Постанова

від 14.11.2012 по справі 5004/319/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5004/319/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 у справігосподарського суду Волинської області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" простягнення 9 790,71 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:ОСОБА_3 -угода № 1211/12 від 12.11.2012; від відповідача-1:не з'явились; від відповідача-2:не з'явились; ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 05.06.2012 господарського суду Волинської області (суддя Філатова С.Т.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" на користь ФОП ОСОБА_1 5069,30 грн. штрафу за простій автомобіля, 672,31 грн. додаткових витрат. Стягнено солідарно з ТОВ "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" та ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 200 грн. штрафу за простій. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в розмірі 3 849,10 грн.

Постановою від 26.09.2012 Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Юрчук М.І. - головуючий, Василишин А.Р., Крейбух О.Г.) рішення від 05.06.2012 господарського суду Волинської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач належними доказами не довів зміну розміру договірної відповідальності за понаднормовий простій автомобіля.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України та ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 26.07.2010 ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ВАТ "Логітракон Україна" (правонаступником якого є ТОВ "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна") (експедитор) уклали договір на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, згідно якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення у встановлений договором строк.

Заявкою-підтвердженням №LGU11-02988 від 19.07.2011 сторони погодили умови перевезення вантажу за договором від 26.07.2010, а саме, маршрут: м. Гамбург (Німеччина) - м. Бориспіль (Україна); найменування вантажу: продукти харчування, 5 палет вагою 3,5тон.

Договором від 26.07.2010 та заявкою-підтвердженням №LGU11-02988 від 19.07.2011 сторони обумовили розмір та умови відповідальності за простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням, митним оформленням чи іншим причинам з вини замовника в Європі -48 годин, на території України -48 годин вільні від простою. Експедитор сплачує штраф в розмірі 100 євро за кожну почату наступну добу простою.

19.07.2011 ФОП ОСОБА_2 (поручитель) та ФОП ОСОБА_1 (кредитор) уклали договір поруки №1907/11-П LGU-02988, згідно якого ФОП ОСОБА_2 виступив поручителем перед кредитором за не належне виконання ТОВ "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" своїх обов'язків за договором на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 26.07.2010 та заявкою-підтвердженням №LGU11-02988 від 19.07.2011.

Пунктами 3 та 4 договору поруки сторонами встановлено відповідальність поручителя в сумі 200 грн. та обумовлено, що у випадку невиконання боржником обов'язків з оплати за заявкою-підтвердженням доставки вантажу та оплати вартості транспортних послуг, можливих штрафів, завданих збитків боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя, вказаного в п. 3 цього договору.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За ст. 4 та ст. 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна складається в 3 оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером).

За ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач-2 прибув під завантаження в м. Гамбург (Німеччина) 21.07.2011 о 8:15 год. - вантаж відправлений 25.07.2011 (без зазначення годин). На території України згідно відміток у міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 52111-07-117 та акту затримання №75/03-049/000213 від 29.07.2011 автомобіль знаходився на митниці з 29.07.2011 по 03.08.2012 (без зазначення годин).

Виконання позивачем умов договору від 26.07.2010 та заявки підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №52111-07-117.

Господарські суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу з відповідача-2 в розмірі 5269,30 грн. та відмови в частині стягнення 3849,10 грн., оскільки позивач невірно здійснив розрахунок, а саме не врахував час нормативного простою та курсу НБУ на момент подання позову та задовольнили вимогу позивача про стягнення з відповідача-2 понесених додаткових витрат в сумі 672,31 грн., які сторони передбачили п. 7.14 договору від 26.07.2010.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

14.11.2011 позивач звернувся до поручителя з листом-вимогою №1411 про оплату заборгованості боржника - ТОВ "ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна". Поручитель вимоги не виконав, заборгованості не сплатив, тому господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що вимога про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості в розмірі 200 грн. правомірна та також підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , п.1 ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 26.09.2012 Рівненського апеляційного господарського суду зі справи №5004/319/12 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга