Постанова

від 05.06.2012 по справі 35/452

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 35/452

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Авдеєва П.В.

при секретарі судового засіданні - Лесковцю В.П.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.06.2012 року по справі № 35/452 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Екостандарт», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.02.2012 року) по справі № 35/452 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»,

м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Екостандарт», м. Київ

про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та

інтересів по договору

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Екостандарт», в якому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року за договором № 460002-9 від 23.03.1995 року, зменшивши їх вартість на 62 463,73 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року (підписаного 20.02.2012 року) у справі № 35/452 позов задоволено повністю. Зобов'язано публічне акціонерне товариство «Екостандарт» здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» протягом грудня 2008 - лютого 2009 за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.1998 (особовий рахунок 460002), на підставі тарифів згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам» в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації № 715 від 18.06.2007, зменшивши її вартість на 62 463,73грн. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Екостандарт» на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 985,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство «Екостандарт», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та винести нове рішення.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки щодо застосування тарифів саме розпорядженням Київської міської ради № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2012 року по справі № 35/452 відновлено строк на подання апеляційної скарги публічному акціонерному товариству «Екостандарт» та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 13.02.2012 року.

Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року у зв'язку з хворобою судді Жук Г.А. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Тарасенко К.В.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Екостандарт» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року по справі № 35/452 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

01.08.1998 року між комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (позивач, покупець) та публічним акціонерним товариством «Екостандарт» (відповідач, енергопостачальна організація) укладено договір № 460002 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а позивач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (а.с. 43-48).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання відповідачем за плату теплової енергії позивачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто позивач.

Сторони зобов'язалися керуватися: Законом України «Про електроенергетику», «Правилами користування тепловою енергією», «Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії» та іншими обов'язковими для виконання нормативними документами (п. 8.2 договору).

Договір укладено на термін з 01.01.1998 року до 31.12.1998 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.1 договору).

Доказів припинення вказаного договору до суду не надано.

Господарським судом першої інстанції з'ясовано, що договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб будинку за адресою: вул. Довбуша, 33 в м. Києві.

Господарським судом встановлено, що до 01.12.2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам", в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.06.2007 № 715.

Також досліджено, що вартість поставленої енергії протягом грудня 2008 - лютого 2009 відповідач визначив на підставі тарифів, встановлених Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 № 1662, № 1663, від 25.12.2008 № 1780/1, від 05.02.2009 № 127 та № 128 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів".

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 року, №65/2009 від 03.02.2009 року, №76/2009 від 09.02.2009 року вищезазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Втім, всупереч наведеним вище правовим нормам, відповідач в спірний період (грудень 2008 - лютий 2009) безпідставно застосовував тарифи, затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662, 1663 від 27.11.08, №1780/1 від 25.12.08, №127, 128 від 05.02.09, які скасовані Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.08, №65/2009 від 03.02.09, №76/2009 від 09.02.09, як такі, що не відповідають Конституції України.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року за договором № 460002-9 від 23.03.1995 року, зменшивши їх вартість на 62 463,73 грн. законним, а тому залишає рішення без змін.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року у справі № 35/452 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Екостандарт», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року у справі № 35/452 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року у справі № 35/452 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 35/452 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Тарасенко К.В.

Авдеєв П.В.