/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2012 р. Справа № 5/004-12/2

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Природа -2» , м. Київ

до відповідача Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області,

смт Пісківка

про стягнення 18 587,11 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 28.03.2011р. б/н

від відповідача: ОСОБА_3, уповноважена, довіреність від 01.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа прийнята до свого провадження ухвалою від 20.04.2012р. відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області від 20.04.2012р. № 67-АР та реєстру автоматизованого розподілу справ від 20.04.2012р. № 71, згідно до частини третьої ст. 2 1 та частини четвертої ст. 4 6 ГПК України.

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Природа -2», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом б/н, б/д до відповідача -Пісківської селищної ради Бородянського р-ну Київської області, в якому просить стягнути з відповідача 18 587,11 грн., які складаються із збитків, завданих інфляційними процесами за період з березня по листопад 2011р. в сумі 9824,60 грн. та 3% річних за період з 11.03.2011р. по 31.01.2012р. в сумі 8762,51 грн. та покласти на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу судові витрати, в тому числі витрати на оплату судового збору та послуги адвоката. Крім того, позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та рахунки відповідача.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань перед ЗАТ «Концерн Природа»(правонаступником якого є позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Природа-2» за договором від 30.11.2008р. № 67-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, в результаті чого у відповідача утворився борг в сумі 326 026,00 грн. Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2011р. у справі № 26/024-11 з відповідача на користь позивача стягнуто (станом на 10.03.2011р.) 326026,00 грн. основного боргу, 83332,25 грн. інфляційних втрат, 17182,45 грн. річних, 4265,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 431042,11 грн. Відповідач неналежним чином виконує зазначене рішення суду, у зв'язку з чим з відповідача належить до стягнення на користь позивача передбачені ст. 625 ЦК України збитки, завдані інфляційними процесами та 3% річних за період невиконання грошового зобов'язання з березня по листопад 2011р.

Крім того, позивач подав суду додаткові пояснення без номера і дати (аркуш справи 25-26), в яких просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 9824,60 грн. та річні в сумі 7878,22 грн., всього 17702,82 грн.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Оскільки зазначені додаткові пояснення не є заявою про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, у суду відсутні правові підстави вважати, що позивач в установленому законом порядку зменшив розмір позовних вимог, відповідно справа розглядається в редакції позовних вимог, викладених в первинній позовній заяві про стягнення з відповідача

18 587,11 грн., які складаються із збитків, завданих інфляційними процесами за період з березня по листопад 2011р. в сумі 9824,60 грн. та 3% річних за період з 11.03.2011р. по 31.01.2012р. в сумі 8762,51 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 12.03.2012р. проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити повністю. Відповідач твердить, що є бюджетною установою і відсутність належного фінансування не дозволяє виконати всі зобов'язання перед позивачем, однак, в грудні 2011р. відповідач здійснив оплату позивачу суми основного боргу та частини санкцій, що свідчить про добросовісність Пісківської селищної ради та про її бажання належним чином виконати всі зобов'язання перед позивачем. Відповідач, посилаючись на ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 70 Бюджетного Кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, про стягнення яких заявлено позов у справі № 5/004-12/2, які є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, та відмовити позивачу в позові.

Розгляд справи неодноразово відкладався. В судовому засіданні 18.05.2012р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 23.05.2012р. до 15 год. 15 хв., а потім до 30.05.2012р. до 16 год. 15 хв., про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

Ухвалою від 23.05.2012р. суд відмовив в клопотанні позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2», м. Київ (далі по тексту -ТОВ «Природа-2») до відповідача Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області (далі по тексту -Пісківська селищна рада), вислухавши доводи пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 30.11.2008р. між ЗАТ «Концерн «Природа»(правонаступником якого є позивач -ТОВ «Природа -2») (далі -виконавець) та Пісківською селищною радою (далі -замовник) Договір №67-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт (далі -Договір), згідно якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується на підставі наданого замовником технічного завдання, виконати комплекс робіт по створенню двох станцій знезалізнення питної води продуктивністю 200 м 3 /добу кожна станція на об'єктах впровадження за адресою Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка з урахуванням індивідуальних конструктивно-технологічних особливостей водонапірних башт та індивідуальних хімічних характеристик води. Відповідно до умов Договору:

- загальна ціна даного договору за дві станції знезалізнення, яка включає до себе вартість виготовлення та монтажу нестандартного обладнання складає 355 788,00 грн. з ПДВ (п. 2.1. Договору);

- замовник сплачує зазначену суму виконавцю у безготівкову порядку в повному обсязі протягом шести місяців з моменту (дати) підписання актів здачі-прийняття робіт та іншої кошторисної документації згідно ДБНу України (п. 2.2. Договору);

- замовник несе відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки (п. 6.2. Договору);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р. (п.9.1. Договору);

- у випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України (п.10.7. Договору).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем вищезазначеного договору, позивач звернувся до господарського суду Київської області з вимогою про стягнення з відповідача 519 772,96 грн. За результатами розгляду вищезазначених позовних вимог, 12.05.2011р. господарським судом було прийнято рішення у справі №26/024-11, відповідно до якого було встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати виконаних робіт. Позовні вимоги про стягнення 326 026,00 грн. основного боргу, 83 332,25 грн. інфляційних втрат, 17 182,45 грн. 3% річних, 4265,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього: 431042,11 грн. задоволено; в частині стягнення пені в розмірі 70 410,44 грн. та штрафу в розмірі 22 821,82 грн. провадження припинено.

