Рішення

від 06.06.2012 по справі 2-114/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1669/12Головуючий по 1 інстанції Категорія : 74 Мельник І.О. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н.В. суддівГончар Н.І.,, Ювшина В. І. при секретаріКривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, зміну порядку та розміру аліментів, стягнення аліментів в твердій грошовій сумі,-

в с т а н о в и л а :

23 січня 2012 року позивач ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 третя особа Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, зміну порядку та розміру аліментів, стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 1999 року з відповідача ОСОБА_6 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого мінімуму починаючи з 18 липня 1999 року до повноліття дитини та видано виконавчий лист № 2-3379-99. З моменту ухвалення рішення та по даний час відповідач аліменти не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка на момент звернення до суду становить 11 295,87 грн.

Крім того, оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, так як він умисно ухилявся від виконання своїх обов'язків, за несвоєчасну сплату аліментів має бути нарахована пеня. За період з 01 січня 2008 року по день звернення до суду розмір пені становить 151 369,83 грн.

Позивач зазначає, що відповідач постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. На даний час відповідач платить аліменти так, як вважає за потрібне, встановити обсяг його реальних прибутків неможливо. У зв'язку з цим позивач хоче отримувати аліменти не утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій формі відповідно до ст. 184 СК України.

Враховуючи вищевикладене та те, що розмір аліментів на утримання дитини має відповідати прожитковому мінімуму, позивач просить змінити порядок та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.07.1999 року, стягнувши з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого державою, починаючи з 01 січня 2012 року до повноліття дитини. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_6 на її користь заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 11 295,87 грн. та суму неустойки в розмірі 151 369,83 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В процесі розгляду справи представник позивачки уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини в розмірі 79 490,15 грн., що виникла станом на 01.10.2011 року. Стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9 в розмірі 600,00 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.01.2012 року до повноліття дитини. Позов в частині стягнення заборгованості по аліментам просила залишити без розгляду у зв'язку з тим, що з цією заборгованістю відповідач розрахувався.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 79 490, 15 грн.

Змінено порядок та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.07.1999 року, стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 в розмірі 600,00 грн. щомісяця але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 23.01.2012 року до повноліття дитини та стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати вказане рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами, на підставі судового рішення, існують відносини щодо обов'язку відповідача ОСОБА_6 сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, які не виконуються належним чином, і внаслідок чого в наявності заборгованість по сплаті аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 1999 року з відповідача ОСОБА_6 на користь позивачки ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого мінімуму починаючи з 18 липня 1999 року до повноліття дитини На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист за №2-3379-99 (а.с.11 ).

В ході виконання вказаного рішення по сплаті аліментів у відповідача виникала заборгованість.

На час розгляду справи будь-яка заборгованість відсутня, так як боржник погасив її. В зв'язку з цим позивачка відмовилася від позову в частині стягнення заборгованості.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, встановив факт, який підлягав встановленню, та врахував доводи позивачки та матеріали справи про те, що відповідач отримував попередження про заборгованість зі сплати аліментів, був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, неодноразово попереджався про кримінальну відповідальність, однак сплачував аліменти періодично, раз на рік та в довільній формі.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України, судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, було встановлено факт заборгованості за аліментами й наявність вини відповідача ОСОБА_6, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішення суду, і залежно від цього вирішив питання про наявність у одержувача аліментів ОСОБА_8 права на стягнення неустойки.

Колегія суддів вважає за можливе погодитися з таким висновком суду в зазначених питаннях. Проте, що стосується правильності нарахування та розміру неустойки, то колегія, провівши відповідний розрахунок, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів.

У зв'язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до суми заборгованості за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення уточненого позову у частині стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції не врахував, що пеня нараховується не на всю суму заборгованості за кожен день прострочення їх сплати, а її нарахування обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення. Не з'ясовано судом також загальну суму заборгованості, яка відповідачем погашена на день ухвалення рішення в повному розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду і в тій частині, що відповідач знав про наявність його обов'язку щомісячно сплачувати аліменти на утримання його дитини, сплачував їх в 2007- липень 2009 р.р., але, починаючи з серпня місяця 2009 року по січень 2012 року став сплачувати періодично певними сумами, утворюючи при цьому заборгованість.

Крім того, подаючи до суду заперечення на позов, він визнав свою вину щодо утворення заборгованості та нарахував неустойку (пеню), помилково вважаючи, що вона (пеня) може бути нарахована не більше як за рік. При цьому не врахував, що згідно із ч.1 ст.20 СК до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст.72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст.196 СК, не поширюється дія норм ЦК про позовну давність.

Так, згідно довідки - розрахунку в.о. начальника Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ (а.с.12-15) аліменти за серпень 2009 року ОСОБА_6 зобов'язаний був сплатити в сумі 423,13 грн. Вказана сума ним сплачена не була, тому борг за серпень становить 423,13 грн. Неустойка нараховується з 01 вересня 2009 року по 31 січня 2012 року - 883 дні (423,13 грн.х1%х883 днів) = 3736,24 грн.; за вересень 2009 року (457,79 грн.х1%х852 днів)= 3900,37 грн.; за листопад та жовтень місяці 2009 року відповідач повинен також сплатити по 457, 79 грн., в листопаді 2009 року ним сплачено 700,00 грн., тому заборгованість за даний місяць відсутня, а борг за жовтень місяць 2009 року становить 215,58 грн. (215,58 грн.х1%х822 днів)=1772,07 грн.; за грудень 2009 року (457,79 грн.х1%х761 днів)=3483,78 грн. Всього за 2009 рік - 12 892,46 грн.

В 2010 році неустойка (пеня) становить: за січень 2010 року (393х1%х730 днів)=2868,90грн.; за лютий, березень та квітень 2010 року - заборгованість відсутня; за травень 2010 року (473,25грн.х1%х610днів)=2886,82грн.; за червень 2010 року (473,25грн.х1%х579)=2740,12 грн.; за липень 2010 року (473,25х1%х549днів) =2598,14грн.; за серпень 2010 року (473,25грн.х1%х518)=2451,44 грн.; за вересень 2010 року(473,25грн.х1%х487днів)=2304,73грн.; За жовтень 2010 року (501,50 грн.х1%х457 днів)=2291,85 грн.; за листопад 2010 року (501,50 грн.х1%х426 днів)=2136,39 грн., за грудень 2010 року (501,50грн. х1%х396 днів)=1985,94 грн.

Всього за 2010 рік: 22 264,33 грн.

В січні 2012 року в рахунок погашення боргу по аліментам відповідачем сплачено 5740,00 грн., чим фактично погашено заборгованість за 2011 рік. Неустойка (пеня) в 2011 році нараховується лише за січень 2011 року, в якому відповідач не сплатив 501,50 грн. (501,50грн.х1%х365дні) та становить 1830,48 грн. та за лютий 2011 року, в якому відповідач мав сплатити 501,50 грн., натомість ним сплачено 352,00 грн., борг за вказаний місяць становить 149,50 грн. а пеня - 499,33 грн. (149,50грн.х1%х334дні).

Всього за 2011 рік: 2329,81 грн.

За весь період сума неустойки (пені) становить 37 486,60грн.

Судом вірно враховано і ту обставину, що відповідач неодноразово попереджався про кримінальну відповідальність в зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів та при наявності заборгованості по них, що йому направлявся розрахунок заборгованості по аліментах, що виносилася постанова про примусовий привід відповідача до ДВС.

На аркуші справи 96 міститься заява відповідача від 30.10.2007 року про те, що він зобов'язується сплачувати аліменти, вказуючи при цьому, що в нього мається борг в сумі 79,90 грн. На аркуші справи 104 міститься вимога від 23.04.2009 року - з'явитися до державного виконавця.

16.07.2009 року державним виконавцем винесено постанову про підрахунок заборгованості в сумі 10 894грн. 07 коп. за період з 22.11.2005 року по 01.07.2009 року.

На аркуші справи 105 міститься попередження від 16.07.2009 року про кримінальну відповідальність та зазначена заборгованість станом на 01.07.2009 року в сумі 10 894 грн.07 коп. Будь-які попередження чи повідомлення про заборгованість боржника до вказаної дати (16.07.2009р.) в матеріалах справи відсутні.

На аркуші справи 108 також міститься попередження на ім'я відповідача - погасити заборгованість в 10-ти денний термін. 28.07.2009 року ДВС винесена інша постанова про підрахунок заборгованості, яка станом на 01.08.2009 року становила 8 274 грн.07.коп.(а.с.109). Після цього в липні 2009 року боржником була погашена заборгованість на суму 3608,20 грн. Проте 31.07.2009 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості, який залишився і який становив 5 088,99 грн.(а.с.111) І лише в листопаді 2009 року відповідачем сплачено в рахунок погашення аліментів 700 грн.

Далі ним сплачується заборгованість в квітні 2010 року в розмірі 1500 грн.

22.08.2011 року вимога державного виконавця про заборгованість, яка станом на 01.08.2011 року становить 14 570 грн.28 коп.(а.с.114). Тільки в жовтні 2011 року ним сплачено 800 грн.

12.12.2011 року ДВС направлено Соснівському РВ подання про злісне ухилення ОСОБА_6 від сплати аліментів (а.с.117). Після чого в грудні 2011 року боржником сплачено позивачці 8 216 грн. заборгованості по аліментах.

03.01.2012 року на ім'я відповідача ОСОБА_6ДВС була направлена вимога про заборгованість в сумі 17 483,25 та попередження, після чого, як видно з заяви відповідача від 11.01.2012 року, останній визнав заборгованість в сумі 8 215грн.15 коп. за період з 22.10.2007 року по 01.01.2012 року і зобов'язався погасити до 16.01.2012 року. В січні 2012 року він погашає повністю заборгованість в сумі 5740 грн., в зв'язку з чим позивачка відмовляється від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по аліментах.

Слід зауважити про те, що сума заборгованості була визначена і сплачена відповідачем за весь період сплати аліментів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження по 01.01.2012 року, тобто в тому числі і за період з 22.11.2005 року по 22.10.2007 року, коли виконавчий лист був відкликаний позивачкою і не перебував на виконанні (а.с.64). Хоча в своїй заяві від 11.01.2012 року він заперечував заборгованість за цей період та намагався оспорювати в судовому порядку (а.с.122,123).

Колегія суддів вважає за необхідне з'ясування такого важливого моменту при вирішенні питання про нарахування пені на заборгованість як те, чи мало місце повідомлення державним виконавцем боржника про наявність заборгованості по сплаті аліментів і про строк погашення, оскільки, як зазначено вище, саме з цієї дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення. Крім того, таке попередження необхідне ще й тому, що боржник, за його відсутності, сплачуючи заборгованість певними сумами, в разі незгоди буде позбавлений можливості оспорювати її (заборгованості) розмір у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки відповідач, після кожного попередження, реагував сплатою тієї чи іншої суми заборгованості, не погашаючи її в повному об'ємі.

При цьому суд також враховує, що з серпня 2009 року відповідач сплачує аліменти на утримання іншого сина ОСОБА_11 в розмірі 1/6 частини від заробітку, в березні-квітні 2011 року він хворів та потребував лікування. Крім того, підприємницькою діяльністю не займався, хоча був зареєстрований як підприємець, іншого місця роботи не мав, на обліку в ЦЗ, як безробітний, не перебував. Тобто, мав скрутне матеріальне становище, а тому була затримка у вчасній сплаті аліментів, в результаті чого утворювалася заборгованість за певний період. І хоча суд достовірно встановив вказані обставини, проте помилково вирішив, що вони не заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 2 ст. 196 СК України, враховуючи матеріальний стан платника аліментів та знаходження у нього на утриманні іншої малолітньої дитини колегія суддів знаходить за можливе зменшити розмір неустойки, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки до 10000 гривень.

Враховуючи, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та вирішення спору по суті, рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині розміру стягнутої з відповідача неустойки (пені) на користь позивачки в бік зменшення до зазначеної вище суми - 10 000 грн.

Що стосується позову в частині зміни порядку та розміру стягнення аліментів, то рішення суду в цій частині колегія вважає законним і обгрунтованим, таким, що не підлягає до скасування, оскільки судом при його ухваленні застосовано закон, який підлягає застосуванню до даних правовідносин, в результаті чого спір вирішено правильно.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 1999 року з відповідача ОСОБА_6 на користь позивачки ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше встановленого мінімуму.

Відповідно до положень ст.192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками. Може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено вище і про це підтвердив сам відповідач, постійного місця роботи він не має, має нерегулярний мінливий дохід, що відповідає вимогам ст. 184 СК, тому розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі.

Крім того, в апеляційній інстанції ОСОБА_6 погодився, щоб аліменти з нього були стягнуті в твердій грошовій сумі та в розмірі 600 грн. на місяць.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Проте суд не звернув увагу на цю норму закону та помилково вказав у своєму рішенні на дану обставину, яка підлягає виключенню з рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції в частині стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів в частині стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 пені за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 79 490, 15 грн., змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Виключити з рішення суду вказівку «але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

В решті частини рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :