Постанова

від 28.05.2012 по справі 35/368

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2012 № 35/368

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. №118 від 07.06.2011);

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. №03/04-12 від 03.04.2012);

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Прософт-Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011

у справі № 35/368 (Літвінова М.Є.

за позовом ТОВ "Прософт-Україна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гепард"

про спонукання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 14.12.2011 у справі №35/368 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Прософт - Україна" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2011 у справі №35/368 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що зобов'язання позивача по передачі бензину можуть бути виконані в той чи інший спосіб.

Позивач наполягає на тому, що термін, протягом якого позивач міг вибрати бензин - три місяці з моменту передачі талонів до моменту спливу строку їх дії, є невірним, оскільки термін придатності бензину за державними стандартами не менше 5-ти років.

Скаржник не погоджується з твердженням суду першої інстанції про здійснення відповідачем поставки відповідно до умов спірного Договору, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки придбаний товар не було передано позивачу, що і стало підставою для пред'явлення позову.

Позивач також вказує на те, що відповідач зобов'язаний передати придбаний позивачем бензин протягом строку дії спірного Договору, а не протягом дії талону.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги та посилається на те, що позивач проігнорував вимоги використання талонів, як єдиного засобу отримання палива на АЗС за спірним Договором та знав, що талони мають певний термін дії .

Ухвалою від 30.03.2012 розгляд апеляційної скарги було призначено на 07.05.2012.

В судове засідання 07.05.2012 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.05.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 №01-22/1/1/3 введено до складу судової колегії замість судді Калатай Н.Ф. суддю Ропій Л.М.

В судове засідання 28.05.2012 представники сторін з'явилися.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Прософт-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" про зобов'язання відповідача виконати умови Договору №0211/07-4 від 02.11.2007, а саме, зобов'язати відповідача надати позивачеві можливість отримати придбані 860 літрів бензину А-95 повністю або частинами через АЗС; заборонити відповідачеві в подальшому в будь-який спосіб обмежувати право позивача на отримання придбаного та оплаченого ним товару, та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за Договором в частині поставки нафтопродуктів відповідно до виданих відповідачем бланків-дозволів (талонів).

В подальшому, представником позивача подана заява, якою позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача виконати умови Договору №0211/07-4 від 02.11.2007, а саме, зобов'язати відповідача надати позивачеві можливість отримати придбані 860 літрів бензину А-95 повністю або частинами через АЗС.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позову та посилається на те, що строк дії виданих позивачу бланків-дозволів (талонів) закінчився 23.02.2011, у зв'язку з чим у відповідача (емітента) талонів відсутній обов'язок поставити товар позивачу, а умовами спірного Договору та законодавством не передбачений обов'язок здійснити заміну талонів.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прософт-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гепард" було укладено Договір поставки №0211/07-4 від 02.11.2007 (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 2.1. Договору відповідач (продавець), протягом строку дії договору зобов'язується за замовленнями позивача (покупця), за умови їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність (повне господарське відання) покупця нафтопродукти в асортименті: дизельне пальне, не етильований бензин А95, А-92 та А-76 належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами договору, а відповідач, як покупець, зобов'язується приймати товар на АЗС та оплачувати його на умовах цього договору.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що передача товару здійснюється на умовах Ex-Works (Інкотермс у редакції 2000 року) на АЗС (у пунктах поставки), перелік яких є невід'ємною частиною цього договору та визначений у Додатку №1, уповноваженими представниками покупця. Передача товару покупцю здійснюється за умови пред'явлення уповноваженим представником бланків-дозволів оператору АЗС в робочий час, встановлений на АЗС.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач виставив позивачеві рахунок №199123 від 19.11.2010 на суму 7850,00 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням №583 від 19.11.2010.

Відповідно до накладної №1045812 від 23.11.2010 та на підставі Акту приймання - передачі бланків-дозволів (талонів) №14164 від 23.11.2010 відповідач передав позивачеві 65 бланків-дозволів (талонів) номіналом 10 л. та 20 л. на отримання 1 000,00 л. бензину А-95.

В подальшому, листом за вих.№62 від 08.04.2011 позивач звернувся до відповідача, в якому просив останнього здійснити заміну талонів на бензин А-95 у кількості 860 л. (31 талон по 20 л., 24 талони по 10 л.), у зв'язку із закінченням терміну їх дії, у відповідь на який відповідач повідомив про неможливість здійснення заміни та запропонував позивачеві повернути сплачені за них грошові кошти.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Приписами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 (далі - Інструкція), талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Пунктом 10.3.3.1 Інструкції передбачено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці.

Відповідно до п. А.4 ІНКОТЕРМС 2000 продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього (п. А.7. ІНКОТЕРМС 2000).

Як було зазначено раніше, відповідно до накладної №1045812 від 23.11.2010 та на підставі акту приймання - передачі бланків-дозволів (талонів) №14164 від 23.11.2010 відповідач передав позивачеві 65 бланків-дозволів (талонів) номіналом 10 л. та 20 л., які дають позивачеві право на отримання 1 000,00 л. бензину марки А-95.