Ухвалою від 12.01.2012р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012р.) господарський суд Київської області відстрочив виконання рішення у справі № 26/024-11 до 20.12.2013р.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій платіжних документів, відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем, а саме сплатив 346000,00 грн.:

Готівкою (прибутковий касовий ордер від 15.09.2011р. №20) 20 000,00 грн.;

Платіжним дорученням від 22.12.2011р. № 1176 326000,00 грн.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, застосування позивачем до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).відповідно до ст. 111 28 ГПК України рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Клопотання відповідача про застосування судом до відносин сторін ст. 233 ГК України та пункту 3 частини першої ст. 83 ГПК України, відповідно до яких суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, судом не може бути задоволено з наступних підстав.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Разом із тим, суд зазначає, що до суми, на яку має бути нараховані інфляційні нарахування та три проценти річних, може бути включена виключно сума основного грошового зобов'язання 326026,00 грн., оскільки інші суми, стягнуті рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2011р. у справі № 26/024-11, мають іншу правову природу і до них не може бути застосовано положення ст. 625 ЦК України.

Крім того, як вбачається з розрахунку позовних вимог у справі № 26/024-11 (аркуш справи 31), рішенням господарського суду у справі від 12.05.2011р. стягнуто з відповідача інфляційні та річні за період по 10.03.2011р. включно, відповідно поданий позивачем розрахунок інфляційних та річних з 01.03.2011р не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки допускає подвійне стягнення за період з 01.03.2011 по 10.03.2011р.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Сума простроченого основного грошового зобов'язання за рішенням суду від 12.05.2011р. у справі № 26/024-11, грн.Фактично сплаченоДата сплатиПеріод нарахування Середній індекс інфляції за вказаний періодСума збитків, завданих інфляцією, грн.Розмір процентів річнихСума процентів річних, грн. 326026.00 11.03.11 -15.09.11 1,022 7172,57 3% 5064,57 20000,00* 15.09.11 326026,00 16.09.11 -22.12.11 1,003 978,08 3% 2626,07 326000,0** 22.12.11 85042,11 23.12.11 -31.01.12 1,002 170,08 3% 279,59 всього 8320,73 7970,23 (* відповідно до ст. 534 ЦК України зараховані на погашення 4265,41 державного мита, 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 15498,59 грн. річних (в частині), 4265,41+236,00+15498,59=20000,00 грн.;

** відповідно до ст. 534 ЦК України зараховані на погашення залишку річних 1683,86 грн., 83332,25 грн. інфляційних, та частини основного боргу в сумі 240983,89 грн., тобто 1683,86+83332,25+240983,89=326000,00 грн., непогашений залишок основного боргу 326026,00 -240983,89= 85042.11 грн.)

Судом встановлено, що з відповідача на користь позивача за заявлений позивачем до стягнення період з 11.03.2011р. по 31.01.2012р. належить до стягнення сума збитків, завданих інфляцією, в розмірі 8320,73 грн. та 3% річних в сумі 7970,23 грн., а всього 16290,96 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляційними процесами, в сумі 9824,60 грн. підлягає задоволенню частково в сумі

8320,73 грн. і вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 8762,51 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 7970,23 грн., а всього -16290,96 грн.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу судові витрати, в тому числі витрати на оплату судового збору та на оплату послуг адвоката. При цьому позивач не зазначає, яку саме суму витрат на оплату послуг адвоката він просить стягнути з відповідача.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 29 Листа Вищого господарського суду України, від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі N 30/63.

Позивачем не подано суду фінансових документів, які б свідчили про факт здійснення витрат позивача на оплату послуг адвоката, та які б свідчили про їх розмір. Позивачем не подано жодних доказів того, що такі витрати позивачем взагалі були здійснені. Крім того, позивач в позовній заяві не визначив суму, яку він просить стягнути з відповідача як оплату послуг адвоката.

За таких обставин вимога позивача про відшкодування відповідачем витрат позивача на послуги адвоката задоволенню не підлягає.

Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд вважає вимогу позивача обґрунтованою, законною, задовольняє позов частково, приймає рішення про стягнення з відповідача -Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області на користь позивача -товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2»заборгованості в розмірі 16290,96 грн., з яких: 8320,73 грн. збитків, завданих інфляційними процесами та 7970,23 грн. три проценти річних, та, відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 11, частиною 1 ст. 509, ст. 534, частиною 1 ст. 598, ст. 599, 625, 629 ЦК України, частиною 1 ст. 173, пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України, ст.ст. 33, 49, 82-85, 111 28 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2» задовольнити частково.

2. Стягнути з Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області (07820, Київська обл., Бородянський район, смт. Підківка, вул.. Дачна, 66, код ЄДРПОУ 04359962) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2» (03680, м. Київ, проспект Палладіна, буд. 32, код ЄДРПОУ 30860917)

8320,73 грн. (вісім тисяч триста двадцять гривень сімдесят три копійки) збитків, завданих інфляційними процесами,

7970,23 грн. (сім тисяч дев'ятсот сімдесят гривень двадцять три копійки) 3% річних;

1410,67 грн. (одну тисячу чотириста десять гривень шістдесят сім копійок) судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя О.В. Конюх