Рішення

від 22.05.2012 по справі 5023/9637/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5023/9637/11

вх. № 9637/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Рильова В.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 16.11.2011р.;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 28.11.2001р., ОСОБА_3 за довіреністю від 28.11.2011р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", м. Дніпропетровськ;

до Приватного підприємства "Максігруп", м. Харків;

про визнання недійсним договору та стягнення 23700,00грн. збитків

та зустрічний позов Приватного підприємства "Максігруп", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс", м. Дніпропетровськ;

про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 202950,00грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Оствінд-Стройсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Максігруп" про визнання договору №14 від 12.05.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" та Приватним підприємством "Максігруп", недійсним; стягнення з відповідача збитків в сумі 23700,00грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати пов"язані зі сплатою судового збору у розмірі 1415,00грн. В обгрунтування позову позивач вказує на недодержання відповідачем, під час укладення спірного договору, норм діючого законодавства та на те, що позивачем було здійснено передплату за цим договором у розмірі 23700,00грн., а відповідач своїх зобов"язань за договором не виконав.

31.01.2012р. відповідач - ПП "Максігруп", звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ТОВ "Оствінд-Стройсервіс", в якому просить суд розірвати договір №14 від 12.05.2009р., укладений між ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" та ПП "Максігруп", стягнути з ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" заборгованість у розмірі 202950,00грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2012р. було призначено для розгляду справи № 5023/9637/11 судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 26.03.2012р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011р. та беручи до уваги ухвалу суду від 26.03.2012р., про призначення судової колегії, для розгляду справи № 5023/9637/11 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Аюпова Р.М. та суддя Бринцев О.В.

Ухвалою суду від 26.03.2012р. було прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Максігруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс" про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 202950,00грн., для спільного розгляду з первісним позовом та відкладено розгляд справи на 03.04.2012р.

Фіксація судового процесу здійснюється, за заявою відповідача від 06.02.2012р., в порядку визначеному ч.6 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ-07421.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 22.05.2012р. просив суд витребувати у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України копії сертифікатів відповідності на походження будівельних люлек моделі ZLP 500 заводські №071554, №071555, №071559, №071563 за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.; та витребувати у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України копії заявок на походження сертифікації будівельних люлек моделі ZLP 500 заводські №071554, №071555, №071559, №071563 за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., та правовстановлюючи документи належні до них, що письмово виклав у клопотанні про витребування доказів, наданому через канцелярію суду 22.05.2012р. Крім того, в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом заперечував проти зустрічного позову та просив суд залишити зустрічний позов без розгляду, з підстав, викладених у відзиві, який письмово був наданий через канцелярію суду разом із додатковими поясненнями (вх.№8269).

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 22.05.2012р. підтримали зустрічні позовні вимоги, проти первісного позову заперечували; заперечували проти задоволення клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів від 22.05.2012р.; надали клопотання про долучення до матеріалів справи поданих ними доказів, які долучаються судом до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів, колегія суддів керується наступним.

Положеннями статті 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів від 22.05.2012р., як необгрунтованого та заявленого безпідставно, оскільки заявником не дотримано вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, які ставляться до клопотання про витребування доказів, а саме у клопотанні не зазначено обставин, що перешкоджають його наданню самим заявником та обставини, які може підтвердити цей доказ.

Крім того, в межах спору у даній справі судом розглядаються правові відносини, що склалися між ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" та ПП "Максігруп", а встановлення належності чи неналежності на праві власності предмету оренди ФОП ОСОБА_4 виходить за межі предмету доказування у даній справі.

Враховуючи, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви, заперечень проти них, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

12.05.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс"(Орендар) та Приватним підприємством "Максігруп"(Орендодавець) було укладено договір №14 (далі Договір), згідно пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування люльки будівельні у кількості 4 шт., оплачує користування і своєчасно повертає орендовані техзасоби.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Договору, Орендодавець передає Орендарю технічні засоби у справному стані за актом прийому-передачі із зазначенням переліку обладнання, технічних характеристик і технічного стану. Техзасоби надаються в оренду на строк 6 (шість) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Термін оренди техзасобів може бути продовжений письмово за згодою орендодавця. Орендар зобов'язаний зробити установку і технічне опосвідчення техзасобу самостійно.

Відповідно до пункту 2.9 Договору, Орендар повертає орендодавцеві техзасоби в справному стані за актом прийому-передачі.

За змістом пунктів 3.1, 3.2 Договору, вартість оренди техзасобів за одну одиницю в місяць складає 3 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 500 грн. Орендар оплачує оренду техзасобів на умовах 100% передоплати за 1 (один) місяць протягом 3 (трьох) банківських днів згідно виставлених рахунків після початку чергового місячного періоду, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Щомісяця складається акт виконаних робіт.

Остаточна плата за Договором провадиться після підписання Акту виконаних робіт (п. 3.3 Договору).

Згідно пункту 3.4 Договору, у разі закінчення дії цього договору орендна плата проводиться Орендарем по день фактичної здачі техзасобів.

На виконання умов договору 13.05.2009 року і 18.05.2009 року ПП "Максігруп" передало, а ТОВ "Оствінд-Стройсервіс"прийняло орендоване майно: три люльки будівельні №071563, №071555, №071556 в справному стані і в повній комплектації і №071554 некомплектну (том 2-ий, арк. спр. 16-19).

Пунктом 6.1 Договору, сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі техзасобів в оренду і діє до 31 грудня 2009 року.

Люльку будівельну №71554 від 27.05.2009 року було передано згідно акту приймання-передачі, в якому сторони відобразили, що вказана люлька передана як некомплект обладнання: трос стальний 100 м, кабель 4-х жильний 100 м, роз"єми електричні 3 шт, жисики для тросів 35 шт. (том 2-ий, арк. спр. 19).

При цьому, в процесі розгляду даної справи судом було встановлено, що передане в оренду майно ПП «Максігруп» орендує за договором оренди обладнання № 04-09/05 від 05.05.2009 року (том 1-ий, арк. спр. 22), укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Приватним підприємством "Максігруп"(Орендар), предметом оренди якого є чотири будівельні люльки №071554, №071555, №071556, №071563, які прийняти прийняті орендарем згідно до акту приймання передачі 05.05.2009 року (том 1-ий, арк. спр. 23).

Крім того, з договору оренди обладнання № 04-09/05 від 05.05.2009 року , укладеного між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ПП "Максігруп"(Орендар), вбачається, що останній має право надавати орендоване ним майно в суборенду.

Отже, спірний у даній справі договір оренди № 14 від 12.05.2009 року, укладений між ТОВ "Оствінд-Стройсервіс"(Орендар) та ПП "Максігруп"(Орендодавець) по суті є договором суборенди.

Передача в найм є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути як власник речі так і особа, якій належать майнові права (ст. 761 ЦК України).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" до ПП "Максігруп" про визнання договору №14 від 12.05.2009р. недійсним, позивач за первісним позовом, посилається на те, що ПП "Максігруп" не є власником переданого в оренду обладнання, та не мав права укладати спірний договір з ТОВ "Оствінд-Стройсервіс", крім того, ПП "Максігруп" ввело ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" в оману, приховавши факт того, що в оренду від ФОП ОСОБА_4 ПП "Максігруп" отримує люльки за меншу оренду плату, ніж та, за яку передає в оренду вказане обладнання ТОВ "Оствінд-Стройсервіс". На підставі вказаного, позивач за первісним позовом просить визнати договір №14 від 12.05.2009р. недійсним.

З приводу вказаних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

У відповідності до ч.1ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, господарський договір, в т.ч. спірний договір №14 від 12.05.2009р., може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша -це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга -це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Така правова позиція суду відповідає п.7 та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якими передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, позивач в силу викладеного та відповідно ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів факт порушення спірним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Втім, позивачем, ні в позові, ні в письмових поясненнях не доведено яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином - договором №14 від 12.05.2009р., укладеним між Приватним підприємством "Максігруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс".

Не наведено з цього приводу і відповідних обґрунтованих доводів представником позивача у судових засіданнях. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.

Так, матеріалами справи спростовуються твердження позивача за первісним позовом щодо відсутності у ПП "Максігруп" права на укладання спірного договору та передачу майна в суборенду. Факт того, що спірний договір № 14 від 12.05.2009р. має назву договір оренди, а не договір суборенди, не є підставою визнання його недійсним в порядку ст.215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач за первісним позовом не наводить суду доказів на підтвердження фактів, які б свідчили про наявність обставин щодо введення його в оману чи підписання ним тексту договору проти своєї волі.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Отже, посилання позивача за первісним позовом стосовно того, що він вимушений був укласти спірний договір оренди № 14 від 12.05.2009р. на невигідних для себе умовах суд знаходить безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс"до Приватного підприємства "Максігруп" про визнання договору №14 від 12.05.2009р. недійсним, як у необгрунтованих та недоведених матеріалами справи.

Крім того, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним було сплачено відповідачу передплату за даним договором в сумі 23700,00грн. (11300,00грн. від 22.06.2009р. та 12400,00грн. від 31.07.2009р.) на усну гаранітію відповідача здійснити доукомплектацію частин до четвертої люльки, переданої за Актом від 27.05.2009р., а також у строк до 01.08.2009р. надати технічну документацію, але вказаного відповідачем виконано не було. Отже, позивач просить суд стягнути з ПП "Максігруп" збитки в сумі 23700,00грн.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України унормовано, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з вищевикладеного, позивач має право вимагати від відповідача, на свій вибір, передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а відповідач зобов'язаний виконати вимогу позивача, виходячи з положень Цивільного кодексу України, але доказів звернення позивача до відповідача із відповідною вимогою до матеріалів справи сторонами не було, не було надано і доказів надсилання письмових звернень позивачем відповідачу щодо надання відповідних сертифікатів на орендоване майно.

Крім того, твердження позивача, що вищевказані грошові кошти були ним внесені відповідачу в якості передплати спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до виписки банку (том 1-ий, арк. спр. 92) призначенням платежу грошових коштів в сумі 12400,00грн. є оренда будівельних люлек та сплата за ТМЦ, згідно виставленого рахунку №АО-0001845 від 31.07.2009р., та грошові кошти в сумі 11300,00грн. були сплачені позивачем відповідачеві за оренду будівельних люлек (том 1-ий, арк. спр. 93).

Позивач у своєму позові заявляє суму 23700,00грн. як збитки, що в контексті вищевикладеного є довільним тлумаченням ст. 22 Цивільного кодексу України, рскільки даною статтею визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на вищевказане, з урахуванням того, що підставою сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів в сумі 23700,00грн. є сплата орендних платежів за будівельні люльки та сплата за товарно-матеріальні цінності, згідно виставленого рахунку №АО-0001845 від 31.07.2009р. позовні вимоги ТОВ "Оствінд-Стройсервіс", колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог "Оствінд-Стройсервіс"до ПП "Максігруп" про стягнення збитків в сумі 23700,00грн.

Натомість, правові підстави зустрічного позову є обгрунтованими та правомірними, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, 12.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оствінд-Стройсервіс"(Орендар) та Приватним підприємством "Максігруп"(Орендодавець) було укладено договір №14 (далі Договір), згідно пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування люльки будівельні у кількості 4 шт., оплачує користування і своєчасно повертає орендовані техзасоби.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Договору, Орендодавець передає Орендарю технічні засоби у справному стані за актом прийому-передачі із зазначенням переліку обладнання, технічних характеристик і технічного стану. Техзасоби надаються в оренду на строк 6 (шість) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Термін оренди техзасобів може бути продовжений письмово за згодою орендодавця. Орендар зобов'язаний зробити установку і технічне опосвідчення техзасобу самостійно.

Відповідно до пункту 2.9 Договору, Орендар повертає орендодавцеві техзасоби в справному стані за актом прийому-передачі.

За змістом пунктів 3.1, 3.2 Договору, вартість оренди техзасобів за одну одиницю в місяць складає 3 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 500 грн. Орендар оплачує оренду техзасобів на умовах 100% передоплати за 1 (один) місяць протягом 3 (трьох) банківських днів згідно виставлених рахунків після початку чергового місячного періоду, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Щомісяця складається акт виконаних робіт.

Остаточна плата за Договором провадиться після підписання Акту виконаних робіт (п. 3.3 Договору).

З наданих до суду доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем на виконання умов п. 3.3 Договору, підписано акти виконаних робіт № МГ-0000001 від 29.05.2009 року на суму 5300 грн., МГ-0000002 від 30.06.2009 року на суму 12000 грн., МГ-0000003 від 31.07.2009 року на суму 12 400 грн., та МГ-0000004 від 31.08.2009 року на суму 12400 грн. (том 2-ий, арк. спр. 20-23).

Крім того, при підписанні вказаних актів виконаних робіт, відповідач за зустрічним позовом, при наявності некомплектної люльки №071554, заперечень чи вимог про докомплектацію останньої з цього приводу позивачу за зустрічним позовом не направляв, жодних доказів з цього приводу суду не надано. Хоча, пунктом 2.8. договору № 14 від 12.05.2009р. сторони визначили право орендаря повернути обладнання достроково, письмово повідомив про це орендодавця за 5 днів до закінчення оренди.

У відповідності до вимог ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той строк, на який був раніше встановлений договором.

Позивач за зустрічним позовом, виставляючи рахунки та виписуючи акти виконаних робіт за період починаючи з 29.05.2009 року по 01.09.2010 року, фактично погодився з тим, що договір оренди почав діяти на новий строк, на який був раніше встановлений договором.

Крім того, п. 6.2 договору № 14 від 12.05.2009р. сторони визначили, що договір може бути розірваний будь-якою із сторін з обов'язковим письмовим попередженням щодо розірвання в строк 10 днів до дати розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 25.05.2010р. ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" відповіло ПП «Максігруп» (т.1, арк. спр.26) про неможливість пролонгації договору № 14 від 12.05.2009р., проте, доказів на підтвердження повернення орендованого обладнання за актом приймання-передачі, як передбачено п. 2.9. договору № 14 від 12.05.2009р., або направлення листів з пропозицією повернути обладнання ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" суду не надало, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, доказів звернення ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" до суду з вимогою про дострокове розірвання договору № 14 від 12.05.2009р. надано не було.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскільки, згоди між сторонами щодо розірвання договору № 14 від 12.05.2009р. не було досягнуто, доказів розірвання договору в судовому порядку в матеріалах справи не міститься, доказів повернення обладнання з оренди сторонами надано не було, договір оренди № 14 від 12.05.2009р. було пролонговано в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи відмову від виконання зобов'язань за договором оренди щодо оплати орендної плати , відповідач за зустрічним позовом стверджує, що передані в орендне користування будівельні люльки є некомплектними, що унеможливлює їх використання; однак, це не відповідає дійсності, оскільки відповідачем були прийняті за актами приймання-передачі будівельні люльки без зауважень щодо їх комплектності, за виключення однієї із чотирьох люльок, про що зазначено у акті приймання-передачі від 27.05.2009; незважаючи на некомплектність однієї із люльок, відповідач не відмовився від її прийняття в оренду, про що свідчить вказаний акт приймання-передачі. Крім того, як вже зазначено вище, пунктом 2.8. договору № 14 від 12.05.2009р. сторони визначили право орендаря повернути обладнання достроково, письмово повідомивши про це орендодавця за 5 днів до закінчення оренди. Проте доказів направлення таких звернень на адресу ПП «Максігруп» з боку ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" в матеріалах справи не міститься і позивачем за первісним позовом не надано. Немає в матеріалах справи і доказів повернення обладнання орендодавцю у зв'язку з неможливістю його використання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв діловогооборотуабоіншихвимог,щозвичайно ставляться. Одностороння відмовавідзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання зобовязання (сплати орендної плати) має місце, Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Відповідача за зустрічним позовом інфляційні витрати у розмірі 16200,00грн. та 3% річних в сумі 6750,00грн.

Зважаючи на те, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з відповідним позовом у грудні 2011 року та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість по орендній платі в сумі 180000,00грн. за період з вересня 2010 року по грудень 2011 року (в період дії Договору), яка ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" не сплачена, (жодних доказів з цього приводу суду не надано), та 3% річних в сумі 67500,00грн. та інфляційні втрати в сумі 16200,00грн., суд вважає, що вказані позовні вимоги ПП "Максі груп"до ТОВ "Оствінд-Стройсервіс" обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Вимога зустрічного позову ПП "Максі груп"до ТОВ "Оствінд-Трейд"про розірвання договору №14 від 12.05.2009р. є також обґрунтованою та правомірною, з огляду на наступне.

ТОВ „Оствінд-Стройсервіс" в односторонньому порядку відмовилося від виконання зобов'язань за договором № 14 від 12.05.2009 р., що суперечить положенням ст. 525 Цивільного кодексу України та нормам договору № 14 від 12.05.2009 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 2, ч. З, ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Враховуючи вищевикладене, те, що ТОВ "Оствінд-Стройсервіс"було порушено норми діючого законодавства та положення договору №14 від 12.05.2009р. - на день подачі зустрічного позову відповідач прострочив виконання зобов'язання на 15 місяців, позовні вимоги ПП "Максі груп"до ТОВ "Оствінд-Стройсервіс"про розірвання договору №14 від 12.05.2009р. підлягають задоволенню.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом щодо вжиття заходів забезпечення позову, заявленого у зустрічній позовній заяві, допускається лише у разі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (ст.ст.66-67 Господарського процесуального кодексу України), проте доказів на підтвердження таких обставин позивачем за зустрічним позовом надано не було.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на стороні пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом в сумі 5000,00грн. (941,00грн. за немайнову вимогу та 4059,00грн. за майнову вимогу).

На підставі викладеного, на підставі ст. ст. 15, 16, 203, 215, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 207 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів.

Відмовити в задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом щодо вжиття заходів забезпечення позову.

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 14 від 12.05.2009 року, укладений між Приватним підприємством «Максігруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оствінд-Стройсервіс».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Оствінд-Стройсервіс" (р/р № 2600101501 у АКБ "Укрексімбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305675, код ЄДРПОУ 31177929) на користь Приватного підприємства «Максі груп» (р/р № 26000701329352 в ПАТ „ОТП Банк" м. Київ, ІЧФО 300528, код ЄДРПОУ 36371134) заборгованість з орендної плати в сумі 180000,00грн., 16200,00грн. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 6750,00грн. та 5000,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 травня 2012 року.

Головуючий суддя Рильова В.В.

суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

Справа №5023/9637/11