Постанова

від 24.09.2012 по справі 5011-68/3583-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2012 № 5011-68/3583-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Куксова В.В.

Лобаня О.І.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 24.09.2012 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел бізнес парк»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року

у справі №5011-68/3583-2012 (головуючий суддя Ониськів О.М., судді Гончарок С.А., Мандичев Д.В.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел бізнес парк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Єврейська релігійна громада міста Києва

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел бізнес парк»

до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі

№5011-68/3583-2012 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Інтернешенел Бізнес Парк» на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ГУ економіки та інвестицій) 103 771 380,00 грн. основного боргу та 18 486 030,00 грн. пені. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Інтернешенел бізнес парк» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №5011-68/3583-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 року у справі №5011-68/3583-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Інтернешенел бізнес парк» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 30.07.2012 року за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи

№5011-68/3583-2012 на 10.09.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 10.09.2012 року у справі

№5011-68/3583-2012, у зв'язку з великою завантаженістю судді Ткаченка Б.О., розгляд справи було визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді - Федорчука Р.В., суддів Куксова В.В., Лобаня О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 року розгляду справи №5011-68/3583-2012 відкладено на 24.09.2012 року.

У судовому засіданні 24.09.2012 року представником відповідача за первісним позовом були заявлені клопотання, зокрема, про витребовування доказів у справі (повторно), в тому числі, на підтвердження розміру сплачених сум за спірним договором та про витребовування позитивного висновку комплексної експертизи на об'єкт за спірним договором, які колегією суддів відхилено у зв'язку з відсутністю визначених законом підстав необхідних для їх задоволення, наявністю у матеріалах справи довідки про надходження коштів за період з 01.01.2006 року по 28.02.2012 роки ГУ економіки та інвестицій та відсутності обгрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача (ч. ст. 101 Господарського процесуального кодексу України).

Представники прокуратури та позивача за первісним позовом у судових засіданнях надавали пояснення, якими заперечували проти доводів викладених відповідачем за первісним позовом в скарзі.

Представники відповідача за первісним позовом та третьої особи у судових засіданнях надали пояснення, якими підтримали доводи, що викладені в скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 24.09.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.11.2006 року між ГУ економіки та інвестицій та ТОВ «Солом'янка» (далі - забудовник) було укладено договір №1048 (далі - договір), відповідно до умов якого предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом багатофункціонального комплексу будівель та споруд на вул. Ползунова у Солом'янському районі міста Києва загальною площею 103 857,00 кв.м.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Солом'янка»

№26/10-2009 від 26.10.2009 року назву товариства змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Бізнес Парк», державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 10.11.2009 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 05.10.2007 року до договору про сплату пайової участі сторони погодили, що забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 69 582,31 тис. грн. на бюджетний рахунок цільового фонду міського бюджету.

Також, згідно з розрахунками №1-6 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста складених 22.11.2006 року розмір пайового внеску, який належить перерахувати, складає 69 582 310,00 грн.

Відповідно до рішення Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003 року «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» визначено, що пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Зазначене рішення втратило чинність з 01.09.2008 року на підставі рішення Київської міської ради №3/4475 від 17.01.2008 року «Про бюджет міста Києва на 2008 рік».

Тобто, враховуючи зазначене, слід зробити висновок, що, в момент укладення договору про сплату пайової участі від 27.11.2006 року, рішення Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003 року було чинним.

Відповідно до п. 1.2.1 рішення Київської міської ради «Про правила забудови міста Києва» №11/2587 від 27.01.2005 року (яке діяло на момент укладення договору) замовник - юридична чи фізична особа, яка самостійно або за дорученням інвестора (власника об'єкта нерухомості) розміщує замовлення і укладає договори на виконання проектно-вишукувальних і будівельно-монтажних робіт по спорудженню будинків і споруд, прокладанню інженерних мереж, здає об'єкт (будову) в експлуатацію та виконує інші функції відповідно до законодавства; забудовник - особа, яка отримала право на забудову території, будівництво об'єкта та виконує функції замовника.

Згідно з п. 4.6. рішення Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003 року пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником). Пайовий внесок у грошовій формі сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі між Управлінням та інвестором (забудовником).

Як свідчать матеріали справи та відповідно до умов п. 4.6. вказаного рішення, 27.11.2006 року між ГУ економіки та інвестицій та ТОВ «Солом'янка» було укладено договір про сплату пайової участі №1048.

Також, згідно з п. 2.1.1 договору та додаткової угоди №1 до договору сторонами погоджено, що забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 69 582 310,00 грн. за наступним графіком:

- у сумі 14 563 740,00 грн. (без ПДВ) в термін з грудня 2006 року по серпень 2007 року рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа;

- у сумі 55 018 570,00 грн. (без ПДВ) в термін з січня по червень 2011 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, всупереч вказаним приписам, відповідач за первісним позовом частково виконав зобов'язання щодо сплати пайового внеску, зокрема, сплатив лише 15 206 370,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за період з 01.01.2006 року по 28.02.2012 роки (т. 1, а.с. 31).

Отже, як слідує із зазначеного вище, відповідачем за первісним позовом взяті на себе зобов'язання щодо перерахування пайового внеску в розмірі передбаченому договором в повному обсязі не виконано.

Водночас, згідно з п. 2.1.2. договору сторонами узгоджено, що забудовник за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.1. договору, одержати в ГУ економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригований на індекс інфляції від дати розрахунку.

Згідно з п. 3.1.2. договору розмір несплаченої частки сплачується забудовником у сумі, скоригованій ГУ економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати розрахунку.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем за первісним позовом належним чином не виконано обов'язки покладені на нього договором щодо своєчасної оплати пайових внесків, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо нарахування заборгованості з урахуванням індексу інфляції за ТОВ «Інтернешенел бізнес парк», як передбачено п. 3.1.2. договору, в розмірі 103 771 380,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.9. рішення Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003 року у разі прострочення термінів сплати інвестор (забудовник) сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Згідно з п. 3.1.1. договору забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та п. 3.1.1. договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача за первісним позовом на користь позивача пені у розмірі 18 486 030,00 грн.

Щодо відстрочення сплати пайових внесків колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків.

Згідно з ст. 3 вказаного закону визначено, що підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань, які ведуть окремий облік відстрочених платежів та відрахувань наростаючим підсумком.

Відповідно до п. 7.3 «Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва» (додаток №16 до рішення Київської міської ради №573/5385 від 30.12.2010 року) рішення щодо відстрочення (перенесення) термінів сплати пайового внеску по укладених договорах приймає постійна комісія Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку за поданням Головного управління економіки та інвестицій на підставі заяви забудовника (інвестора) із зазначенням суми, терміну відстрочення та причин неможливості сплати, які є підставою для відстрочення платежу, що підтверджується відповідними документами.

Як свідчать матеріали справи, на звернення відповідача за первісним позовом щодо відстрочки сплати пайового внеску встановленого договором про сплату пайової участі від 27.11.2006 року постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку було відмовлено у наданні вказаної відстрочки, що підтверджується витягом з протоколу комісії №15/87 від 11.07.2011 року.

Разом з тим, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим законом.

Поряд з наведеним, слід відзначити, що відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України встановлений порядок зміни господарських договорів, зокрема, ч. 2 вказаної статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем за первісним позовом пропозиції іншій стороні (позивачу за первісним позовом) щодо внесення змін до господарського договору до початку вирішення спору у суді.

Тобто, відповідачем за первісним позовом недотриманно порядку внесення змін до договору про сплату пайового внеску від 27.11.2006 року відповідно до приписів встановлених чинним законодавством.

Отже, враховуючи наведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача за первісним позовом боргу з урахуванням інфляції у розмірі 103 771 380,00 грн. та пені у розмірі 18 486 030,00 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Інтернешенел бізнес парк» про визнання недійсним договору про сплату пайового внеску від 27.11.2006 року №1048 колегія суддів зазначає наступне.

В обгрунтування доводів зустрічного позову ТОВ «Інтернешенел бізнес парк» посилається на те, що неукладення договору про сплату пайового внеску позбавляло його можливості в подальшому реалізувати інвестиційний проект, внаслідок чого він був змушений підписати оскаржуваний договір. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що його волевиявлення на укладення спірного договору не було вільним, а його воля формувалась з урахуванням створених відповідачем за зустрічним позовом несприятливих для нього обставин для укладення такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину, у тому числі договору, не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи з аналізу п. 5 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій», п. 1.2.1 додатку до рішення Київської міської ради «Про правила забудови м. Києва» №11/2587 від 27.01.2005 року, п. 4.7 п. 1 додатку до рішення Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003 року «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва» (які діяли в момент укладення оскаржуваного договору), вбачається, що передумовою для укладення договорів про пайову участь (внески) у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є наявність у інвестора економічного та господарського інтересу, вираженого у намірі здійснювати будівництво в межах міста Києва.

Тобто, в момент укладення спірного договору сторони діяли вільно, керувались власним волевиявленням і наявністю економічного та господарського інтересу, зумовленого наміром позивача за зустрічним позовом здійснювати будівництво.

Вказане також підтверджуються тим, що ТОВ «Інтернешенел бізнес парк» за власним бажанням звертався із заявою про відстрочку виплати пайового внеску, а також тим, що добровільно сплатив частину заборгованості за договором пайового внеску у розмірі 15 206 370,00 грн., що свідчить про відсутність будь-якого тиску чи недобровільності при підписанні спірного договору, та визнання апелянтом своїх зобов'язань за вказаним договором.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, як свідчать матеріали справи, намір позивач за зустрічним позовом здійснювати будівництво також підтверджується дозволом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №0203-Сл від 24.03.2008 року на виконання будівельних робіт з будівництва багатофункціонального комплексу будівель та споруд за адресою: вул. Ползунова у Солом'янському районі міста Києва. Строк дії дозволу до 03.12.2011 року.

Таким чином, враховуючи наведене, місцевим господарським судом вірно встановлено та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, що останній усвідомлював дійсні наслідки вчинення спірного правочину та здійснював дії щодо укладення даного правочину за власним бажанням, маючи на меті задоволення власного економічного та господарського інтересу в майбутньому.

Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що згідно з п. 1 додатку до рішення Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003 року «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2000 року №1930 граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодного розрахунку та/або доказів на підтвердження того, що розмір залучення коштів замовника за договором перевищує 25 відсотків вартості будівництва.

Щодо доводу апелянта про незаконність відмови судом першої інстанції у зупиненні провадження у справі №5011-68/3583-2012 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №2а-5768/12/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Предметом спору у справі №2а-5768/12/2670 є визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зобов'язання останнього вчинити певні дії.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав неможливості розгляду справи

№5011-68/3583-2012 до вирішення справи №2а-5768/12/2670, оскільки обставини, які можуть бути встановлені адміністративним судом у справі №2а-5768/12/2670, не пов'язані з предметом розгляду даної справи (стягнення за договором про пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва).

Також, колегією суддів відхиляються доводи скаржника, що договір про сплату пайового внеску є договором пожертви (пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим ч. 1 ст. 720 Цивільного кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети), оскільки умовами договору визначено відповідальність за прострочення сплати пайових внесків.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А оскільки, відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, ст. 729 Цивільного кодексу України, договором пожертви не передбачено будь-які зобов'язання та відповідальність за невиконання даних зобов'язань, то, відповідно, спірний договір про сплату пайового внеску не є за правовою природою договором пожертви.

Разом з тим, спростовується матеріалами справи довід скаржника щодо неправомірного звернення заступника прокурора міста Києва з позовом до господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Оскільки несплата відповідачем за первісним позовом суми пайового внеску призводить до неможливості забезпечення бюджетного процесу міста Києва, чим порушуються економічні інтереси держави, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо порушення провадження у даній справі.

Інші доводи скаржника не знаходять свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами та не спростовують законних та огрунтованих висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, оскільки доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

Враховуючи вище викладене, рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №5011-68/3583-2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Інтернешенел бізнес парк» без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел бізнес парк» на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №5011-68/3583-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі

№5011-68/3583-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-68/3583-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Куксов В.В.

Лобань О.І.