Постанова

від 28.05.2014 по справі 2а-1870/6678/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 р. 11:22 Справа №2a-1870/6678/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представників позивача: Лобасенко В.Ф., Петроченко О.В.,

представника відповідача - Кисленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт" до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магеллангрупп" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Глухівської МДПІ:

- від 12.09.2011 № 0000222301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 458 161, 25 грн.;

- від 12.09.2011 № 0000252301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 366 528, 75 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 до справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 та ТОВ "Магеллангрупп".

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення планової перевірки, Глухівською МДПІ було встановлено, що протягом 2008 - 2009 років між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2008 № ДГ-0000008, на виконання якого позивачем було отримано паливно-мастильні матеріали в листопаді 2008 року, в грудні 2008 року, в січні 2009 року. Глухівська МДПІ дійшла висновків, що позивач не повинен був збільшувати валові витрати по податку на прибуток та податковий кредит по податку на додану вартість по операціям з придбання ПММ, оскільки ФОП ОСОБА_4 є посередником поставлених ПММ та попередньо отримала товар - ПММ на підставі нікчемного правочину з приватним підприємством "Одрі". Крім цього, перевіркою було встановлено, що між позивачем і TOB "Магеллангрупп" було укладено договір купівлі-продажу від 26.02.2009 № 04-26/02. На виконання даного договору TOB "Глухівнафтопродукт" отримано ПММ в вересні 2009 року. На думку відповідача, позивач не повинен був збільшувати валові витрати по податку на прибуток та податковий кредит по податку на додану вартість по операціям з даним контрагентом, оскільки TOB "Магеллангрупп" є посередником поставлених ПММ та попередньо отримало ПММ на підставі нікчемного правочину з приватним підприємством "Крокметпром".

Однак, позивач стверджує, що операції з придбання ПММ для TOB "Глухівнафтопродукт" у контрагентів ФОП ОСОБА_4 та TOB "Магеллангрупп" є реальними господарськими операціями, які підтверджується первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, даними бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач зазначає, що між ним та його контрагентами укладено цивільно-правові договори відповідної форми, за якими сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, господарські операції з придбання ПММ фактично відбулися. Постачальники, які видали податкові накладні, є зареєстрованими платниками податку на додану вартість в періоді вчинення відповідних господарських операцій. Якщо контрагент в ланцюгу постачання товару не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення права на податковий кредит та валові витрати, оскільки TOB "Глухівнафтопродукт" має документальне підтвердження фактично здійснених господарських операцій.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що акт перевірки, який було складено Глухівською МДПІ 29.08.2011 не містить всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності TOB "Глухівнафтопродукт", які мають відношення до фактів придбання ПММ від ФОП ОСОБА_4 та TOB "Магеллангрупп" з їх подальшою реалізацією. При цьому, посадовими особами Глухівської МДПІ визначено відсутність товарно-транспортних накладних по операціям з придбання ПММ від ФОП ОСОБА_4 як підставу для визнання операцій з придбання ПММ як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Однак, таке твердження відповідача, позивач вважає необґрунтованим, оскільки питання податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат і податкового кредиту, має бути обґрунтованим лише спеціальними нормами податкового законодавства (насамперед Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість"), а не правилами перевезення вантажів. При цьому, позивачем було надано до суду товарно-транспортні накладні, як доказ здійснення поставок товару на виконання вищезазначених угод, а також інші докази на підтвердження реальності господарських операцій по контрагентам: ФОП ОСОБА_4 та TOB "Магеллангрупп".

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях (а.с. 185-187 том 1, а.с.22-23 том 1, а.с. 225-230 том 2) зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено факт придбання позивачем нафтопродуктів, а саме:

- у ФОП ОСОБА_4 дизельного пального на загальну суму 865043,15 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 144173, 85грн.);

- у ТОВ "Магеллангрупп", код 35902558 паливно-мастильних матеріалів (бензин А-92 та А-95) на загальну суму 95894294,20.грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 149049,03 грн.).

Відповідач вважає, що правочини, вчинені TOB "Глухівнафтопродукт" по взаємовідносинам з TOB "Магеллангрупп" та ФОП ОСОБА_4 не спричиняють реального настання правових наслідків, тому є нікчемними. Перерахування коштів підприємством TOB "Глухівнафтопродукт" на розрахункові рахунки підприємства TOB "Магеллангрупп" та ФОП ОСОБА_4 також не надає підприємству TOB Глухівнафтопродукт" права на формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки дані кошти були перераховані за фактично не поставлені товари, при цьому посадові особи TOB "Глухівнафтопродукт" повинні були усвідомлювати, що дані товари не будуть фактично поставлені та використані у власній господарській діяльності (що є обов'язковою умовою для правомірності формування як валових витрат так і податкового кредиту), а документи про їх поставку лише потрібні для незаконного формування валових витрат та податкового кредиту, з метою заниження сплати податків до бюджету. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку від суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з викладеним, Глухівська ОДПІ вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 у судовому засіданні 01.04.2014 зазначила, що у перевіряємий період дійсно здійснювала поставку позивачу дизельного палива, придбаного у Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ОДРІ".

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 01.04.2014 пояснив, що він дійсно працював у позивача старшим товарним оператором та будучи матеріально відповідальною особою, разом з комісією здійснював приймання нафтопродуктів, придбаних позивачем у ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Магеллангрупп" у перевіряємий період.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 06.05.2014 пояснив, що він здійснював перевезення паливно-мастильних матеріалів, придбаних позивачем у ФОП ОСОБА_4 до бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт".

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З 25.07.2011 по 19.08.2011 посадовими особами Глухівської МДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 29.08.2011 № 1117/23/03482873 (а.с. 12-50, том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 3, ст. 17 Господарського кодексу України, ст. 203, п. 1 та п. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 528, ст. 527, ст. 626, ст. 629 Цивільного кодексу України, п. 1.32 ст.1, п.3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 16.4 ст. 16 з урахуванням визначення терміну п. 1. 32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням доповнень, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 366529 грн., в тому числі у 4 кварталі 2008 року у сумі 143 904 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 36314 грн., у 3 кварталі 2009 року у сумі 186311 грн., а також порушення п. 1.3 ст. 1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит у перевіряємому періоді на загальну суму 229 223 грн., у тому числі за листопад 2008 року - 89109 грн.; за грудень 2008 року - 26014 грн.; за січень 2009 року - 29051 грн., за вересень 2009 року - 149049 грн.

На підставі зазначеного акту, 12 вересня 2011 року Глухівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222301 (а.с. 51, том 1), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 458161, 25 грн. (в т.ч. 366529 грн. - за основним платежем, 91632, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та податкове повідомлення-рішення № 0000252301 (а.с. 52, том 1), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 366528, 75 грн. (в т.ч. 293223 грн. - за основним платежем, 73305, 75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

01.08.2008 між TOB "Глухівнафтопродукт" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір постачання нафтопродуктів № ДГ-0000008 (а.с. 87, том 1).

На виконання даного договору позивачем отримано товар - паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо) в листопаді 2008 року на суму 534653,01 грн., в грудні 2008 року на суму 156084,50 грн., в січні 2009 року на суму 174305,64 грн. Отримані ПММ оприбутковано згідно бухгалтерського обліку. Розрахунки за отриманні ПММ проведено в безготівковій формі.

Факт реальності господарських операцій підтверджується матеріалами справи - первинними документами, сертифікатом відповідності якості продукції (а.с. 92, том 1), рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, приймальними актами за період з жовтня 2008 року по І квартал 2009 року, платіжними дорученнями, які підтверджують факт сплати коштів позивачем за відповідними рахунками (а.с. 93-141, том 1).

Перевезення паливно-мастильних матеріалів здійснено ФОП ОСОБА_6 на автомобілі МАЗ НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 6-9, том 3).

На підтвердження факту прийняття товару за якістю позивачем надано сертифікат відповідності на паливо дизельне (а.с. 10, том 3) та паспорт якості № 198-3 на паливо дизельне від 26.07.2008 (а.с. 11, том 3).

Внутрішнє переміщення ПММ з бази на АЗС підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 13-28, 96-101, 135-137, том 3).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999р. № 246) паливно-мастильні матеріали, отримані від ФОП ОСОБА_4, були зараховані на баланс підприємства за первісною вартістю.

Оприбуткування паливно-мастильних матеріалів від ФОП ОСОБА_4 в бухгалтерському обліку було здійснено у відповідних первинних документах та облікових регістрах (а.с. 31-73, том 2), а саме:

- "Журнал учета поступивших нефтепродуктов на базу ООО "Глуховнефтепродукт" за період 01.01.2008 - 31.01.2009, який ведеться по базі підприємства матеріально відповідальною особою товарним оператором;

- "Авизо-ведомость поступления нефтепродуктов и тары" за листопад - грудень 2008 року, січень 2009 року;

- "Оборотная ведомость по счету 281 Товары на складе 2008 год";

- "Журнал движения нефтепродуктов по базе ООО "Глуховнефтепродукт" за 2009 год. Счет 281".

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318), витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів були відображені одночасно зі збільшенням зобов'язання, а саме - в оборотній відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за відповідні періоди.

В подальшому, паливо, придбане у ФОП ОСОБА_4, позивач використовував у власній господарській діяльності, а саме реалізовував його кінцевому споживачу та юридичним особам, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, заправочними відомостями, довіреностями, підсумковими фіскальними звітами, звітами про використання РРО та КОРО (а.с. 48-95, 110-134, 146-194 том 3).

На власні потреби підприємства згідно накладної від 31.01.2009 № 3 (а.с. 181 том 3) використано 1 054, 29 л. палива.

26.02.2009 між TOB "Глухівнафтопродукт" і TOB "Магеллангрупп" укладено договір купівлі-продажу від № 04-26/02 (а.с.142-143, том 1). На виконання даного договору TOB "Глухівнафтопродукт" отримано паливно-мастильні матеріали (бензин А-92, А-95) у вересні 2009 року на суму 894294, 20 грн. Отримані ПММ оприбутковано згідно бухгалтерського обліку. Розрахунки за отриманні ПММ проведено в безготівковій формі.

Реальність господарських операцій підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями (а.с. 156-180, том 1).

Перевезення бензину здійснено перевізником ТОВ «Нафта-Синтез-Термінал» автомобілями МАН АЕ 1516 ВО з причепом АЕ 4493 ХТ та МАН АЕ 3960 ВО з причепом АЕ 7046 ХХ, що підтверджується, також, листом ТОВ "Нафто-Синтез-Термінал" від 21.03.2014 № 24 (а.с. 12, том 3).

На підтвердження факту прийняття товару за якістю позивачем надано паспорти якості на бензин автомобільний №№ 313, 622, 292, 610 (а.с. 150-153, том 1) та сертифікати відповідності (а.с. 154-155, том 1).

Внутрішнє переміщення ПММ з бази на АЗС підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 195-202, том 3).

Факт оприбуткування паливно-мастильних матеріалів, отриманих позивачем від TOB "Магеллангрупп", підтверджено "Книгою учета светлых нефтепродуктов" за період 01.02.2009 - 31.12.2009, яка ведеться по базі підприємства матеріально відповідальною особою - товарним оператором; "Авизо-ведомостью поступления нефтепродуктов и тары за вересень 2009 року; "Журналом движения нефтепродуктов по базе ООО "Глуховнефтепродукт" за 2009 год. Счет 281"; книгою обліку розрахункових операцій № 180400100016 (період 23.06.2009 - 15.10.2009), № 18040007747115 (період 29.05.2009 - 22.09.2009), № 1804000773115 (період 20.06.2009 - 10.200), № 1804000772114 (період 09.07.2009-01.11.2009), зареєстрованими в Глухівській МДПІ; фіскально-звітними чеками (в денних Z-звітах по РРО фіксується кількість паливно-мастильних матеріалів, прийнятих операторами АЗС як матеріально-відповідальними особами для подальшої реалізації); змінними звітами по АЗС за відповідні дати (фіксується надходження нафтопродуктів за їх видами за цінами реалізації).

Відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318), витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів були відображені одночасно зі збільшенням зобов'язання, а саме - в оборотній відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за відповідні періоди.

Бензин, придбаний у ТОВ "Магеллангрупп", позивач використовував у власній господарській діяльності, а саме реалізовував кінцевому споживачу та юридичним особам, що підтверджується видатковими накладними, заправочними відомостями, довіреностями, підсумковими фіскальними звітами, звітами про використання РРО та КОРО (а.с. 237-270, том 3).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника податків права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються первинними документами, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України та відображає зміст господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних у ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Магеллангрупп" паливно-мастильних матеріалів як таких, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Роблячи висновок про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_4, відповідач посилається на нікчемність правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_4 та "БПФ Одрі" з придбання ПММ, які в подальшому реалізовувались ТОВ "Глухівнафтопродукт".

Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_4 сформувала незаконний податковий кредит по взаємовідносинам з суб'єктом господарської діяльності з ознаками фіктивності ПП «БФ «Одрі», м. Луганськ. За даним фактом СВ ПМ ДПА в Сумській області було порушено кримінальну справу від 16.03.2011 за ст. 212 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_4 В ході слідства встановлено, що незаконно отримані паливно-мастильні матеріали було в подальшому реалізовано ТОВ "Глухівнафтопродукт".

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, порушеної за ст. 212 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_4 як на підставу визнання нереальними господарських операцій позивача з цим контрагентом, оскільки кримінальна справа № 11800012 була закрита за відсутністю складу злочину, що підтверджується копією постанови ст. слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Сумській області від 12.07.2011 (а.с.17-19, том 4). Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що перерахування коштів ФОП ОСОБА_4 на рахунок ПП "Багатопрофільна фірма "Одрі" за паливно-мастильні матеріали підтверджує факт придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаного підприємства. Досудовим слідством не здобуто доказів, що ФОП ОСОБА_4 вносила завідомо неправдиві відомостів офіційні документи, підробляла і свідомо використовувала завідомо підроблені документи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що реальність здіснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів між ФОП ОСОБА_4 та "БПФ Одрі" була встановлена постановою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 по справі № 2а-3435/09/1870 за позовом ФОП ОСОБА_4 до Охтирської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення (а.с. 238-239, том 2).

Як на підставу для визнання нереальними господарських операцій між позивачем та ТОВ "Магеллангрупп" відповідач посилається на матеріали кримінальної справи № 99114406, порушеної 03.02.2011 СВ ПМ ДПА у м. Дніпродзержинську за ознакою злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України у відношенні директора ТОВ «Магелангрупп» ОСОБА_7, який в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР незаконно задекларував податковий кредит по ПДВ по безтоварній операції з ПП «Крокметпром».

Суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, та зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду стосовно посадових осіб ТОВ "Магеллангрупп".

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та ТОВ "Магелангруп", як на момент складення та видачі податкових накладних, так і на момент розгляду справи судом, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відповідними витягами (а.с. 216-220, том 2).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не ставить право на отримання податкового кредиту та валові витрати в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками в ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують отримання продукції, як на доведення безтоварності укладених правочинів вказаними вище контрагентами, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на отримання умовленого договорами товару, зокрема, по кількості та якості, товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, укладеним між позивачем і його контрагентами, податковим накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2011 № 0000222301 та № 0000252301 є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт" до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магеллангрупп" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 12 вересня 2011 року № 0000222301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 458 161, 25 грн. (в т.ч. 366 529 грн. - за основним платежем, 91 632, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями),

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 12 вересня 2011 року № 0000252301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Глухівнафтопродукт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 366 528, 75 грн. (в т.ч. 293 223 грн. - за основним платежем, 73 305, 75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 02.06.2014.