Рішення

від 27.04.2012 по справі 22-ц-356/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-356/12 22-ц/1090/2420/12 Головуючий у І інстанції Тандира О.В. Категорія 19Доповідач у 2 інстанціїОлійник 27.04.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого -судді Олійника В.І.,

суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,

при секретарі Мироненко А.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Старокиївський Банк»на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокиївський Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,-

в с т а н о в и л а :

ВАТ «Старокиївський Банк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, посилаючись на ст.ст.203, 215 ЦК України та на те, що відповідачі його уклали під час перебування оспорюваної земельної ділянки під арештом за ухвалою Солом'янського районного суду Київської області від 27 січня 2009 року про забезпечення позову у справі 2-886-1/09 за позовом ВАТ «Старокиївський Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2009 року площею 9,1050 га, що розташована в межах Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області (цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 322788900:04:017:0004).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 червня 2011 року у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Старокиївський Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги щодо визнання правочину недійсним.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів підстав недійсності спірного правочину, встановлених ст.203 ЦК України.

Суд вважав, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, як на підставу звернення до суду, так як заборгованість перед банком, що була предметом розгляду у справі, у якій було накладено арешт на спірну земельну ділянку, повністю погашена і банк претензій до ОСОБА_2 щодо зазначеної справи не має. Гроші, отримані від продажу земельної ділянки ОСОБА_2, були перераховані банку, а наявність інших невиконаних грошових зобов'язань ОСОБА_2 перед банком та відсутності іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення у випадку наявності таких зобов'язань останній не довів.

Також суд зазначав, що з витягу з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що у ОСОБА_2 наявні й інші земельні ділянки окрім відчуженої за спірним договором, які перебувають в іпотеці за іпотечними договорами, укладеними з банком, на які останній може звернути стягнення у випадку невиконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань.

Колегія суддів з такими висновками не може погодитись.

Судом встановлено, що 23 лютого 2009 року між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_4, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (склад угідь - рілля), що розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області. Земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №909951, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010733000029, виданого 28 березня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу від 28 грудня 2006 року № 2281 (кадастровий номер 3222788900:04:017:0004).

Продаж вчинено за 407 000 грн. Сума сплачена покупцем готівкою та отримана продавцем.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №237. Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки її ринкова вартість на момент продажу становила 377 857 грн. 50 коп.

Земельна ділянка на момент укладення договору знаходилася під арештом, накладеним на підставі ухвали №2-885/09 від 27 січня 2009 року Солом'янського районного суду міста Києва. Суддею Солом'янського районного суду було винесено ухвалу про накладення арешту на земельні ділянки відповідачки, як забезпечення позову про стягнення заборгованості за кредитними договорами №32/980/К/029 від 21 березня 2008 року та №32/980/К/006 від 07 лютого 2008 року. У рішенні Макарівського районного суду теж зазначено факт існування арешту. Ухвала Солом'янського районного суду м. Києва 27 січня 2009 року була чинною на момент укладення договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Станом на 21 вересня 2010 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 3 березня 2009 року було виконане, про що було видано довідку, проте відповідачка станом на день розгляду справи Макарівським районним судом мала ще невиконані зобов'язання перед ПАТ «Старокиївський банк», які підтверджуються рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року у справі №2-3845/10 та рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 23 березня 2011 року у справі №2-1047/11 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №32/980/К/029 від 21 березня 2008 року та №32/980/К/006 від 7 лютого 2008 року, які вже вступили в законну силу. Як стверджує позивач, раніше дані рішення суду не були подані в якості доказів із-за того, що відповідач подавав апеляційні скарги на них, а тому вони до моменту попереднього судового засідання по даній справі ще були не вступили в законну силу і не могли використовуватись в якості доказів.

Судом першої інстанції не було враховано, що момент набрання законної сили рішення по справі №2-885-1/09 (3 березня 2009 року), в якій було винесено ухвалу про накладення арешту від 27 січня 2009 року та момент виконання рішення 21 вересня 2010 року за цей період відповідач своїм невиконанням законного рішення суду спричинив настання негативних наслідків для позивача.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Позивач вважав, що факт недійсності правочину є доведеним і обґрунтованим належним чином, адже при здійснені цього правочину було порушено норму закону, що стосується обов'язковості судового рішення, а саме, ухвали про накладення арешту по справі №2-885-1/09. Правочин було здійснено всупереч судовому рішенню.

