Ухвала

від 26.02.2014 по справі 2а-1870/6678/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/38266/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Фоміна А.Ю.,

та представників сторін:

позивача - Петроченко О.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - Глухівська ОДПІ)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012

у справі №2а-1870/6678/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт" (далі - Товариство)

до Глухівської ОДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.09.2011 № 0000222301 та від 12.09.2011 № 0000252301.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за операціями з придбання нафтопродуктів в рамках господарських правовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3) та з товариством з обмеженою відповідальністю «Магеллангрупп» (далі - ТОВ «Магеллангрупп»),

тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Глухівська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що розглядувані операції не були опосередковані дійсним рухом активів та мали безтоварний характер, що виключає законність їх відображення у податковому обліку платника.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Глухівської ОДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2011, оформлену актом від 29.08.2011 № 1117/23/03482873. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 12.09.2011 № 0000222301, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 458 161,25 грн. (у тому числі 366 529 грн. за основним платежем та 91632,25 грн. за штрафними санкціями);

від 12.09.2011 № 0000252301 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 366 528,75 грн. (у тому числі 292 223 грн. за основним платежем та 73305,75 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання нафтопродуктів в рамках господарських правовідносин з СПД ОСОБА_3 та з ТОВ «Магеллангрупп», які мали безтоварний характер та були опосередковані створенням фіктивного документообігу.

Не погоджуючись з вказаною правовою позицією податкового органу, суди попередніх інстанцій послалися на те, що реальність виконання спірних операцій підтверджується належними первинними документами - рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, приймальними актами, платіжними дорученнями про оплату поставленого товару, журналом обліку нафтопродуктів на підприємстві позивача, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг та зміст розглядуваних операцій та підтверджують факт їх здійснення.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні за змістом правила формування податкового кредиту містилися у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 31.12.2010).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

З'ясовуючи обставини щодо реальності виконання спірних операцій, суди не надали належної правової оцінки доводам податкової інспекції, на яких вона наполягала на підтвердження неможливості виконання спірних поставок в адресу позивача саме СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Магеллангрупп».

Так, на обґрунтування висновку про безтоварний характер правовідносин з поставки СПД ОСОБА_3 нафтопродуктів позивачеві Глухівська ОДПІ послалася на те, що відповідний товар названим постачальником придбавався у приватного підприємства «БПФ «Одрі» за угодами, фіктивність яких була встановлена в судовому порядку. І хоча дійсно, наведена обставина не має сили абсолютної преюдиції, однак підлягає належній перевірці на предмет її правового значення для вирішення даного спору та за необхідності - спростуванню належними доказами. Судам слід було безпосередньо дослідити правовідносини СПД ОСОБА_3 з приватним підприємством «БПФ «Одрі» та перевірити наявність у СПД ОСОБА_3 інших постачальників нафтопродуктів у перевіреному періоді для з'ясування фактичної наявності у неї товару, що поставлявся позивачеві.

Крім того, у межах дослідження фактичного виконання спірних операцій судам необхідно було оцінити і доводи Глухівської ОДПІ щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі виконання розглядуваних поставок, наявності у учасників цих поставок власних або залучених спеціалізованих транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів, за необхідності допитавши як свідків осіб, які безпосередньо були відповідальними за перевезення, прийняття товару за кількістю та якістю тощо.

Аналогічні обставини підлягали з'ясуванню і під час аналізу фінансово-господарських правовідносин Товариства з ТОВ «Магеллангрупп», яке, за висновком податкової інспекції, також не здійснювало фактичної господарської діяльності та за відсутності управлінського і технічного персоналу, основних засобів, майна та фактичних правовідносин з іншими суб'єктами господарювання оформляло первинні документи з метою імітації поставок та створення сприятливих податкових наслідків для інших платників.

Суди не з'ясували і фактів прийняття позивачем товару за якістю у відповідності з Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121, а також за кількістю та якістю з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Слід зазначити, якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався позивачем, але не в тієї особи що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит та на формування валових витрат.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві саме СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Магеллангрупп», перевіривши усі обставини щодо дійсного руху активу на шляху від виробника до платника, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 у справі № 2а-1870/6678/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько