Рішення

від 06.12.2011 по справі 2-8304/11

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-8304/2011 року

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2011 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Гетьмана Р.А.

при секретарі Михайловій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа комунальне підприємство «Жилкомсервіс», квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України, про визнання права користування житловим приміщенням,

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом та просять визнати за ними право користування кімнатою № 5, житловою площею 12,5 м.кв. і № 6, житловою площею 12,4 м.кв. та приміщеннями загального користування в комунальній квартирі АДРЕСА_1, визнавши наймачем вказаних кімнат ОСОБА_1 В обґрунтування своїх вимог позивачі вказали, що вони з 1991 р. постійно проживають в комунальній квартирі АДРЕСА_2, в якій займають дві кімнати, № 5, житловою площею 12,5 м.кв. та № 6, житловою площею 12,4 м.кв., всього: житловою площею 24,9 м.кв. Зазначене житлове приміщення, яке на той час належало КЕВ м. Харкова та знаходилось на території військового містечка МОУ Будинкоуправління № 3 КЕВ м. Харкова, їх сім»ї було надано у зв'язку з проходженням ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_4 військової служби на підставі тимчасового ордеру № 131 від 05.09.91 р. 12.01.00 р. шлюб з ОСОБА_4 розірвано та розділено особовий рахунок: на підставі тимчасового ордеру № 85 від 05.06.00 р. ОСОБА_1 з сином надано кімнату № 5, а її колишньому чоловіку ОСОБА_5 залишено кімнату № 6. В 2006 році її колишній чоловік ОСОБА_5 отримав ізольовану квартиру та виїхав з кімнати № 6. У зв'язку з тим, що вона являлась військовослужбовцем та проживала в одній кімнаті з повнолітнім сином, рішенням житлової комісії Харківського гарнізону від 11.07.06 р.(протокол № 7, п. 21) ОСОБА_1 вирішено приєднати звільнену кімнату № 6 і оформити спеціальний ордер та дозволено КЕВ м. Харкова проживати в наданій кімнаті. Але, у зв'язку з підготовкою до передачі будинку в комунальну власність, спеціальний ордер на надане житло ОСОБА_1 не було оформлено. В результаті цього, вона з сином з 2006 року залишилась без реєстрації та не узаконеними житловими правами, що суттєвим чином обмежує житлові та цивільні права позивачів.

На підставі рішення 6 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.11.06 р. № 151/6 АДРЕСА_5 передано до комунальної власності міста.

Наказом командира в/ч А 1451 від 30.04.10 р. № 94 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я, на цей час вона військовий пенсіонер. На особистому прийомі в квартирному управлінні ХМР їй з сином запропоновано звернутись до суду для визнання за нами права користування вказаними кімнатами.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити їх пославшись на вищевказані обставини.

Представник відповідача Харківської міської ради до суду не з'явився, надав відзив, в якому просив розглянути справу на розсуд суду відповідно чинного законодавства без участі представника ХМР.

Представник третьої особи КЕВ м. Харкова до суду не з'явився, надав відзив, в якому підтвердив викладені в позовній заяві обставини та зазначив, що незважаючи на передачу житлового АДРЕСА_5 до комунальної власності, на підставі ст. 55 ЖК України, КЕВ м. Харкова залишається першочерговим розпорядником переданих до комунальної власності житлових приміщень. У зв'язку з тим, що військовослужбовець запасу ОСОБА_1 звільнена військової служби у відставку за станом здоров'я та являється військовим пенсіонером, КЕВ м. Харкова просив розглянути справу на розсуд суду відповідно чинного законодавства без участі представника КЕВ.

Представник третьої особи КП «Жилкомсервіс»в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд, вислухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачі: старший солдат у відставці, військовий пенсіонер за віком ОСОБА_1 разом з повнолітнім сином ОСОБА_2 постійно проживають з 1991 року в комунальній квартирі АДРЕСА_3, в якій займають дві кімнати, № 5, житловою площею 12,5 м.кв. та № 6, житловою площею 12,4 м.кв., всього: житловою площею 24,9 м.кв. Зазначене житлове приміщення, яке на той час належало КЕВ м. Харкова та знаходилось на території військового містечка МОУ Будинкоуправління № 3 КЕВ м. Харкова, сім»ї позивачів було надано у зв'язку з проходженням ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_4 військової служби на підставі тимчасового ордеру № 131 від 05.09.91 р. 12.01.00 р. шлюб з ОСОБА_4 розірвано та розділено особовий рахунок: на підставі тимчасового ордеру № 85 від 05.06.00 р. ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 надано кімнату № 5, а її колишньому чоловіку ОСОБА_4 залишено кімнату № 6.

