Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а-1870/6678/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/6678/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-1870/6678/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт"

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глухівнафтопродукт» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області та просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Глухівської МДПІ від 12.09.2011р. №0000222301 (по податку на прибуток) на суму 458161,25 грн. та від 12.09.2011р. №0000252301 (по ПДВ) на суму 366528,75 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.11 позов задоволено.

Глухівська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.07.2011р. по 19.08.2011р. Глухівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2011р., за результатами якої було складено акт від 29.08.2011р. № 1117/23/03482873 (а.с.12-50, І том).

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.10.2008р. по 31.03.2011р. в сумі 366529 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 229223 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2011р. №0000222301 (а.с.51, І том), яким донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 366529 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 91632,25 грн., та від 12.09.2011р. №0000252301 (а.с.52, І том), яким донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 293223 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 73305,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність винесеного ним рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п. 7.4 ст 7 цього ж Закону. якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи протягом 2008 - 2009 року між TOB «Глухівнафтопродукт» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2008р. №ДГ-0000008 (а.с.87, І том).

На виконання даного договору позивачем отримано товар - паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо) в листопаді 2008р. на суму 534653,01 грн., в грудні 2008р. на суму 156084,50 грн., в січні 2009 на суму 174305,64 грн. Отримані ПММ оприбутковано згідно бухгалтерського обліку. Розрахунки за отриманні ПММ проведено в безготівковій формі.

Факт реальності господарських операцій підтверджується матеріалами справи - первинними документами, , сертифікатом відповідності якості продукції (а.с.92, І том), рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, приймальними актами за період з жовтня 2008 року І квартал 2009 року, платіжними дорученнями, які підтверджують факт сплати коштів позивачем за відповідними рахунками (а.с.93-141, І том).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999р. №246) паливно-мастильні матеріали, отримані від ФОП ОСОБА_1, були зараховані на баланс підприємства за первісною вартістю.

Оприбуткування паливно-мастильних матеріалів від ФОП ОСОБА_1 в бухгалтерському обліку було здійснено у відповідних первинних документах та облікових регістрах, (а.с.31-73, ІІ том), а саме:

- «Журнал учета поступивших нефтепродуктов на базу ООО «Глуховнефтепродукт» за період .01.01.2008р. - 31.01.2009р. (який ведеться по базі підприємства матеріально відповідальною особою товарним оператором);

-«Авизо-ведомость поступления нефтепродуктов и тары за ЛИСТОПАД 2009р., ГРУДЕНЬ 2009р., СІЕНЬ 2009р.»;

-«Оборотная ведомость по счету 281 Товары на складе . 2008 год»;

-«Журнал движения нефтепродуктов по базе ООО «Глуховнефтепродукт» за 2009 год. Счет 281».

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318), витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів були відображені одночасно зі збільшенням зобовязання, а саме - в оборотній відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за відповідні періоди.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом 2009 року між TOB «Глухівнафтопродукт» і TOB «Магеллангрупп» було укладено договір купівлі-продажу від 26.02.2009р. №04-26/02 (а.с.142-143, І том). На виконання даного договору TOB «Глухівнафтопродукт» отримано паливно-мастильні матеріали (бензин А-92, А-95) в вересні 2009р. на суму 894294,20 грн. Отримані ПММ оприбутковано згідно бухгалтерського обліку. Розрахунки за отриманні ПММ проведено в безготівковій формі.

Реальність господарських операцій підтверджено паспортами якості на бензин автомобільний (а.с.150-153, І том), сертифікатами відповідності (а.с.154-155, І том), видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями (а.с.156-180, І том).

Факт оприбуткування паливно-мастильних матеріалів отриманих позивачем від TOB «Магеллангрупп» підтверджено «Книгою учета светлых нефтепродуктов» за період 01.02.2009р. - 31.12.2009р. (який ведеться по базі підприємства матеріально відповідальною особою - товарним оператором) ;«Авизо-ведомостью поступления нефтепродуктов и тары за вереснь 2009р.»; «Журнал движения нефтепродуктов по базе ООО «Глуховнефтепродукт» за 2009 год. Счет 281»; книгою обліку розрахункових операцій №180400100016 (період 23.06.2009р. - 15.10.2009р.), №18040007747115 (період 29.05.2009р. - 22.09.2009р.), №1804000773115 (період 20.06.2009р.-10.2009р.), №1804000772114 (період 09.07.2009р.-01.11.2009р.), зареєстрованими в Глухівській МДПІ; фіскально звітними чеками (в денних Z-звітах по РРО фіксується кількість паливно-мастильних матеріалів, прийнятих операторами АЗС як матеріально-відповідальними особами для подальшої реалізації); змінними звітами по АЗС за відповідні дати (фіксується надходження нафтопродуктів за їх видами за цінами реалізації).

Відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318), витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів були відображені одночасно зі збільшенням зобовязання, а саме - в оборотній відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за відповідні періоди.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних у ФОП ОСОБА_1 тп ТОВ «Магелангруп» паливно-мастильних матеріалів як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльність позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження апелянта , що укладені між позивачем та його контрагентами договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-1870/6678/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.