Рішення

від 31.05.2012 по справі 33/5005/3887/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.12р. Справа № 33/5005/3887/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозуватський ХПК", с. Лозуватка Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", с. Надеждівка Криворізький район Дніпропетровська область

про стягнення 145 485 грн. 00 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 09.04.2012 року

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 105 від 08.05.2012 року

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозуватський ХПК" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі -відповідач) суму 95 400,00 грн. -основного боргу, 47 700,00 грн. -штрафу, 2 385,00 грн. -30 % річних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору купівлі -продажу № 01/09 від 01.09.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у своєму клопотанні (вхідний №31545/12 від 30.05.2012 р.), просить зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.05.2012 р. по 31.05.2012 р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками сторін не заявлялося.

В судовому засіданні 31.05.2012 р. було оголошено судом вступну та резолютивну частини судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір № 01/09 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві товар, а останній зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього суму в розмірі, передбаченої у видатковій накладній, яка являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування, асортимент, сорт, одиниця вимірювання, кількість, ціна і загальна вартість товару, строки доставки і передачі товару вказані в накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору.

23.01.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору, в якій сторони дійшли згоди, щодо строку дії цього договору, а саме визначилися, що договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року.

Згідно з п. 3.2. Договору покупець оплачує товар по рахунку або видатковим накладним протягом 10 (десяти) банківських днів з дати оформлення і підписання сторонами видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних: № 1 від 31.05.2012 р., № 3 від 26.01.2012 р., № 5 від 31.01.2012 р., № 6 від 09.02.2012 р., № 8 від 17.02.2012р., № 9 від 20.02.2012 р., підписаних та скріпленою печаткою сторонами, позивачем здійснено поставку, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 128 670,01 грн., що також підтверджується довіреностями на отримання № 128 від 06.02.2012 р., № 182 від 17.02.2012 р., № 191 від 20.02.2012 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи(а.с 14-22).

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар виконав частково, а саме сплативши 33 270, 01 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 23-24), в іншій сумі 95 400,00 грн. свої договірні зобов'язання не виконав.

Після подачі позову позивачем до суду та порушення провадження у справі від відповідача була здійснена повна оплата заборгованості у сумі 95 400, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями: № 4007 від 10.04.2012 р. на суму 16 200,00 грн., № 4113 від 19.04.2012 р. на суму 14 000,00 грн., № 598 від 03.05.2012 р. на суму 65 200,01 грн., які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, з врахуванням повної оплати в сумі 95 400,00 грн., суд вважає за необхідне припинити в цій частині провадження згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення встановленими умовами Договору строків виконання зобов'язань, а в частині проведення платежів, вказаних в п. 3.2. Договору, покупець сплачує -пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого товару, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язань по Договору; додатково до пені, за прострочення платежу більш 10 календарних днів покупець сплачує штраф в розмірі 10 % від суми поставленого, але неоплачуваного товару; додатково до пені, за прострочення платежу більш 30 (тридцяти) календарних днів покупець сплачує штраф в розмірі 50 % від суми поставленого, але неоплачуваного товару; крім цього, покупець у разі прострочення оплати за поставлений товар сплачує додатково до пені 30% річних від суми заборгованості за поставлений, але не оплачуваний товар.

Таким чином, загальна сума заборгованості покупця буде формуватися з урахуванням -суми основного боргу за поставлений, але не оплачений товар, пені, штрафу, індексу інфляції за весь період заборгованості, а також 30 % річних від суми заборгованості за поставлений, але не оплачений товар в встановленому цим Договором порядку.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 47 700,00 грн. Суд перевіривши розрахунок штрафу вважає, що він підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 30 % річних, в сумі -2 385 грн. 00 коп. за період з 23.01.2012 року - 03.05.2012 року, суд вважає його таким, що також підлягає задоволенню, оскільки, встановлення в договорі іншого розміру процентів річних від простроченої суми не суперечить вимогам діючого законодавства, тому стягнення 30 % річних за прострочку виконання грошового зобов'язання, є такими, що відповідають нормам матеріального права та ґрунтуються на матеріалах справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню у сумі 47 700, 00 грн. -штрафу, 2 385, 00 грн. -30 % річних.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, докази сплати штрафу та 30 % річних в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в заявлених сумах.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи, в задоволенні клопотання відмовляє, оскільки відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. До клопотання Відповідачем надано копію позовної заяви про визнання недійсним договору № 01/09 від 01.09.2011 р. , яку подано до суду 30.05.2012р., але на момент розгляду справи № 33/5005/3887/2012 відсутня будь-яка інша справа, що пов'язана з цією справою.

На підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 4 7 , 33, 49, п.1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 95 400,00 грн., згідно п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (53000, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Надеждівка, вул. Шевченка, буд. 36; код ЄДРПОУ 19096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозуватський ХПК" (53020, Дніпропетровська область, с. Лозуватка, вул. Леніна, буд. 129; код ЄДРПОУ 36722131) суму 47 700 грн. 00 коп. (сорок сім тисяч сімсот грн. 00 коп.) -штрафу, 2 385 грн. 00 коп. (дві тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) -30 % річних, 2 909 грн. 70 коп. (дві тисячі дев'ятсот дев'ять грн. 70 коп.) -судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудовська Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України «05»червня 2012р.