Рішення

від 28.05.2012 по справі 2-1424/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

Дата документу 28.05.2012

Справа № 2-1424/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2012 року м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

За участю: секретаря Жовтун М. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Медичний науково-виробничий центр «БІОСАН»до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулося ТОВ «Медичний науково-виробничий центр «БІОСАН»з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що згідно наказу № 10 від 17 травня 2010 року ОСОБА_2 була зарахована на посаду фармацевта ТОВ МНВЦ «БЮСАН». Наказом № 11 від 25 травня 2010 року вона призначена фармацевтом аптечного кіоску № 1 аптеки № 1 ТОВ МНВЦ «БІОСАН»з 26 травня 2010 року з правом роботи на касовому апараті та повною матеріальною відповідальністю. 26 травня 2010 року з відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого вона прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей. 19 листопада 2010 р. у зв'язку з хворобою та необхідністю термінового лікування ОСОБА_2 на підставі наказу № 23 від 18 листопада 2010 року у аптечному кіоску № 1 ТОВ МНВЦ «БЮСАН»проведено переоблік товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Вказаним переобліком виявлено нестачу товару на суму 5 906, 31 гривень, яка утворилась внаслідок халатного поводження відповідача з готівковими коштами. При цьому відповідач надала письмове зобов'язання від 23.11.2010 року про внесення суми нестачі у касу підприємства в термін до 25 грудня 2010 року. Та як свідчить пояснювальна записка фармацевта ОСОБА_4, яка приймала кіоск у ОСОБА_2, при проведенні звірки по розрахунку бухгалтерського та фактичного залишку по аптечному кіоску №1 виявлена розбіжність у залишку на початок місяця на суму 2 112, 60 гривень. Враховуючи викладене, згідно наказу № 24 від 24 листопада 2010 року по аптечному кіоску №1 призначено повторний переоблік товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, у результаті якого встановлено загальну суму нестачі у розмірі 7 587, 82 гривень. За результатами переобліку складено зведену результатів інвентаризації товарно- матеріальних цінностей та грошових коштів по а/к №1 станом на 25.11.2010 року та акт приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів по а/к №1 станом на 25.11.2010 р. які ОСОБА_2 підписала. Проти встановленої суми нестачі у розмірі 7 587, 82 грн. не заперечувала. Однак, ОСОБА_2 збитки добровільно не відшкодувала. Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 7 587, 82 гривень на відшкодування заподіяної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, аргументуючи мотивами викладеними в позовній заяві.

Відповідач та її представник позов не визнали. Відповідач зазначила, що причину виникнення недостачі вона пояснити не може. Товарно-матеріальні цінності та грошові кошти вона не присвоювала.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу ТОВ МНВЦ «БІОСАН»від 17.05.2010 року № 10 ОСОБА_2 зарахована на посаду фармацевта МНВЦ «БІОСАН»з 17.05.2010 року з щомісячним посадовим окладом дев'ятсот гривень. (а.с.7)

Згідно наказу ТОВ МНВЦ «БІОСАН»№ 11 25.05.2010 року фармацевта ОСОБА_2 призначено фармацевтом аптечного кіоску № 1 аптеки № 1 МНВЦ «БІОСАН»з 26.05.2010 року з правом роботи на касовому апараті та повною матеріальною відповідальністю. В зв'язку з призначенням на посаду фармацевта аптечного кіоску № 1 ОСОБА_2 наказано провести переоблік товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів у аптечному кіоску № 1 МНВЦ «БІОСАН». Для чого призначено комісію у складі: головного бухгалтера ОСОБА_5 -голова комісії, фармацевта ОСОБА_4 -здає та фармацевта ОСОБА_2 -приймає. (а.с.8)

26 травня 2010 року між ТОВ МНВЦ «БІОСАН»та ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. (а.с. 9)

Згідно наказу ТОВ МНВЦ «БІОСАН»№ 23 від 18.11.2010 року в зв'язку з хворобою та необхідністю термінового лікування фармацевта аптечного кіоску № 1 ОСОБА_2 наказано провести переоблік товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів у аптечному кіоску № 1 МНВЦ «БІОСАН»19.11.2010 року. На період хвороби фармацевта ОСОБА_2 виконуючою обов'язки фармацевта у аптечному кіоску № 1 призначено фармацевта ОСОБА_4 з повною матеріальною відповідальністю та правом роботи на касовому апараті. (а.с.10)

Згідно особистих письмових пояснень ОСОБА_2 від 23.11.2010 року за результатами переобліку в аптечному кіоску № 1 виявлена недостача в сумі 5 906, 31 гривень, яка утворилася внаслідок халатного поводження з готівковими коштами.(а.с.11)

23.11.2010 року ОСОБА_2 зобов'язалась відшкодувати ТОВ МНВЦ «БІОСАН»суму недостачі у розмірі 5 906, 31 гривень, яка виникла внаслідок її роботи в аптечному кіоску № 1 за період з 26.05.2010 року по 23.11.2010 року, шляхом внесення її в касу підприємства до 25.12.2010 року. (а.с.12)

22.11.2010 року фармацевтом ОСОБА_4, яка приймала кіоск № 1 від ОСОБА_2, надано генеральному директору ТОВ МНВЦ «БІОСАН»пояснювальну записку за результатами переобліку 19.11.2010 року. (а.с.13)

Згідно наказу ТОВ МНВЦ «БІОСАН»№ 24 від 24.11.2010 року, оскільки за результатами переобліку від 19.11.2010 року по аптечному кіоску № 1 аптеки № 1 МНВЦ «БІОСАН», що надані у бухгалтерію підприємства 22.11.2010 року недостача склала 5906, 31 гривень та виявлена невідповідність у залишках на суму 2 112, 60 гривень, що збільшує суму недостачі, наказано головному бухгалтеру ОСОБА_5 провести повторний переоблік товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів у аптечному кіоску № 1 25.11.2010 року. (а.с.14)

За результатами інвентаризації та згідно акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів по аптечному кіоску № 1 станом на 25.11.2010 року залишок за даними бухгалтерії становить 38 919, 70 гривень, залишок за даними передачі -31 331, 88 гривень, в тому числі каса -995, 59 гривень, різниця становить -7 587, 82 гривень. Передала -ОСОБА_2, прийняла -ОСОБА_4.(а.с. 15, 16)

04.01.2011 року згідно наказу ТОВ МНВЦ «БІОСАН»№ 1, ОСОБА_2 звільнено з посади фармацевта ТОВ МНВЦ «БІОСАН»у зв'язку з втратою довір'я, п. 2 ст. 41 КЗпП України. Підстава звільнення: матеріали інвентаризації, пояснення ОСОБА_2 та матеріали службової перевірки. (а.с. 17)

Згідно листка непрацездатності, ОСОБА_2 перебувала на лікуванні ВОЛ ім.. Пирогова з 22.11.2010 року, на стаціонарному лікуванні перебувала з 22.11.2010 року по 12.12.2010 року. (а.с. 34)

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_6, яка є матір'ю відповідача. Свідок повідомила суду, що 29.11.2010 року до неї додому приїхала ОСОБА_10 і повідомила про виявлено недостачу. Хто така дана особа, хоча й та представилась, вона не пам'ятає. Свідок зазначила, що подзвонила дочці -ОСОБА_2, оскільки та лежала в лікарні, і та сказала, що грошей не брала. Зі слів дочки їй відомо, що переоблік був 19.11.2010 року і було виявлено недостачу, однак дочка нічого їй не сказала, бо боялась. Також, свідок повідомила, що в понеділок, коли дочка перебувала в лікарні, та поїхала на роботу.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_8, який був хлопцем ОСОБА_2 Свідок повідомив, що якось приїхав до ОСОБА_2 на роботу, а та заплакана. На питання що сталося, вона відповіла, що робить переоблік і щось не сходиться. Свідок зазначив, що йому не відомо чи ОСОБА_2 їздила потім в аптечний кіоск, оскільки лежала в лікарні, але відомо, що вона їздила в офіс. З офісу вийшла заплакана, сказала, що є проблеми, але подробиці не повідомляла. Коли відбувались дані події свідок зазначив, що не пам'ятає.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5, яка працювала головним бухгалтером ТОВ МНВЦ «БІОСАН»з 28.01.1998 року по 04.02.2011 року. Свідок повідомила суду, що оскільки ОСОБА_2 необхідно було лягати в лікарню, 19.11.2010 року в аптечному кіоску № 1, де та працювала, було проведено переоблік. Свідок зазначила, що з травня місяця 2010 року ОСОБА_2 працювала в кіоску сама. Після вихідних, оскільки переоблік проводився в п'ятницю і було виявлено недостачу, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснили перерахунок. ОСОБА_2 просила ОСОБА_4 не говорити про виявлену недостачу, сказала, що кошти поверне в касу. 25.11.2010 року переоблік було здійснено повторно на прохання ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Того ж дня недостача підтвердилась. Свідок при огляді даних переобліку від 19.11.2010 року зазначила, що це дійсно товар, який перебував на той час в аптечному кіоску, а перелік складено ОСОБА_2 власноруч, оскільки це її почерк. 19.11.2010 року їй подзвонила ОСОБА_4 і повідомила, що переоблік закінчено і виявлено недостачу і, що в понеділок вони із ОСОБА_2 бажають ще раз все перевірити. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 під час переобліку не було враховано одну накладну, що виявилось вже при звірці із складом, тому й виникли розбіжності по сумі недостачі. Накладну від 22.10.2010 року на суму 2 112, 60 гривень потім було враховано при визначені суми недостачі. Дану накладну ОСОБА_2 власноручно дописала в звіті станом на 01.11.2010 року. Свідок повідомила суду, що ніхто ОСОБА_2 не замінював, вона інколи відпрошувалась з роботи, тоді кіоск зачинявся. Ключі від аптечного кіоску були лише в ОСОБА_2 Інші особи, окрім фармацевта, доступу в кіоск не мають. 25.11.2010 року ОСОБА_2 підписала акт і погодилась з недостачею.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 працювала на посаді фармацевта МНВЦ «БІОСАН»з 17.05.2010 року, а з 26.05.2010 року працювала фармацевтом аптечного кіоску № 1 аптеки № 1 МНВЦ «БІОСАН»і була звільнена з роботи 04.01.2011 року у зв'язку з втратою довір'я.

26 травня 2010 року між ТОВ МНВЦ «БІОСАН»та ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно даного договору, ОСОБА_2, що займає посаду фармацевта аптечного кіоску № 1 і виконує роботу з отримання, зберігання та продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей. Згідно п. 3 вище зазначеного договору, ОСОБА_2 у випадку не забезпечення з її вини ввірених їй матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.(а.с. 9)

В судовому засіданні було оглянуто і досліджено матеріали переобліку, звіти станом на 01.12.2010 року із визначенням залишку станом на 01.11.2010 року, станом на 01.11.2010 року із визначенням залишку на 01.10.2010 року, станом на 01.06.2010 року із визначенням залишку на 01.05.2010 року, станом на 01.07.2010 року із визначенням залишку на 01.06.2010 року, станом на 01.08.2010 року із визначенням залишку на 01.07.2010 року, станом на 01.09.2010 року із визначенням залишку на 01.08.2010 року та станом на 01.10.2010 року із визначенням залишку на 01.09.2010 року. (а.с. 65-88).

Також, судом було оглянуто і досліджено в судовому засіданні первинні документи позивача щодо надходження матеріальних цінностей до аптечного кіоску № 1 аптеки № 1 МНВЦ «БІОСАН»для реалізації фармацевтом ОСОБА_2

В судовому засіданні було встановлено відповідність первинних документів і звітів щодо залишків матеріальних цінностей. Також, було встановлено, що ОСОБА_2 при переобліку не було враховану накладну № РН-0002191 від 22.10.2010 року на суму 2 112, 60 гривень, яку вона пропустила і не вписала. Відповідач підтвердила даний факт в судовому засіданні.

Згідно пояснювальної записки фармацевта ОСОБА_4, яка приймала кіоск № 1 від ОСОБА_2, наданої нею генеральному директору ТОВ МНВЦ «БІОСАН», 19.11.2010 року в аптечному кіоску № 1 аптеки МНВЦ «БІОСАН»було проведено переоблік товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, однак у зв'язку з аварійним відключенням світла остаточні підсумки по листах були підбиті після вихідних у понеділок 22.11.2010 року. В результаті переобліку виявлена недостача в сумі 5 906, 31 гривень. Фармацевт ОСОБА_2 погодилась із сумою недостачі і запевнила, що компенсує її частинами при умові, що ОСОБА_4 не буде доповідати про цей випадок головному бухгалтеру та керівнику. В пояснювальній записці фармацевта ОСОБА_4, також зазначено, що при проведенні звірки по розрахунку бухгалтерського та фактичного залишку по аптечному кіоску № 1 була виявлена розбіжність у залишку на початок місяця на суму 2 112, 60 гривень. Тому, ОСОБА_4 просила провести повторний переоблік. (а.с.13)

Так, враховуючи первинні документи, звіти по залишкам, матеріали інвентаризації, а також особисті пояснення ОСОБА_2, надані в судовому засіданні, судом було встановлено, що 19.11.2010 року при проведенні переобліку товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів було виявлено недостачу в сумі 5 906, 31 гривень. Однак із-за того, що відповідач не врахувала накладну від 22.10.2010 року на суму 2 112, 60 гривень, дана сума врахована при переобліку не була і по результатам підрахунків бухгалтерії була виявлена розбіжність у залишках на суму 2 112, 60 гривень. Відповідач повідомила суду, що хоча нею й не була врахована вище зазначена накладна при переобліку, однак товар по цій накладній на суму 2 112, 60 гривень вона отримала і виставила на реалізацію. При огляді оригіналу звіту станом на 01.11.2010 року в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила, що виправлення у звіт внесено і вказана накладна дописана нею власноручно. Також, відповідач підтвердила дійсність її підпису при огляді оригіналу вказаної накладної. При проведенні повторного переобліку і врахуванні накладної від 22.10.2010 року на суму 2 112, 60 гривень по залишкам, було виявлено недостачу в сумі 7 587, 82 гривень.

Відповідач в судовому засіданні зазначила, що дійсно особисто 19.11.2010 року переписувала товарно-матеріальні цінності, наявні в аптечному кіоску під час переобліку і дійсно було виявлено недостачу. При цьому вона підтвердила суду, що вказана відомість містить повний перелік товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у кіоску станом на 19.11.2010 року. Відповідач підтвердила, що переоблік робився повторно, щоб уникнути помилки, оскільки було виявлено недостачу. ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів станом на 25.11.2010 року та зведені результати інвентаризації підписала особисто. Також, відповідач зазначила, що в даному кіоску працювала одна, ключі від приміщення знаходились лише в неї, однак гроші з каси не брала.

Суд критично сприймає доводи відповідача про те, що при написанні пояснення та розписки від 23.11.2010 року щодо повернення недостачі вона діяла під впливом примусу, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що як моральний тиск вона сприймала вимогу адміністрації надати пояснення причин виникнення нестачі та зобов'язання її погасити, враховуючи також той факт, що відповідач не заперечувала факт наявності самої недостачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України адміністрація підприємства зобов'язана зажадати письмові пояснення від порушника трудової дисципліни.

На даний час відповідач звільнена з підприємства на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України. Наказ про звільнення у встановленому порядку нею не оскаржувався.

Згідно ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Договори про повну матеріальну відповідальність укладаються при умові, що працівник досяг 18 років, тобто є повнолітнім і займає посаду або виконує роботу, передбачену спеціальним переліком, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва», а також Типовим договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню.

Посаду фармацевта включено до розділу І вищезазначеного Переліку посад і робіт.

Судом встановлено, що відповідач належить до категорії працівників, з якими згідно із ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського управлінського обліку, затверджує правила документообороту.

Судом встановлено, що на підставі вище вказаної норми, позивачем встановлено систему внутрішньогосподарського обліку, згідно якої товар з головного складу ТОВ МНВЦ «БІОСАН»на аптечні пункти відпускається згідно видаткових накладних. При отриманні, у аптечному пункті цей товар програмується у електронному контрольно-касовому апараті, який, згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів та облік їх кількості. По завершенню календарного місяця фармацевт аптечного пункту складає товарний звіт і разом з видатковими накладними передає його для обробки у бухгалтерію товариства, яка знаходиться за його юридичною адресою, в даному випадку - м. Вінниця, вул. Малиновського, 26. Надалі вказані товарні звіти і видаткові накладні, як і передбачено пунктами 6.1, 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зберігаються у бухгалтерії підприємства, а згодом передаються в його архів. Облік залишків товару, який надходив у аптечний пункт у попередні місяці, забезпечується електронним касовим апаратом, встановленим у аптечному пункті. При цьому всі розрахункові операції фіксуються у книзі обліку розрахункових операцій.

Як доказ використання вказаної системи обліку, позивачем надано суду для огляду оригінали звітів аптечного кіоску № 1 за період з 01 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року з оригіналами видаткових накладних та книги обліку розрахункових операцій.

Статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Відповідно до п.п. «в»п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей є обов'язковою при зміні матеріально-відповідальних осіб на день прийому-передачі справ. Відповідно до вище зазначеної Інструкції, ТОВ МНВЦ «БІОСАН»19.11.2010 року проведено інвентаризацію у аптечному кіоску № 1.

Лікарські засоби та вироби медичного призначення, наявні у кіоску на момент переобліку, внесено у відомість «Переоблік 19.11.2010 р.», виготовлену у двох екземплярах із застосуванням копіювального паперу. Згідно пояснення відповідача у судовому засіданні, вказана відомість заповнювалась безпосередньо нею.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 підтвердили в судовому засіданні факт виявлення недостачі 19.11.2010 року під час переобліку. Також, судом було встановлено, враховуючи покази свідків і особисті пояснення відповідача, що ОСОБА_2, будучі на лікуванні, з'явилась для проведення повторно переобліку, а 23.11.2010 року до керівництва ТОВ МНВЦ «БІОСАН». Судом не прийнято до уваги заперечення відповідача проти позову з мотивів проведення повторного переобліку без її участі, у зв'язку з її перебуванням з 22.11.2010 року на стаціонарному лікуванні, оскільки таке твердження спростовується показами свідків, особистими поясненнями відповідача, а також доказами, які містяться в матеріалах справи. Судом прийнято до уваги, що відповідач 25.11.2010 року особисто підписала акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів по аптечному кіоску № 1 і зведену результатів інвентаризації, тим самим погодилась із недостачею в сумі 7 587, 82 гривень. Як наслідок, відповідач була звільнена з посади фармацевта ТОВ МНВЦ «БІОСАН»саме у зв'язку з втратою довір'я по результатам інвентаризації і наказ про своє звільнення з цих підстав не оскаржувала у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 131 КЗпП України, працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Суд прийшов до висновку, що недостача сталася саме внаслідок незабезпечення з вини ОСОБА_2 збереження ввірених їй ТОВ МНВЦ «БІОСАН»матеріальних цінностей, хоча й позивачем були створені належні умови, необхідні для нормальної праці та забезпечення ввірених матеріальних цінностей.

Шкода, завдана ТОВ МНВЦ «БІОСАН»на суму 7 587, 82 гривень не відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також не є неодержаними підприємством прибутками. Дана шкода, заподіяна відповідачем не відноситься до тієї шкоди, яка завдана працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Добровільно покрити повністю або частково, завдану позивачу шкоду, відповідач відмовилась.

Представником позивача, у відповідності до ст. 138 КЗпП України, доведено наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу, необхідних для покладення на відповідача матеріальної відповідальності за шкоду.

Судом встановлено, що позивачем додержано встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування заподіяної шкоди в сумі 7 587 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят сім) гривень 82 копійки.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, пов'язані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 75, 87 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ч. 5 ст. 8, ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва», Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, ст.ст. 130, 131, п. 1 ст. 134, ст.ст. 135-1, 136, 138, ч. 1 ст. 149, ст. 233 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 57-60, ч. 1 ст. 61, ст.ст. 63-64, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Медичний науково-виробничий центр «БІОСАН»(місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Малиновського, 26 код ЄДРПОУ 13328191) кошти на відшкодування заподіяної шкоди в сумі 7 587 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят сім) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Медичний науково-виробничий центр «БІОСАН»судові витрати, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень та судовий збір в сумі 75,87 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.