Як свідчать умови договору та видані на його виконання бланки-дозволи на отримання пального, сторонами відповідно до умов поставки EX-WORKS ІНКОТЕРМС 2000 були погоджені місця поставки (АЗС ТОВ "ТНК-Транс") та визначено період часу, в межах якого позивач може отримати поставлений товар (до 23.02.2011).

Тобто, позивач був повідомлений про час і місце, коли і де товар може бути наданий у розпорядження останнього, шляхом зазначення про це у договорі та виданих бланках-дозволах.

Відповідачем були виконані всі обов'язки за Договором щодо поставки нафтопродуктів.

В свою чергу, відповідач наполягає на тому, що він не є оператором АЗС, не здійснює оптову закупівлю нафтопродуктів для подальшого їх роздрібного продажу, а, отже, не має можливості фактично поставляти нафтопродукти позивачу.

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 690 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом терміну дії бланків-дозволів (талонів) позивач (покупець) не прийняв товар у визначеній сторонами кількості, доказів неможливості здійснити прийняття товару до спливу терміну дії талонів позивачем не надано.

В ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивач не довів протиправних дій ТОВ «Гепард», які перешкоджали позивачу отримати товар на АЗС, не надавши доказів таких неправомірних дій.

Позивачу було відомо про строк отримання товару в обмін на талони.

Позивач самостійно (без примусу відповідача) не отримав товар на АЗС в обмін на талони, тому можна зробити висновок, що факт пропуску строку виконання талонів виник виключно внаслідок безвідповідальних дій позивача, що вважається простроченням кредитора.

Частиною 1 ст..613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Тобто, ТОВ «Гепард» не міг виконати свій обов'язок по передачі товару з АЗС, без надання позивачем талонів оператору АЗС.

Позивач з власної вини не отримав товар на АЗС в обмін на талони, тому в діях ТОВ «Гепард» відсутні правові підстави для настання відповідальності. Відповідно до ч.4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що умовами укладеного між сторонами договору та законодавством не передбачено обов'язку відповідача здійснювати обмін бланків-дозволів (талонів) у випадку закінчення строку їх дії, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем було надано до відзиву на позов копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. у справі №37/31 за позовом Українського центру оцінювання якості освіти до ТОВ «Гепард» про стягнення 79200,00грн., яка набрала законної сили, в якій зазначено, що у власності або користуванні ТОВ «Гепард» відсутні АЗС, відповідач не здійснює оптову закупівлю нафтопродуктів для подальшого роздрібного продажу та немає реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів) для використання з метою обліку операцій щодо відпуску нафтопродуктів. Також, в зазначеній постанові міститься посилання на постанову помічника прокурора Солом'янського району м.Києва від 23.02.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо директора ТОВ «Гепард» за відсутності в його діях складу злочину, оскільки ТОВ «Гепард» немає АЗС, та немає власного бензину, яким відповідач розпоряджається, також, ТОВ «Гепард» не може зобов'язати інші підприємства, які здійснюють роздрібний продаж бензину з використанням АЗС, відпустити в обмін на прострочені талони бензин позивачу.

Відповідно до ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідачем було надано копію постанови Верховного Суду України від 17.05.2005р. у справі №12/297н, в якій зазначено, що право власності на товар (паливо) може виникнути лише при передачі пального. Факт переходу права власності підтверджується поверненням талону продавцю. Відсутність талону позбавляє права на отримання палива, що прямо передбачено договорами.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що відповідачем було порушено норми чинного законодавства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що зобов'язання позивача по передачі бензину можуть бути виконані в той чи інший спосіб, а висновок про те, що термін, протягом якого позивач міг вибрати бензин - три місяці з моменту передачі талонів до моменту спливу строку їх дії, є невірним, оскільки термін придатності бензину за державними стандартами - не менше 5-ти років, є недоведеним, оскільки умовами Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на АЗС (пунктах поставки), перелік яких визначений у Додатку №1 до Договору.

В свою чергу, передача товару позивачу здійснюється за умови пред'явлення повноважним представником позивача бланків - дозволів оператору АЗС в робочий час, встановлений на АЗС.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що передача товару здійснюється на умовах Ex-Works (Інкотермс у редакції 2000 року) на АЗС (у пунктах поставки).

Відповідач наполягає на тому, що він не здійснює оптову закупівлю нафтопродуктів для подальшого роздрібного продажу, а отже не має власного бензину, яким може розпоряджатись. Відповідач не може зобов'язати іншу юридичну особу, яка є власником АЗС, відпустити в обмін на прострочені талони бензин позивачу. Відповідач виступає посередником при продажі нафтопродуктів і з 01.11.2010 отримав паливо (нафтопродукти) шляхом пред'явлення талонів, форма, зміст, ступінь захисту, середні та порядкові номери яких були встановлені ТОВ «ТНК - Транс».

ТОВ «ТНК - Транс» здійснював відвантаження нафтопродуктів за роздрібними цінами, встановленими на АЗС.

Тобто, відповідач надав право позивачу отримати нафтопродукти на АЗС іншої юридичної особи без жодних перешкод, в результаті чого позивач не виконав свої обов'язки стосовно отримання нафтопродуктів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2011 у справі №35/368 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прософт - Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2011 у справі №35/368 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 35/368 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Рябуха В.І.

Ропій Л.М.