Рішення

від 05.06.2012 по справі 5004/319/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" червня 2012 р. по справі № 5004/319/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна"

про стягнення 9 790,71 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_3 - адвокат, угода №1503 від 15.03.2012р.

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: ОСОБА_4 - дов. №б/н від 13.09.2011р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням відповідача 2 здійснюється технічна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" про стягнення 9 790,71 грн., в т.ч. стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно 200,00 грн. заборгованості по штрафних санкціях, з відповідача 2 - 9 590,71 грн. санкцій за понаднормові простої, в т.ч. 772,31 грн. додаткових витрат згідно договору на перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні від 26.07.2010р., 1 609,50 грн. судового збору та 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами умов договору на перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні від 26.07.2010р., договору поруки №1907/11-П LGU11-02988 від 19.07.2011р. Посилається на карту простоя автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_4, міжнародну товарно-транспортну накладну №52111-07-117, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №ОУ-0000925 від 12.08.2011р., згідно з яким виконавцем було здійснено міжнародні перевезення м. Гамбург (Німеччина)-Ягодин (м/п) (а/м DAF НОМЕР_5/НОМЕР_6), Ягодин (м/п)-м. Бориспіль (Україна) (а/м DAF НОМЕР_5/НОМЕР_6).

Відповідач 2 у відзиві від 24.04.2012р. позов заперечив, посилаючись на те, що договір поруки укладено заднім числом, а підтвердженням є вручення повідомлення про невиконання боржником зобов'язання особисто, а не шляхом направлення поштового відправлення. Вважає, що договір поруки між позивачем та відповідачем 1 укладено не з прямою його метою, а з метою розгляду справи за місцезнаходженням позивача.

Заперечує кількість діб простою та вартість простою.

Вважає, що позивач помиляється в термінах «простій» та «понаднормативний простій» та хибно визначає ціну позову, а саме: з наявних в матеріалах справи документах вбачається, що автомобіль прибув на завантаження в строки вказані в заявці-підтвердженні-21.07.11 р. та вибув 25.07.11р., згідно СМR № 52111-07-117 автомобіль був завантажений лише 25.07.11 р. Згідно п. 2 заявки-підтвердження нормативний простій в Європі/Україні складає 48 годин, кожна доба понаднормативного простою оплачується з розрахунку 50 USD. Тобто, з 21.07.11р.-23.07.11 р. це нормативний простій, а з 24.07.11р.-25.07.11р.-понаднормативний простій, який оплачується із розрахунку 50 USD за добу: 2 доби х 50 USD=100 USD.

Отже, понаднормативний простій автомобіля під завантаженням склав 2 доби. Згідно із заявкою підтвердженням, яка підписана сторонами, вартість доби простою-50 USD.

Заперечення щодо понаднормативного простою, що виник на митному пункті пропуску Ягодин: із СМR №52111-07-117 вбачається, що автомобіль із вантажем прибув на мпп Ягодин 29.07.11 р. Згідно акта затримання № 75/03-049/000213 від 29.07.11р. автомобіль був затриманий у зв'язку із відсутністю КДІ («п. 2.1.1. Фітосанітарних правил»). Автомобіль простояв на мпп Ягодин до 02.08.11 р. Отже, з 29.07.11р.-31.07.11р.-нормативний простій, а 01.08.11р. та 02.08.11р.-понаднормативний простій, який оплачується із розрахунку 50 USD за добу: 2 доби х 50 USD=100 USD. Звертає увагу на те, що в СМR вказано дату закінчення митного оформлення та виїзду водія із митниці 03.08.2011 року, але штамп держкарантинної служби проставлено 02.08.2011 року, тобто ця служба закінчила свою роботу саме цією датою. Що робив водій ще цілу добу на митниці, невідомо.

Вважає, що ще одну добу із 02.08.2011 по 03.08.2011р. водій оформлював вантаж іншого замовника, який прийняв без дозволу та будь-якого попередження відповідача 2 про таку обставину, а тому рахує ще одну додаткову добу простою неправомірно.

Окрім того, зазначає, що позивач, підробивши документи, зокрема заявку-підтвердження від 19.07.2011року, за якою здійснювалось перевезення, виставляє суму за понаднормативний простій із розрахунку 100 евро за кожну добу простою. У заявці, яка є у відповідача 2 і яка підписана позивачем, вартість понаднормативного простою складає 50 доларів за кожну таку добу.

Повідомляє, що оскільки позивач проігнорував вимогу відповідача 2 та не направив на адресу останнього оригінали квитанцій, які свідчать про додаткові витрати водієм, то і оплати не були проведені.

Звертає увагу суду на те, що в розрахунках додаткових витрат, які були-понесені водієм на користь вантажоотримувача, позивачем допущено помилку. Загальна сума витрат становить 672,31 грн., а не 772,31 грн.

Наводить розрахунок штрафних санкцій відповідача 2 за понаднормативний простій:

Простій на території Німеччини відбувався із 21.07.2011р. по 25.07.2011р. Нормативний простій складає 48 годин, тобто 2 доби. Отже, із 21.07.2011 р, по 23.07.2011р. відбувався нормативний простій.

Із 23.07.2011р. по 25.07.2011р. становив понаднормативний простій (2 доби).

Згідно із заявкою-підтвердженням доба понаднормативного простою складає 50 доларів. Отже, 50 доларів на 2 доби простою=100 доларів штрафних санкцій.

Стверджує, що простій на території України (мпп Ягодин) складав із 29.07.2011р. по 02.08.2011р. Нормативний простій складає 48 годин, тобто 2 доби. Отже, із 29.07.2011 р. по 31.07.2011р. відбувався нормативний простій.

Із 31.07.2011р. по 02.08.2011 р. становив понаднормативний простій (2 доби).

Згідно із заявкою-підтвердженням, доба понаднормативного простою складає 50 доларів. Отже, 50 доларів на 2 доби простою=100 доларів штрафних санкцій.

Всього за понаднормативний простій за 4 доби штрафні санкції становлять 100 доларів США, що по курсу НБУ складає станом на 23.04.2012 р. 798,57 грн. /100 доларів. Відповідно, 7,98 грн. /1 долар США.

200 х 7, 98 = 1 596,00грн.-сума штрафних санкцій за понаднормативний простій (4 доби).

Щодо додаткових витрат водія на користь вантажоотримувача, то відповідач 2 не відмовлявся їх сплачувати, натомість просив надати оригінали квитанцій, щоб виконати свої зобов'язання. Отже, додаткові витрати водія становлять за вищенаведеним у запереченні розрахунком відповідача 672,31 грн. та будуть сплачені позивачу після надання оригіналів квитанцій, які потрібні для такої компенсації.

Стверджує, що відповідач 2 повинен сплатити позивачу 2 268,31 грн. (1596,00+672,31).

Долучає до матеріалів справи копії відповіді на претензію позивача, листа відповідача 2 позивачу із приводу неможливості надати відповідь на претензію та задовольнити вимоги, викладені у ній, заявки-підтвердження №LGU11-02988, довіреності від 13.09.2011р., довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 24.04.2012р. сторони було зобов'язано надати суду: позивача-обґрунтовані пояснення по суті відзиву на позовну заяву від 24.04.2012р., оригінали документів, долучених до позовної заяви, обґрунтування перевезення по договору від 26.07.2010р.; відповідача 2-оригінали договорів на перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні від 23.07.2010р. та 26.07.2010р., заявки №LGU11-02988 від 19.07.2011р. та обґрунтування спірного перевезення по договору від 23.07.2010р.

В судовому засіданні 15.05.2012р. представник позивача позов підтримав, надав суду пояснення від 15.05.2012р., в яких повідомляє, що на строки та хід виконання перевезення Гамбург (Німеччина)-Бориспіль (Київська область) автомобілем НОМЕР_5/НОМЕР_4 у липні-серпні 2012року для ТзОВ "Логітракон-Україна" жодним чином не позначився той факт, що тим же транспортом перевозився вантаж для іншого замовника, зокрема ФОП ОСОБА_5

Вказує, що внаслідок затримки автомобіля на завантаженні в Гамбурзі та в ході проведення митних процедур на Ягодинській митниці вони запізнились із вчасною доставкою вантажу для ФОП ОСОБА_5, про що останній виставив їм претензію №1 від 03.08.2011р. Долучає копію претензії від 03.08.2011р.

Долучає до матеріалів справи пояснення менеджера з транспортно-експедиторської діяльності ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_6 щодо виправлень у заявці № LGU11-02988 від 19.07.2011р.

Відповідач 2 в судовому засіданні 15.05.2012р. подав уточнення до відзиву на позовну заяву від 21.03.2012р., в яких вказує, що в матеріалах справи наявні два варіанти заявок - перша, яку надав разом із позовною заявою до суду позивач, яка містить не погоджені із відповідачем 2 виправлення щодо розміру штрафних санкцій за простій, та другий варіант заявки, який було надано відповідачем 2 в судовому засіданні, яка не містить виправлень та на якій містяться обидві печатки та підписи сторін.

Вказує, що заявка, яка надана суду позивачем, не повинна братися до уваги, оскільки в ній містяться виправлення, які не погоджені із відповідачем 2. ОСОБА_4 зроблені в односторонньому порядку.

Зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору від 26.07.2010 р. перевезення здійснюється перевізником на підставі заявок, оформлених експедитором в письмовій формі і відправлених за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або переданих представнику перевізника. Заявка оформлюється на кожне перевезення чи на групу перевезень і є невід'ємною частиною договору.

Так, експедитором було оформлено заявку-підтвердження на перевезення, яка була направлена позивачу (перевізнику) факсимільним зв'язком 19.07.2011 року о 10 год. 13 хв. заявка була прийнята позивачем, поставлена печатка та повернута таким же шляхом (факсом) відповідачу 2 в той же день - 19.07.2011 р. об 11 год. 35 хв.

Зауважує, що жодних заперечень зі сторони перевізника (позивача) щодо поданої заявки до умов перевезення, вартості перевезення та штрафних санкцій не було.

Умови заявки-підтвердження на перевезення вантажу було підтверджено та прийнято обома сторонами, тому вважає, що сторони в заявці, яка є невід'ємною частиною договору, додатком до нього, погодили інші умови перевезення, ніж ті, що зазначені в договорі.

Зазначає, що відповідно до п. 11.3. договору договір може бути змінений за згодою обох сторін. Факсимільні копії договору, змін чи доповнень до нього, підписані обома сторонами, мають повну юридичну силу.

Отже, факсимільна копія заявки-підтвердження, яка є невід'ємною частиною договору і, яка підписана сторонами та в якій вказані умови перевезення, розрахунків та штрафні санкції має повну юридичну силу.

Зауважує, що у відповідача 2 відсутній оригінал заявки, оскільки він був направлений для підписання позивачу, але повернутий йому не був. Тому надає лише копію заявки-підтвердження від 19.07.2011 року без жодних виправлень.

Вказує, що позивач уклав договір поруки із відповідачем і, як гарантію виконання зобов'язання боржником - відповідачем 2.

Відповідно до п. 4 договору поруки у випадку невиконання зобов'язання відповідачем 2 наступає солідарна відповідальність, але, згідно пункту 3 вищезазначеного договору, встановлено ліміт відповідача 2 на розмір солідарної відповідальності у розмірі 200 грн.

Отже, в даному випадку, позивач уклав договір поруки із відповідачем 1 для того, щоб убезпечити себе від несплати вартості перевезення відповідачем 2 та як гарантію виконання основного зобов'язання за договором перевезення та виконання, в даному конкретному випадку, заявки-підтвердження від 19.07.2011 р. на суму 950 Євро (по курсу НБУ на день розвантаження вантажу (особливі умови заявки) Отже, основне зобов'язання - це сплата вартості перевезення.

На всі інші платежі договір поруки не розповсюджується, а тому, відшкодування розміру судового збору та витрат на послуги адвоката повинен бути пропорційним відповідальності кожного із відповідачів.

Стверджує, що згідно п. 2 заявки-підтвердження, нормативний простій в Європі/Україні складає 48 годин.

Автомобіль прибув на завантаження в строки вказані в заявці-підтвердженні-21.07.2011р. та вибув 25.07.2011р., згідно СМR № 52111-07-117 автомобіль був завантажений лише 25.07.2011 р. Тобто, з 21.07.2011 р. - 23.07.2011 р. це нормативний простій, а з 24.07.2011 р. - 25.07.2011 р. - понаднормативний простій, тобто такий, який відбувся понад дозволені встановлені строки, обумовлені сторонами.

Отже, понаднормативний простій автомобіля під завантаженням склав 2 доби.

Аналогічна ситуація із простоєм і під час митного оформлення.

Зауважує, що 12 серпня 2011 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 12 700 грн. 72 коп. В цьому ж Акті вказано, що сторони претензій одна до одної не мають, а тому позовна заява пред'явлена неправомірно та позовні вимоги є безпідставними.

Долучає до матеріалів справи копії заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000925 від 12.08.2011р., рахунку-фактури №СФ-0000920 від 12.08.2011р. та договору на перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні від 26.07.2010р.

Зважаючи на те, що відповідачем 2 не виконані вимоги суду щодо представлення оригіналу заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з мокрою печаткою підприємства та факсимільної копії заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з підписом та печаткою позивача, що унеможливило визначення фактичного погодженого розміру штрафних санкцій, а із долученої відповідачем копії заявки вбачається, що копія завірена 23.04.2012р. представником відповідача 2 ОСОБА_4, що свідчить про наявність оригіналу станом на 23.04.2012р., господарський суд, для з'ясування погодженої суми штрафних санкцій, вдруге витребував у відповідача 2 для огляду в судовому засіданні оригінал факсимільної копії заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р., отриманої ним по факсу від позивача 19.07.2011р. та відклав розгляд спору.

Відповідач 2 у поясненні від 05.06.2012р. з приводу відсутності у нього оригіналу заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з мокрою печаткою підприємства зазначає, що він утилізував даний примірник заявки, який направив позивачу, оскільки заявка була підписана лише зі сторони відповідача 2, а такий документ не має юридичної сили.

Зазначає, що оригінал заявки на перевезення для відповідача є документ із чорно-білими печатками позивача та відповідача 2, іншого оригіналу заявки у нього бути не може. Вважає долучений до матеріалів справи примірник заявки оригінальним примірником заявки з чорнобілими печатками сторін.

Водночас долучає до матеріалів справи пояснення директора ТзОВ "Меджик-Сервіс" (організації яка обслуговує його комп'ютерну та офісну техніку), в якому зазначається, що в офісі ТОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» встановлено мультифункціональний пристрій марки HewlettPackard LaserJet 3055. Апарат HewlettPackard LaserJet 3055 не працює із факсовим папером, а відразу виводить друк на принтер на папері А4, то, відповідно, на факсовому папері документів у ТОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» бути не може.

Так, в даному випадку, ФОП ОСОБА_1 отримала факсограму (заявку на перевезення) із чорно-білою копією печатки ТОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна», проставила свої підпис та печатку та направила факсограму ТОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна». Останній отримав факсограму на папері А4 із чорно-білою печаткою своєю та чорно-білою печаткою ФОП ОСОБА_1.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

26.07.2010р. між Підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Логітракон Україна" укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні. Договір підписано зі сторони експедитора - ВАТ "Логітракон Україна" (назву підприємства змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна") директором товариства ОСОБА_7, зі сторони перевізника - фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Існування між сторонами договірних зобов'язань, що випливають із договору від 26.07.2010р. сторонами не заперечено. На час провадження у справі договір не розірвано, недійсним у встановленому законом порядку не визнано.

Згідно умов договору на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполучені від 26.07.2010р. (п.2.1) перевезення вантажу здійснюється перевізником на підставі заявок, оформлених експедитором у письмовому вигляді і надісланих за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти, чи переданих представнику перевізника. Заявка оформляється на кожне перевезення чи на групу перевезень і є невід'ємною частиною договору.

Сторони у договорі (п.п. 7.1, 7.3) обумовили, що відповідальність експедитора та перевізника встановлюється умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів. Але експедитор і перевізник в доповнення до Конвенції в добровільному порядку приймають на себе зобов'язання і зобов'язуються оплатити штрафні санкції, передбачені даним договором чи умовами конкретної транспортної заявки. За простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням, митним оформленням чи іншим причинам по вині замовника понад строки, вказані в п.4.2.2. даного договору, експедитор сплачує штраф в розмірі 100 Євро за кожну почату наступну добу простою.

19.07.2011р. експедитором була надіслана перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку заявка-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. на перевезення вантажу, якою обумовлено перевезення продуктів харчування 5 палет вагою 3,5тон за маршрутом м. Гамбург (Німеччина) м. Бориспіль (Україна).

Виконання позивачем зобов'язань по перевезенню вантажу згідно заявки від 19.07.2011р. стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №52111-07-117 та відповідачем не оспорено.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Сторони у договорі та заявці-підтвердженні №LGU11-02988 від 19.07.2011р. (яка є разовим договором на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу) обумовили розмір та умови відповідальності за простій - в Європі - 48годин та на території України - 48годин вільні від простою, далі 100Євро за кожну почату добу простою.

Суд приймає до уваги умови заявки, визначені у п.2, оскільки сторони у договорі від 26.07.2010р. обумовили, що перевезення вантажу здійснюється на підставі заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Умови п.2 заявки від 19.07.2011р. щодо нормативного простою не різняться в примірниках заявок, поданих як перевізником, так і експедитором - 48годин.

Водночас, сторонами подані примірники заявки від 19.07.2011р., які різняться щодо розміру відповідальності за понаднормовий простій. Позивач стверджує відповідальність за понаднормовий простій у розмірі 100Євро, посилаючись на зміст п.7.13 договору та виправлення у заявці від 19.07.2011р., примірник якої з мокрою печаткою долучає до матеріалів справи (а.с. 55).

Відповідач розмір відповідальності заперечує, стверджує повернення заявки від 19.07.2011р. до експедитора без виправлень в частині відповідальності за простій. В обгрунтування долучає до матеріалів справи пояснення директора ТзОВ "Меджик-Сервіс" (організації яка обслуговує його комп'ютерну та офісну техніку). Вимоги суду щодо представлення оригіналу заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з мокрою печаткою підприємства та факсимільної копії заявки-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з підписом та печаткою позивача не виконав, вказавши, що заявка-підтвердження №LGU11-02988 від 19.07.2011р. з мокрою печаткою підприємства утилізована, оскільки заявка була підписана лише зі сторони відповідача 2, а такий документ не має юридичної сили. Зазначає, що оригінал заявки на перевезення для відповідача є документ із чорно-білими печатками позивача та відповідача 2, іншого оригіналу заявки у нього бути не може. Стверджує, що долучений 05.06.2012р. до матеріалів справи примірник є оригінальним примірником заявки з чорнобілими печатками сторін. Посилається на пояснення організації яка обслуговує комп'ютерну та офісну техніку відповідача 2 , згідно яких в офісі ТОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» встановлено мультифункціональний пристрій марки HewlettPackard LaserJet 3055, який виводить друк на принтер на папері А4, то, відповідно, на факсовому папері документів у ТОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» бути не може.

Проте, із долученої до матеріалів справи копії заявки вбачається, що вона візуально відрізняється з так званим "орігіналом", долученим в судовому засіданні 05.06.2012р. (на долученому в судовому засіданні "оригіналі" заявці від 19.07.2011р. чітко прослідковується вертикальна чорна полоса, яка відсутня на завіреній представником відповідача 2 копії заявки від 23.04.2012р. (а.с.65)).

Зважає суд і на ту обставину, що розмір відповідальності за простій, зазначений у заявці перевізника відповідає розміру відповідальності, обумовленому сторонами у договорі (п.7.13 договору).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними доказами відповідач не довів зміну розміру договірної відповідальності за понаднормовий простій.

Зважаючи на викладене, виходячи зі змісту заявки, долученої перевізником, кількість діб простою з урахуванням даних карт простою та годин прибуття під загрузку - 21.07.2011р. о 8:15год., вибуття 25.07.2011р. (без зазначення годин), що унеможливлює встановлення факту настання наступної доби простою, становить 2 доби (21.07.2011р. з 8:15год. до 25.07.2011р. 8:15год. - 48год.). На території України згідно відміток на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 52111-07-117 з 29.07.2011р. по 03.08.2012р. (без зазначення годин), що стверджується Актом затримання №75/03-049/000213 від 29.07.2011р. (а.с.14).

Кількість діб простою становить 3 доби з урахуванням нормативних годин простою.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо простою 03.08.2011р. внаслідок загрузки товару, прийнятого не у експедитора, як необґрунтовані та такі, що спростовані змістом Акту затримання №75/03-049/000213 від 29.07.2011р. та відмітками таможеної служби в СMR № 52111-07-117.

Враховуючи викладене, розмір відповідальності за понаднормативний простій становить 5 діб х 10,538603 грн. х 100 Євро = 5 269,30грн. (курс 1 Євро станом на 21.03.2012р. - день пред'явлення позову відповідно до роз'яснень зазначених у п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., якою роз'яснено, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову)

В частині стягнення 3 849,10грн. штрафних санкцій за понаднормативний простій у позові слід відмовити у зв'язку з невірно здійсненим розрахунком (неврахуванням дій нормативного простою та курсу НБУ на день подання позову).

Водночас, сторони обумовили оплату додаткових затрат при перевезенні вантажу при пред'явленні відповідних документів (п. 7.14 договору). Згідно долучених до матеріалів справи квитанцій банку від 02-03.08.2011р. (а.с. 14-17) перевізником понесені додаткові витрати в сумі 672,31 грн. (з розрахунку: 30,93+14+51+7+64,38+95+10+360+40).

Відповідач в цій частині позов не заперечив (відзив від 23.04.2012р.)

В частині 100грн. додаткових витрат у позові слід відмовити у зв'язку з невірно здійсненим розрахунком..

Разом з тим, 19.07.2011р. між підприємцем ОСОБА_2 (поручитель) та підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) підписано договір поруки №1907/11-П LGU-02988, згідно з яким підприємець ОСОБА_2 виступив поручителем перед кредитором за належне виконання ТзОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» своїх обов'язків по договору на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 26.07.2010р. та заявці-підтвердженню разового договору на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу №LGU11-02988 від 19.07.2011р., зокрема в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за транспортні послуги, штрафних санкцій, можливих збитків, які надаватимуться кредитором боржникові згідно вказаної заявки-підтвердження разового договору на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу №LGU11-02988 від 19.07.2011р.

Пунктом 4 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником обов'язків щодо оплати по заявці-підтвердженню (разовому договору на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу №LGU11-02988 від 19.07.2011р.) щодо оплати вартості транспортних послуг, можливих штрафів, завданих збитків боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя, вказаного в п. 3 цього договору

Пунктом 3 договору встановлено відповідальність поручителя в сумі 200 грн.

14.11.2011р. позивач звернувся до поручителя з листом-вимогою №1411, отриману останнім 14.11.2011р., що стверджується його відміткою на листі, скріпленою печаткою, про оплату заборгованості боржника - ТзОВ «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» на протязі трьох робочих днів з дня отримання вимоги.

Поручитель вимоги не виконав, заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Вимога до поручителя - підприємця ОСОБА_2 №1411 від 14.11.2011р. пред'явлена в межах строку, визначеного ст.559 ЦК України.

Зважаючи на викладене, вимога про стягнення солідарно з відповідача 1 - підприємця ОСОБА_2 та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна» заборгованості в сумі 200грн. підставна згідно ст.554 ЦК України, договору поруки №1907/11-П LGU-02988 від 19.07.2011р.

Невиконання зобов'язання відповідачем-2 спричинило звернення кредитора з позовом до суду та понесення витрат на оплату послуг адвоката, що стверджується угодою про надання правової допомоги №1503 від 15.03.2012р., квитанцією №1503 від 15.03.2012р. про сплату 1 000грн., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №197 від 31.08.2010р.

Судові витрати, відповідно до ст.44 ГПК України, складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті судового збору 943,87грн. та 586,43грн. витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід віднести на відповідача 2 та 32,88грн. витрати по сплаті судового збору та 20,43грн. витрат на оплату послуг адвоката слід віднести солідарно на відповідачів відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 554, 559, 909, 920 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна", м.Київ, вул.Кіровоградська, буд. 38/58, офіс 13, код ЄДРПОУ 35138050

на користь Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2

5 069,30грн. штрафу за простій, 672,31грн. додаткових витрат, 943,87грн. витрат по сплаті судового збору, 586,43грн. витрат на оплату послуг адвоката. Всього 7 271,91грн.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна", м.Київ, вул.Кіровоградська, буд. 38/58, офіс 13, код ЄДРПОУ 35138050 та Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, код НОМЕР_3

на користь Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2

200грн. штрафу за простій, 32,88грн. витрат по сплаті судового збору, 20,43грн. витрат на оплату послуг адвоката. Всього 253,31грн.

4. У позові на суму 3 849,10грн. відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

08.06.2012р.

Суддя Філатова С. Т.