В 2006 році її колишній чоловік ОСОБА_5 отримав ізольовану квартиру та виїхав з кімнати № 6. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 являлась військовослужбовцем та проживала в одній кімнаті з повнолітнім сином, рішенням житлової комісії Харківського гарнізону від 11.07.06 р.(протокол № 7, п. 21) їй вирішено приєднати звільнену кімнату № 6 і оформити спеціальний ордер та дозволено КЕВ м. Харкова проживати в ній. Але, за час підготовки до передачі будинку в комунальну власність, спеціальний ордер на надане житло ОСОБА_1 не було оформлено. В результаті цього, вона з сином з 2006 року залишилась без реєстрації та не узаконеними житловими правами, що суттєвим чином обмежує житлові та цивільні цивільні права позивачів.

На підставі рішення 6 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.11.06 р. № 151/6 АДРЕСА_5 передано до комунальної власності міста.

Незважаючи на передачу житлового АДРЕСА_5 до комунальної власності, КЕВ м. Харкова МО України залишається першочерговим розпорядником переданих до комунальної власності житлових приміщень. Відповідно ст. 55 ЖК України, житлові приміщення, які звільняються в будинках, переданих державними підприємствами, установами, організаціями виконавчим комітетам місцевих рад народних депутатів … заселяються, в першу чергу, працівниками, які потребують поліпшення житлових умов, цих підприємств …

Наказом командира в/ч А 1451 від 30.04.10 р. № 94 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоровя, на цей час вона військовий пенсіонер. На особистому прийомі в квартирному управлінні ХМР їй з сином запропоновано звернутись до суду для визнання за ними права користування вказаними кімнатами. Відмова мотивована тим, що тимчасовий ордер КЕВ м. Харкова не може слугувати підставою для визнання її наймачем, оскільки, видача ордерів нам житлові приміщення здійснюється виконавчими комітетами міської або районної ради.

Як вбачається з наданих доказів, видача сім»ї позивачів ордеру та вселення в вказане житлове приміщення, яке не мало правового статусу гуртожитку і знаходилось в житловому будинку МО України, здійснено в порядку визначеному для поселення в гуртожитки, тобто, рішенням гарнізонної житлової комісії, затвердженим начальником гарнізону та наданням спеціального ордеру, відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК України. Але, фактично, з моменту вселення, правовідносини між позивачами і КЕВ м. Харкова (Харківська КЕЧ міста) щодо користування наданим житловим приміщенням регулювались сторонами нормами Глави 2 ЖК України, щодо користування житловим приміщенням в будинках державного і комунального житлового фонду. Таким чином, конклюдентними діями сторін фактично було укладено договір найму вказаного житлового приміщення. За обставин фактичного укладення договору найму наданого позивачам житлового приміщення є підстави для визнання їх права користування вказаним житловим приміщенням.

Згідно ст. 58 ЖК України, ордер на жиле приміщення надається (є правовою підставою) для вселення в надане житлове приміщення. Відповідно ст. 59 ЖК України, ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючим дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. Судом встановлено, що ні відповідач ні КЕВ м. Харкова не звертались до суду з питання про визнання незаконним виданого сім»ї позивачів Харківською КЕЧ ордеру на зайняття вказаного жилового приміщення. Правомірність проживання та користування позивачами наданим за цим ордером житловим приміщенням ніким не оспорювалася. Відповідно ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням в будинках державного і комунального житлового фонду здійснюється відповідно з договором найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем-житлово-експлуатаційною організацією (а при її відсутності-відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем-громадянином, на ім'я якого видано ордер. Відповідно до ст. 814 ЦК України, у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права і обов'язки наймодавця.

Відповідно ст. 54 ЖК України, якщо в квартирі, в якій проживає два і більше наймача, звільнилось неізольоване житлове приміщення, воно надається наймачу суміжного приміщення. Звільнене ізольоване житлове приміщення в квартирі , в якій проживає два і більше наймача, за прохання проживаючого в цій квартирі наймача, який потребує покращення житлових умов, надається йому, а при відсутності такого наймача - іншому наймачу, який проживає в тій же квартирі. При цьому, загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої ст. 47 цього Кодексу. Якщо розмір звільненої ізольованої кімнати менше встановленої норми для надання одній особі, вказана кімната у всіх випадках надається наймачу на його прохання. Правила, передбачені ч. 1 і ч.2 цієї статті застосовуються незалежно від приналежності житлового будинку.

Відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», військовослужбовці мають право на отримання житла для постійного проживання.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1, являється військовослужбовцем у відставці, військовим пенсіонером та, що КЕВ м. Харкова, як першочерговий розпорядник щодо повторного заселення переданого у комунальну власність житла, проти позову не заперечує, суд позов задовольняє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК, ст. ст. 1, 9, 58, 61 ЖК України, ст. 814 ЦК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування кімнатою № 5, житловою площею 12,5 м.кв. і № 6, житловою площею 12,4 м.кв. та приміщеннями загального користування в комунальній квартирі АДРЕСА_4, визнавши наймачем вказаних кімнат ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: