Рішення

від 21.05.2012 по справі 5023/1543/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5023/1543/12

вх. № 1543/12

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 06 серпня 2011 року

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 10.05.2012 року.

Третя особа - не з"явилась.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства"Дельта Банк", м. Київ

до Приватного малого підприємства "Форма", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Агроімпорт", м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ПАТ "Дельта Банк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ПМП Форма", в якій просить суд:

1) В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт"перед Публічним акціонерним товариством "Дельта БанкВ»за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, яка на момент розгляду справи становить 62362119 гривень 51 копійок, звернути стягнення на: нежитлову будівлю, загальною площею 455,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Студентська, будинок 5/2-А, і належить Приватному малому підприємству "ФОРМА", шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 2 748 624 гривень 00 копійок;

2) В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта БанкВ»за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, яка на момент розгляду справи становить 62362119 гривень 51 копійок, звернути стягнення на: земельну ділянку, загальною площею 0,0624 га (кадастровий номер №6310136600:03:008:0027), цільове призначення (використання) якої експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Студентська, 5/2а, і належать Приватному малому підприємству "ФОРМА", шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 161 703 гривні 00 копійок;

3) Судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги мотивовано неналежним виконанням позичальником ТОВ "Агроімпорт" та відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором про на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року укладеного між позивачем та ТОВ "Агроімпорт", щодо сплати кредиту та відсотків за його користування, виконання зобов'язань якого забезпечені договором іпотеки № 6/Z кліп-07-4 від 20 квітня 2007 року .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17 квітня 2012 року об 11:30 год. також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Агроімпорт".

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17 квітня 2012 року, 07 травня 2012 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та ненаданням ними витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 21 травня 2012 року позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 10402) витребувані судом документи, які судом долучені до матеріалів справи..

Відповідач надав через канцелярію суду відзив(вх. № 10401), в якому не заперечує проти позовних вимог. Присутній у судовому засіданні не змінив правової позиції викладеної у відзиві на позов.

У призначене судове засідання представник третьої особи не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 07.05.2012 року, яка направлялась на адресу третьої особи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутні в судовому засіданні 21 травня 2012 року позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20 квітня 2007 року, між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ «Агроімпорт (далі- позичальник, третя особа) укладено кредитний договір №6/КЛВ-07 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії, відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування в еквіваленті 5500000 доларів США на строк з 20 квітня 2007 року по 19 квітня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом в національній валюті, -гривні, в розмірі 18,5 % річних, в доларах США, - 13,5% річних, та у євро, - 12,0% річних.

Додатковими договорами № 3 від 27.06.2008 року, № 4 від 23.08.2008 року до кредитного договорами сторонами вносились зміни до кредитного договору щодо умов кредитування.

Додатковим договором № 5 до кредитного договору сторони домовились, що банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт для кредитування в національній валюті, - гривні, в розмірі 11 500 500 гривень, та доларів США, - в розмірі 3 190 000 доларів США, з умовою повернення отриманого кредиту частинами відповідно до графіку, визначеному в Додатку № 1, та з кінцевим строком користування кредитною лінією до 19 квітня 2012 року. зі сплатою процентів за користування кредитом в національній валюті, -гривні, в розмірі 18,5 % річних, в доларах США, - 13,5% річних, та у євро, - 12,0% річних.

Згідно п.2.1. Кредитного договору, видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина - "Транш"), у будь-якій з валют кредиту, передбачених п.1.1 цього Договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Невикористаний ліміт кредитування на дату видачі відповідного Траншу визначається у валюті цього Траншу, за офіційним курсом НБУ гривні до валюти цього Траншу або за крос-курсом валюти, в якій встановлено ліміт кредитування, до валюти Траншу, який надається, визначеного через курси цих валют до гривні за офіційним курсом НБУ. Підставою для видачі кожного окремого Траншу є заява Позичальника.

Як свідчать матеріали справи, та не спростовано позичальником (третьою особою) Банк виконав своє зобов'язання за Кредитним договором, перерахувавши відповідачу передбачені кредитним договором грошові кошти..

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору, повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 цього договору. У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься Банком на рахунок простроченої заборгованості Позичальника за кредитом на наступний робочий день зі сплатою Позичальником процентів у розмірі, передбаченому п. 4.6. цього договору. У випадку непогашення Позичальником простроченої заборгованості за кредитом, Банк, починаючи з дня виникнення заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п.5.2.7 цього Договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються у валюті Кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. (п.п. 4.2, 4.3. Кредитного договору).

Відповідно до п.4.4 Кредитного договору, сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 20 квітня 2007 року, між іпотекодержателем - ТОВ "Український промисловий банк" та іпотекодавцем - Приватним малим підприємством «Форма» (відповідачем) був укладений іпотечний договір №6/2клвіп-07-4 від 20 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрованого в реєстрі за № 2066 (далі - «Іпотечний договір», в відповідно до умов якого .відповідач передав на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № № 6/КЛВ-07 від 20.04.2007 наступне нерухоме майно:1) нежитлову будівлю, загальною площею 455,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Студентська, будинок 5/2-А, (далі, - «Предмет іпотеки 1»);та 2) земельну ділянку, загальною площею 0,0624 га (кадастровий номер №6310136600:03:008:0027), цільове призначення (використання) якої експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Студентська, 5/2а, (далі, - «Предмет іпотеки-2»).

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки Предмет іпотеки 1 належить відповідачу на праві власності на підставі дублікату Договору купівлі-продажу приміщень фізкультурно-оздоровчого комплексу, посвідченого старшим державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Васіковою Л.Є. 09 липня1993 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 1-5900; реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 11 червня 1999 року, №355 та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №13678877 від 23 лютого 2007 року. Предмет іпотеки 2 належить Майновому поручителю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Харківським міським управління земельних ресурсів 05 листопада 2004 року (бланк серії ХР номер 054115), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №6602704.

Пунктом 1.3 іпотечного договору, сторони встановили, що загальна вартість предмету іпотеки становить 5757000,00 грн.

Пунктом 1.1 іпотечного договору (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 27.06.2008 року) встановлено зміст основного зобов'язання: вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №6/КЛВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 20 квітня 2007 року (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо, укладеним між Іпотекодержателем і Позичальником, за умовами якого, останній зобов'язаний Іпотекодержателю до 19 квітня 2012 року включно, повернути кредит у розмірі 11500500 грн. 00 коп., та 3190000 доларів США , з умовою повернення отриманого кредиту частинами відповідно до графіку, визначеному в Додатку № 1, та з кінцевим строком користування кредитною лінією до 19 квітня 2012 року., сплатити проценти за користування ним у розмірі зі сплатою процентів за користування кредитом в національній валюті, -гривні, в розмірі 18,5 % річних, в доларах США, - 13,5% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором. Іпотекою за цим Договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: 1) штрафних санкцій, передбачених цим Договором; 2) витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; 3) витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки;4) витрат на страхування Предмета іпотеки; 5) збитків, завданих порушенням Основного зобов'язання чи умов цього Договору.

На виконання вимог пункту 1.6 іпотечного договору приватним нотаріусом ОСОБА_5 було внесено до державного реєстру іпотек реєстраційні записи про обтяження предметів іпотеки.

30.06.10р. між ПАТ "Дельта Банк"(позивач у справі), ТОВ "Укрпромбанк"(третя особа у справі) та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (далі - Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань).

Згідно п.4.1 Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за Кредитними та Забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов"язаннях. Відповідно до положень ст..516 ЦК України, відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до Дельта Банку не вимагає отримання згоди боржників.

Внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними договорами (п.4.2. Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань).

Дельта Банку у власність переходять (відступаються) права вимоги за зобов"язаннями, визначеними в пп..1.7, 4.1 цього Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент передачі (п.4.3 Договору про передачу активів та кредитних зобов"язань).

Згідно п.1.7 Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, Кредитні та Забезпечувальні договори -кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені Укрпромбанком з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання Укрпромбанком кредитних зобов'язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього договору. Перелік Кредитних та Забезпечувальних договорів наведений в Додатку №2 до цього договору.

Згідно витягу з Додатку №2 до Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, за даним договором ТОВ "Укрпромбанк" передав ПАТ "Дельта Банку", зокрема, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ «Агроімпорт» за кредитним договором № 6/клв-07 та іпотечним договору №6/ Z клвіп-07-4 від 20 квітня 2007 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст..514 ЦК України).

За приписами ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що до позивача -ПАТ "Дельта Банк", на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.10р. та положень ст..ст.512,513,516 ЦК України, перейшло право вимоги виконання позичальником та іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором № 6/клв-07 від 20.04.2007 року та іпотечним договором №6/ Z клвіп-07-4 від 20 квітня 2007. щодо повернення кредиту у сумі 13771,55 грн., а також право вимагати сплати ним процентів по кредиту, комісії за управління кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасну сплату комісії.

Як зазначає у позовній заяві позивач (ПАТ "Дельта Банк"), Позичальник (ТОВ «Агро імпорт») неналежним чином виконував свої зобов'язання перед Банком (ТОВ "Укрпромбанк") за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за управління кредитом, внаслідок чого, станом на 06.12.2011 року, у нього виникла заборгованість в загальній сумі 62362119,51 грн., яка складається із :

- заборгованості за кредитом в доларах США - 3190000,00 дол США , що складає 25487781,00 гривень;

- заборгованості за відсотками в доларах США - 1525144,74 дол США , що складає 12185753,96 гривень;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту в доларах США - 176787,71 дол США , що складає 1412516,12 гривень;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків в доларах США - 102724,15 дол США , що складає 820755,69 гривень;

- заборгованості за кредитом в гривнях 11500500,00 грн.;

- заборгованості за відсотками в гривнях - 7429478,77 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту в гривнях - 628615,84 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків в гривнях - 429792,28 грн.

- комісія - 2246247,82 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату комісії - 157678,04 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 07 грудня 2011 року боржника - ТОВ «Агроімпорт» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на підставі положень ст.. 51 Закону України Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Таким чином, строк виконання грошових зобов'язань ТОВ «Агрімпорт» щодо сплати кредиту та відсотками за його користування настав 07 грудня 2011 року.

Як свідчать матеріали справи позивач, 29.12.2011 року направив на адресу позичальника свої кредиторські вимоги на загальну суму 62362119,51 грн., які виникли на підставі кредитного договору № 6/клв-07 від 20.04.2007 року.

Відповідно до листа № 8 від 16.03.2012 року ліквідатор підприємства банкрута (ТОВ «Агроімпорт», позичальник, третя особа у справі) визнав грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі та зазначи, що вонивраховані як вимоги першої черги, забезпечені заставою.

У зв'язку з тим, що відповідач та третя особа (позичальник) у встановлений договором строк, за вимогою позивача, не повернули суму боргу, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач на задоволення своїх вимог за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, просить суд звернути стягнення на предмети іпотеки за договором іпотеки №6/2клвіп-07-4 від 20 квітня 2007 року.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення позичальниками або їх майновим поручителем - ПМП «Форма» (відповідачем у справі) заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору за договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року були встановлені проценти у розмірі 14,5 процентів річних.

За користування кредитом сторонами договору за договором кредиту були встановлені проценти в національній валюті, -гривні, в розмірі 18,5 % річних, в доларах США, - 13,5% річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано третьою особою а також не заперечується відповідачем у судовому засіданні, позичальник систематично порушував умови договору щодо сплати кредиту, відсотків та комісій за користування кредитом, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в загальній сумі 62362119,51 грн.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем та третьою особою у судових засіданнях, позичальник систематично порушував умови договору щодо сплати кредиту, відсотків та комісій за користування кредитом, у зв'язку з чим, позивачем, відповідно до умов кредитного договору та п. 4.2 іпотечного договору надіслано на адресу позичальника (ТОВ «Агроімпорт») та іпотетекодавця (ПМП «Форма») лист -вимогу (вих. № 02.1-580від 21.04.2011 року) про повне погашення заборгованості по кредиту, відсотків, комісії, пені та штрафів, які у встановлений строк не задоволені ані позичальниками ані заставодавцем. Матеріали справи містять поштові повідомлення, які свідчать про факти отримання зазначеного повідомлення відповідачем та не спростовано ним у судових засіданнях.

Проте, в порушення вимог договору, ані позичальником ані відповідачем не задоволено вимоги Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим, третя особа та відповідач визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов'язання за кредитним договором та додатковими угодами до нього в частині сплати заборгованості по кредиту, заборгованості по погашенню відсотків, комісій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач та треті особа не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості за договором кредиту та не надали документів, що спростовували викладене у позові, окрім того представник відповідача визнав заявлену заборгованість у судовому засіданні суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу заборгованості по кредиту ,відсоткам та комісій за його користування у загальному розмірі 58849761,54 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.8.1. Кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків та комісій за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 06.12.2011 року склала 3512357,97 грн., яка складається із: пені за несвоєчасне повернення кредиту в доларах США - 176787,71 дол США , що складає 1412516,12 гривень; пені за несвоєчасне повернення відсотків в доларах США - 102724,15 дол США , що складає 820755,69 гривень; пені за несвоєчасне повернення кредиту в гривнях - 628615,84 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків в гривнях - 429792,28 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії - 157678,04 грн.

Суд враховує, що розмір заявленої пені визнана позичальником в листі № 8 від 16.03.2012 року та не заперечується відповідачем у судовому засіданні та відзиві на позов.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем враховано, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року у відношенні позичальника порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч.4 ст.. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків та комісій у сумі 3512357,97 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Пунктами 2.1.4 договору іпотеки, сторони узгодили, що у випадку невиконання основного зобов'язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 06 грудня 2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором сумі 62362119,51 грн.

Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 6/КЛВ-07 від 20.04.2007 року, відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно: 1) нежитлову будівлю, загальною площею 455,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Студентська, будинок 5/2-А, та 2) земельну ділянку, загальною площею 0,0624 га (кадастровий номер №6310136600:03:008:0027), цільове призначення (використання) якої експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Студентська, 5/2а.

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

З аналізу статей 596, 597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов'язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку " та п. 2.4.3. іпотечних договорів банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином суд вважає, що позивачем на свій розсуд використано право на захист саме шляхом подання позову до майнового поручителя, що узгоджується з приписами вищенаведених статей Цивільного кодексу України. При цьому позивачем в порядку статті 555 Цивільного кодексу України на адресу відповідача направлена вимоги-повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, позивачем відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", в зв'язку з порушенням боржником основних зобов'язань, було надіслано на адресу іпотекодавця письмову вимогу № 02.1-580 від 21.04.2011 року в яких позивач повідомив про порушення позичальником - ТОВ «Агроімпорт» своїх зобов'язань за кредитним договором та повідомив, про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним та іпотечним договорами, а також погасити усі штрафні санкції. Окрім цього, позивач повідомив, що у разі незадоволення цих вимог, буде звернуто стягнення на предмети іпотеки за договором № №6/Zклвіп-07-4 від 20 квітня 2007 року. Зазначену вимогу отримано відповідачем 05.05.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення, які надані позивачем до матеріалів справи та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні..

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону, який діяв на дату пред'явлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку про, те що позивачем було дотримано вимоги ч.1 ст. 35 Закону Украйни "Про іпотеку".

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 4.3 іпотечного договору передбачено, зокрема, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, на підставі рішення суду. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (п. 4.5 договору іпотеки).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно звіту про вартість майна, які є предметом іпотеки, виконаного ТОВ "Консалтингова група БІ.ЕФ.СІ" 01.03.2012 року року, вартість предметів іпотеки складає 2910327,00 грн., з яких: вартість предмета іпотеки - 1 - нежитлової будівлі, загальною площею 455,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Студентська, будинок 5/2-А склала - 2748624,00 грн. Вартість земельної ділянки, загальною площею 0,0624 га (кадастровий номер №6310136600:03:008:0027), цільове призначення (використання) якої експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Студентська, 5/2а склала 161703,00 грн.

При цьому, суд враховує, що відомості, відображені у зазначеному звіті не спростовані відповідачем, тому є належними на допустимими доказами для відображенні при вирішені даного спору.

Враховуючи, що відповідач не надав заперечень щодо визначеної позивачем ціни продажу предмету іпотеки у розмірі 2910327,00 грн. та обґрунтовано її не спростував, суд дійшов висновку про встановлення ціни продажу предмету іпотеки у розмірі 2910327,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх реалізації на прилюдних торгах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст.ст.16, 525, 546, 590, 598, 599, 610, 611, 612, 626, 628, 629, 652, 1054, 1048, 1049, 1050, ЦК України, статтями 174, 179, 193, Господарського кодексу України, статтями 3,7,12,19,33, 34,38, 39 Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1) В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" (61124, м. Харків, проспект Гагаріна, 174 корп. 5, кв. 95, код 24674460) перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, 39, ідентифікаційний код 34047020) за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, яка на момент розгляду справи становить 62362119 гривень 51 копійок, звернути стягнення на: нежитлову будівлю, загальною площею 455,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Студентська, будинок 5/2-А, і належить Приватному малому підприємству "ФОРМА" (61024, м. Харків, вул.. Студентська, буд 5/2-А, ідентифікаційний код 21223000), шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 2748624 гривень 00 копійок;

2) В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" " (61124, м. Харків, проспект Гагаріна, 174 корп. 5, кв. 95, код 24674460) перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, 39, ідентифікаційний код 34047020) за кредитним договором на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №6/КЛВ-07 від 20 квітня 2007 року, яка на момент розгляду справи становить 62362119 гривень 51 копійок, звернути стягнення на: земельну ділянку, загальною площею 0,0624 га (кадастровий номер №6310136600:03:008:0027), цільове призначення (використання) якої експлуатація та обслуговування адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Студентська, 5/2а, і належать Приватному малому підприємству "ФОРМА" (61024, м. Харків, вул.. Студентська, буд 5/2-А, ідентифікаційний код 21223000), шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою вартістю 161 703 гривні 00 копійок.

3) Стягнути з Приватного малого підприємства "ФОРМА" (61024, м. Харків, вул.. Студентська, буд 5/2-А, ідентифікаційний код 21223000) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, 39, ідентифікаційний код 34047020) судовий збір у розмірі 64380,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2012 року.

Суддя Аюпова Р.М.

справа № 5023/1543/12