Рішення

від 29.05.2012 по справі 5011-68/3583-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/3583-2012 29.05.12

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до за участю третьої особи без самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк» Єврейської релігійної громади міста Києва про та за зустрічним позовом до про стягнення заборгованості, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк» Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнання недійсним договору Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Гончаров С.А.

Мандичев Д.В.

Представники сторін (за первісним позовом):

від прокуратури: ОСОБА_4 (за посвідченням),

від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю), ОСОБА_6 (за довіреністю).

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: ОСОБА_7 (за довіреністю),

ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_9 (за довіреністю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 103.771.380,00 грн. та пені у розмірі 18.486.030,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем 27.11.2006 договору пайової участі № 1048 відповідач не виконав в повному обсязі своє зобов'язання зі сплати пайового внеску, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 526, 625 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що:

- зобов'язання відповідача зі сплати пайового внеску за договором пайової участі від 27.11.2006 р. № 1048 не є обов'язковими в силу ч. 4 ст. 175 ГК України, оскільки станом на дату укладення цього жоден закон не містив вимоги щодо обов'язковості укладення такого договору замовником та сплати ним пайового внеску;

- відповідно до ч. 2 ст. 729 ЦК України договір на оплату пайового внеску може вважатися укладеним лише з моменту фактичної сплати пайового внеску відповідачем, а тому до відповідача не може бути пред'явлена вимога про сплату пайового внеску;

- відповідно до п. 7 розділу 5 «Прикінцеві положення»Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»договір від 27.11.2006 р. № 1048 підлягає приведенню у відповідність до вимог вказаного закону, в т.ч. в частині визначення (зменшення) сум пайової участі;

- відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»відповідач має право на відстрочення сплати пайового внеску;

- розрахунок пені, наведений позивачем, не відповідає чинному законодавству;

- позивачем пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2012 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 05.04.2012.

Ухвалою суду від 05.04.2012 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк» до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним договору для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 19.04.2012 було відкладено розгляд справи на 26.04.2012 у зв'язку із заявленим клопотанням представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-68/3583-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 справу № 5011-68/3583-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі -Ониськів О.М. (головуючий), Гончаров С.А. та Мандичев Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 справу № 5011-68/3583-2012 було прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 26.04.2012 була оголошена перерва у справі до 07.05.2012.

Ухвалою суду від 07.05.2012 розгляд даної справи було відкладено на 17.05.2012 у зв'язку з заявленим клопотанням відповідача за первісним позовом про відкладення.

У зв'язку з клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк»розгляд справи ухвалою суду від 17.05.2012 було відкладено на 29.05.2012.

До початку судового засідання 28.05.2012 представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача, який брав участь у попередніх засіданнях, зайнятий у розгляді справи в іншому суді, а директор відповідача перебуває на лікарняному.

За висновком суду, клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк», а не конкретний представник чи директор, ГПК України передбачено ведення справи через будь-якого уповноваженого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, в т.ч. яка не брала участі у попередніх засіданнях.

Зважаючи на те, що розгляд справи за клопотанням відповідача неодноразово відкладався, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, беручи до уваги встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, керуючись ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що договір пайової участі від 27.11.2006 № 1048 було укладено відповідачем без дійсного волевиявлення, що суперечить ч. 2 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України. Також позивач за зустрічним позовом вважає, що вказаний договір суперечить п. 1 додатку до Рішення Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва»та постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2000 № 1930 «Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».

Третя особа проти задоволення первісних позовних вимог заперечила, позовні вимоги за зустрічним позовом - підтримала.

Відповідач за зустрічним позовом та прокурор заперечили проти задоволення зустрічних позовних вимог, стверджуючи про відповідність спірного договору положенням законодавства.

У судовому засіданні 29.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної Прокуратурою міста Києва перевірки встановлено, що 27.11.2006 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Солом'янка»укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1048 (далі - Договір).

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Солом'янка»№ 26/10-2009 від 26.10.2009 назву товариства змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк», державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 10.11.2009 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом багатофункціонального комплексу будівель та споруд на вул. Ползунова у Солом'янському районі м. Києва загальною площею 103.857,00 кв.м.

Згідно з розрахунками №№ 1-6 від 22.11.2006, які є невід'ємною частиною договору, розмір пайового внеску становив 69.582.310,00 грн.

Рішенням Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»(далі - Рішення) визначено, що пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Вказане рішення Київради втратило чинність з 01.09.2008 на підставі рішення Київської міської ради № 3/4475 від 17.01.08 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», тобто після укладення договору.

Пунктом 5 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ»та ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій»у редакціях, чинних на момент укладення спірного договору, визначено право Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації залучати кошти замовників будівництва в порядку пайової участі у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами затвердженими Київською міською радою.

Згідно з п. 1.2.1 Додатку до рішення Київської міської ради «Про правила забудови м. Києва»№ 11/2587 від 27.01.2005, чинного на момент укладення спірного договору, замовник - юридична чи фізична особа, яка самостійно або за дорученням інвестора розмішує замовлення і укладає договори на виконання проектно-вишукувальних і будівельно-монтажних робіт по спорудженню будинків і споруд, прокладанню інженерних мереж, здає об'єкт в експлуатацію та виконує інші функції відповідно до законодавства. Забудовник - особа, яка отримала право на забудову території, будівництво об'єкта та виконує функції замовника.

Пунктом 4.6 Рішення передбачено, що пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та інвестором (забудовником). Пайовий внесок у грошовій формі сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі між управлінням та інвестором (забудовником).

Відповідно до умов п. 2.1.1 договору забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 69.582 310,00 грн. в термін з грудня 2006 року по червень 2010 року включно.

Між сторонами 05.10.2007 укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни в строки сплати пайового внеску. Так, відповідно до п. 2.1.1 договору відповідач зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 69.582.310,00 грн. за наступним графіком:

- у сумі 14.563.740,00 грн. в термін з грудня 2006 року по серпень 2007 року рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа;

- у сумі 55.018.570,00 грн. в термін з січня по червень 2011 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа.

Проте, станом на день розгляду спору відповідачем за договором сплачено лише 15.206.370,00 грн., що сторонами не заперечується. Останній платіж за договором відповідачем здійснено 26.09.2007, що підтверджується довідкою про надходження коштів (копія у справі).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що згідно з ч. 4 ст. 175 ГК України його зобов'язання за Договором не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання, оскільки вказані положення можуть бути застосовані лише до зобов'язань майнового характеру у відносинах благодійництва.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом відхиляється твердження відповідача про неукладення Договору з посиланням на ч. 2 ст. 729 ЦК України, згідно з якою договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви, оскільки вказана стаття регулює відносини за договором пожертви та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з п. 2.1.2 Договору за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.1, відповідач зобов'язаний одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає сплаті, скоригований на індекс інфляції.

Також п. 3.1.2 Договору передбачено, що розмір несплаченої частки сплачується забудовником у сумі, скоригованій позивачем на індекс інфляції від дати розрахунку.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки п.п. 2.1.2, 3.1.2 Договору погоджені сторонами, їх зміст не суперечать положенням законодавства, то вказані положення є обов'язковими для сторін договору в силу ст. 629 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за договором, своєчасно пайові внески не сплачує, у зв'язку із чим перед позивачем виник основний борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 103.771.380,00 грн. (одна частина основного боргу з урахуванням інфляції -338.000,00 грн. та друга частина основного боргу з урахуванням інфляції -103.433.380,00 грн.).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.9 Рішення у разі прострочення термінів сплати інвестор (забудовник) сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати.

У зв'язку із несплатою основного боргу відповідачу нараховано пеню у розмірі 18.486.030,00 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, сума пені, який просить стягнути позивач, відповідає визначеним Договором умовам і не суперечить чинному законодавству.

Загалом з відповідача підлягає стягненню 122.257.410,00 грн., з яких сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції становить 103.771.380,00 грн., пеня -18.486.030,00 грн. Вказані розрахунки перевірені судом та відповідають положенням законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Положеннями ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність для окремих видів вимог, а саме позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В той же час ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом, про вказані обставини несплати заборгованості та порушення інтересів держави Прокуратурі міста Києва стало відомо зі звернення позивача у березні 2012 року, що підтверджується матеріалами перевірки, зокрема, інформацією Управління від 12.03.2012, за результатами якої пред'явлено позов до відповідача. У зв'язку із цим строк позовної давності по стягненню першої частини основного боргу з урахуванням інфляції та по стягненню пені за прострочення платежу у 2007 році та за січень - лютий 2011 року, про застосування якої зазначив відповідач, підлягає відновленню.

Оскільки несплата відповідачем суми пайового внеску призводить до неможливості забезпечення бюджетного процесу міста Києва, чим порушуються економічні інтереси держави, Заступником прокурора міста Києва, керуючись п. 2 ст. 121 Конституції України, п. 6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 2 ГПК України, п. 4 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999, п.п. 1, 4 Положення про Головне управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, затвердженого рішенням Київради № 360/1770 від 15.07.2004, пред'явлено позов в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд також враховує, що відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.

Статтею 3 цього Закону визначено, що підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань. Органи, що здійснюють облік та адміністрування, ведуть окремий облік відстрочених платежів та відрахувань наростаючим підсумком.

Відповідно до п. 7.3 «Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»(додаток № 16 до рішення Київської міської ради № 573/5385 від 30.12.2010) рішення щодо відстрочення (перенесення) термінів сплати пайового внеску по укладених договорах приймає постійна комісія Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку за поданням Головного управління економіки та інвестицій на підставі заяви забудовника (інвестора) із зазначенням суми, терміну відстрочення та причин неможливості сплати, які є підставою для відстрочення платежу, що підтверджується відповідними документами.

Як встановлено судом, відповідач звертався із заявою про відстрочення сплати пайових внесків за Договором, проте постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку було відмовлено у наданні відстрочки у сплаті пайового внеску, що підтверджується витягом з протоколу комісії № 15/87 від 11.07.2011.

Доказів відстрочення сплати пайових внесків за Договором у судовому порядку суду не надано.

Суд також враховує, що згідно з п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Однак, відповідачем не надано доказів приведення договору від 27.11.2006 № 1048 у відповідність із цим законом шляхом укладення додаткових угод, прийняттям судом відповідного рішення тощо.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 103.771.380,00 грн. та пені у розмірі 18.486.030,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

По суті зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору від 27.11.2006 № 1048 суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як на підставу недійсності Договору позивач за зустрічним позовом посилається на ч.ч. 1 та 3 ст. 203 ЦК України, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що уклав спірний договір лише тому, що для отримання дозвільної документації на будівництво та, власне, для його здійснення згідно з чинним на той час законодавством, зокрема згідно з п. 4.7 п. 1 додатку до Рішення Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва», необхідно було укласти договір пайової участі.

З цього приводу суд зазначає, що з системного аналізу вищенаведених норм законодавства (зокрема п. 5 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій», , п. 1.2.1 Додатку до рішення Київської міської ради «Про правила забудови м. Києва»№ 11/2587 від 27.01.2005, п. 4.7 п. 1 додатку до Рішення Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва», чинних на момент укладення спірного договору), вбачається, що передумовою для укладення договорів про пайову участь (внески) у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є наявність у інвестора економічного та господарського інтересу, вираженого у намірі здійснювати будівництво в межах м. Києва.

На момент укладення Договору сторони керувались наявністю економічного та господарського інтересу, зумовленого наміром відповідача здійснювати будівництво.

Відтак, на момент укладення спірного договору відповідач усвідомлював дійсні наслідки вчинення правочину та здійснював дії щодо укладення даного правочину за власним бажанням, маючи на меті задоволення власного економічного та господарського інтересу в майбутньому.

Намір відповідача здійснювати будівництво також підтверджується дозволом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 0203-Сл від 24.03.2008 (перереєстровано дозвіл № 2924-Сл/Т від 27.12.2007) на виконання будівельних робіт з будівництва багатофункціонального комплексу будівель та споруд за адресою: вул. Ползунова у Солом'янському районі М.Києва. Строк дії дозволу до 03.12.2011.

З урахуванням наведеного суд вважає твердження позивача за зустрічним позовом про відсутність у нього волевиявлення на укладення Договору таким, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що згідно з п. 1 додатку до Рішення Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва»та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2000 N 1930 граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.

Однак, жодного розрахунку та доказів на підтвердження того, що розмір залучення коштів замовника за Договором перевищує 25 відсотків вартості будівництва, позивачем за зустрічним позовом не надано. Матеріалами справи таке перевищення не підтверджується.

З приводу посилань позивача на п.п. 2.1.2, 3.1.2 Договору, судом встановлено вище, що вказані пункти погоджені сторонами в порядку ст. 628 ЦК України, їх зміст не суперечать положенням законодавства, в тому числі ст. 625 ЦК України.

Інших підстав для визнання спірного Договору недійсним позивачем за зустрічним позовом на наведено, з матеріалів справи таких підстав не вбачається.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження зустрічних позовних вимог суду не надано, а тому суд вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

В свою чергу первісні позовні вимоги є правомірними, ґрунтуються на фактичних обставинах справи та законодавстві. Допустимих доказів на спростування первісних позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем за первісним позовом не дано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 64.380,00 грн. (судовий збір) підлягають стягненню з відповідача на користь бюджету.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке надійшло 29.05.2012 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк»до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 2а-5768/12/2670, що розглядається адміністративним судом, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Разом з тим, суд не вбачає неможливості розгляду цієї справи до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 2а-5768/12/2670. Судом враховано, що предметом спору у справі № 5011-68/3583-2012 є стягнення за договором про пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви у справі №2а-5768/12/2670 (копію долучено до матеріалів справи № 5011-68/3583-2012), в ній розглядається адміністративний спір про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень -відповідача та зобов'язання останнього вчинити певні дії. При цьому звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі відповідач за первісним позовом не довів наявності підстав для зупинення провадження у справі, не надав належних доказів того, що розгляд даної справи неможливий до вирішення пов'язаною з нею справи № 2а-5768/12/2670.

Суд також відзначає, що у випадку встановлення судовим рішенням у справі № 2а-5768/12/2670 обставин, що матимуть істотне значення для вирішення спору у справі № 5011-68/3583-2012, сторони не позбавлені права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення у справі № 5011-68/3583-2012 за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк»(01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 8, кв. 3 код ЄДРПОУ 31984181) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 04633423) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 103.771.380 (сто три мільйони сімсот сімдесят три тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу та 18.486.030 (вісімнадцять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч тридцять) грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк»(01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 8, кв. 3 код ЄДРПОУ 31984181) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 64.380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

4. В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2012.

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Гончаров С.А.

Мандичев Д.В.