Статтею 14 ЦПК України встановлюється обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Крім того, цією статтею встановлюється відповідальність за невиконання судового рішення. Також, як вже було зазначено, обов'язковість судових рішень закріплюється Конституцією України (ст.124), а саме: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що оспорюваний договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 23 лютого 2009 року, був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 всупереч чинному законодавству України, оскільки нотаріус зобов'язаний був належним чином перевірити у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявність арешту земельної ділянки, яка відчужувалася.

Позивач обґрунтовував недійсність оспорюваного договору з посиланням на неправомірні дії приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_5

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2009 року у справі №2-885-1/09 за позовом ВАТ АБ «Старокиївський банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку серії ЯД №90995, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010733000029, виданого 28 березня 2007 року (кадастровий номер 3222788900:04:017:0004).

Представником позивача в якості доказу було подано завірену копію витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №22413221, але судом не було взято до уваги наведений доказ, з посиланням на те, що даний документ не був завірений належним чином. У документі містилася інформація щодо наявності запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28 січня 2009 року №8406797 про реєстрацію державною нотаріальною конторою арешту на земельну ділянку, що була відчужена відповідачем на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, який і оспорювався у позові, з підставою обтяження за ухвалою №2-885-1/09 від 27 січня 2009 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2011 року позивач подав до Макарівського районного суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не міг прибути в судове засідання 24 червня 2011 року у зв'язку з перебуванням у відпустці, проте суд причину неявки представника позивача визнав неповажною, хоча зобов'язаний був відкласти розгляд справи.

Також в порядку ст.168 ЦПК України 22 травня 2011 року представником позивача було подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, проте судом дане клопотання теж було відхилено.

Не обґрунтованим було і рішення суду щодо відхилення клопотання представника позивача про залучення до участі в справі як спеціаліста приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу для надання консультацій. Як стверджував позивач, необхідність залучення іншого незалежного та неупередженого нотаріуса була викликана тим, що доступ до електронного Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та навички у користуванні таким реєстром є лише у нотаріусів.

Оспюрюваний договір був укладений між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом всупереч чинному законодавству України, оскільки приватний нотаріус зобов'язаний був належним чином перевірити у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявність арешту земельної ділянки, яка відчужувалася.

Як вбачається з рішення, судом не була прийнята до уваги наявність у реєстрі заборон запису щодо заборони на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 (а.с.8-9), так як у реєстрі було помилково зазначено «ОСОБА_2», а відповідачка згідно з паспортом «ОСОБА_2».

Колегія суддів вважає, що допущена помилка в реєстрі відносно прізвища «ОСОБА_2»при наявності всіх інших зазначених в реєстрі заборон реквізитів на земельну ділянку і адреси не була підставою для нотаріуса вважати, що заборона стосується іншої особи чи іншого майна і чи взагалі відсутності заборони на спірне майно.

А тому факт недійсності правочину є доведеним і обґрунтованим належним чином, адже, при здійснені цього правочину було порушено норму закону, що стосується обов'язковості судового рішення, а саме ухвали про накладення арешту по справі №2-885-1/09 і правочин було здійснено всупереч судового рішення.

Наведені факти свідчать про неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскаржуване рішення Макарівського районного суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, якою встановлено, що законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, та обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування рішення і ухвалення нового, яким позов Відкритого акціонерного товариства «Старокиївський Банк» задовольнити і визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га, кадастровий номер 322788900:04:017:0004, що знаходиться у Макарівському районі Київської області на території Яблунівської сільської ради, укладений та посвідчений 23 лютого 2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №237.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Старокиївський Банк» задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 червня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства «Старокиївський Банк» задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га, кадастровий номер 322788900:04:017:0004, що знаходиться у Макарівському районі Київської області на території Яблунівської сільської ради, укладений та посвідчений 23 лютого 2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 237.

Рішення апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Панасюк С.П.

Рудніченко О.М.