Рішення

від 27.08.2012 по справі 2-114/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-114/2012 Провадження № 22-ц/2590/2715/2012 Головуючий у I інстанції - Косач І. А. Категорія - цивільна Доповідач - Висоцька Н. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВисоцької Н.В. суддів:Бойко О.В., Шитченко Н.В. при секретарі:Зіньковець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення з житлового будинку,

в с т а н о в и в:

01.12.2011 року до суду звернувся ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про виселення з будинку АДРЕСА_1, посилаючись, що даний будинок він придбав з прилюдних торгів, право власності на який було зареєстровано в Комунальному підприємстві «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації». В даному житловому будинку зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які чинять позивачу перешкоди в користуванні житловим будинком, не допускають його в житловий будинок, користуються комунальними послугами, але їх не сплачують.

Позивач надсилав відповідачам вимоги про те, що вони повинні знятися з реєстраційного обліку в 30 денний термін згідно ч. 1,2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та звільнити житло за адресою: буд. АДРЕСА_1, що належить йому згідно свідоцтва про право власності.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.01.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення з житлового будинку задоволені. Усунені перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_7, шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_5 із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, стягнуто судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просять скасувати зазначене рішення, оскільки воно було постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з»ясуванні обставин справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В скарзі апелянти посилаються, що незаконність та необґрунтованість заочного рішення полягає у неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи через неправильне дослідження та оцінку доказів.

Зазначають, що заочне рішення суду було проголошено за відсутності відповідачів по справі, чим були порушені їх права та що призвело до винесення незаконного рішення по справі. Апелянти звертають увагу суду на те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Судом не враховано, що разом з ОСОБА_6 проживає та зареєстрований його малолітній син ОСОБА_10., 2009 року народження.

Крім того, як зазначають апелянти, реєстрація місця проживання - це лише внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу, така дія не тягне за собою виникнення чи припинення прав та обов»язків у цивільних чи житлових правовідносинах, а реєстрація місця проживання особи не створює перешкод у здійсненні власниками права користування чи розпорядження своїм майном. За таких обставин вказане заочне рішення суду є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 10.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 11196895000.

Для забезпечення виконання зобов»язання по кредитному договору між Банком та ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов»язання по кредитному договору ОСОБА_8 надала банку нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5-6). Даний будинок належав ОСОБА_8 на підставі договору про поділ житлового будинку від 01.11.2005 р.

09.09.2011 року згідно акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 694/7/11предмет іпотеки було реалізовано за 86200,00 грн. без ПДВ, предмет іпотеки придбав ОСОБА_7, акт видано на підставі протоколу проведення прилюдних торгів № 12/146/11/і-1 від 05.09.2011 року (а.с. 9-10), позивачу видано свідоцтво від 12.09.2011 року про придбання будинку (а.с. 14).

Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями було зареєстровано в Комунальному підприємстві «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»(а.с.13) та підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 31510671 від 03.10.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення відповідачами прав власника на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, передбаченого ст. 319 ч.1 ЦК України, дійшовши вірного висновку про виселення ОСОБА_5 з будинку, врахувавши вимоги ст. 33, 35, 40 ЗУ «Про іпотеку», а також ст. 9, 109 ЖК України.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідач не є членом сім»ї позивача, а тому і не має права на проживання в будинку АДРЕСА_1. Виходячи з цього, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.

Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов»язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його потягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Оскільки, наявність осіб, зареєстрованих в буд. АДРЕСА_1 перешкоджає позивачу, як новому власнику у здійсненні користування і розпорядження майном, він, як власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідачі на вимоги позивача, які були направлені 10.10.2011р., 20.10.2011р. та 30.11.2011р. (а.с.15-17), не звільнили житлове приміщення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про примусове виселення відповідача ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення.

Доводи апеляційної скарги про те, що неявка в судове засідання була викликана тим, що відповідачі не отримували судових повісток та заочне рішення суду було проголошено за відсутності відповідачів по справі, чим були порушені їх права та що призвело до винесення незаконного рішення по справі, тому не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до матеріалів справи судом першої інстанції на адресу відповідачів надсилались рекомендовані листи з повідомленням часу та місця слухання справи. На день розгляду позовної заяви та прийняття по справі заочного рішення, у відповідності до ст. 74, 76 ЦПК України сторони належним чином були повідомлені та у відповідності зі ст. 224 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Разом з тим суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо відповідача ОСОБА_6 з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про охорону дитинства" діти члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За таких обставин при вирішенні зазначеного спору, пов'язаного з виселенням батька малолітньої особи, суд відповідно до вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України повинен був установити, чи був будинок місцем постійного проживання неповнолітнього або на яке за ним відповідно до ст. 71 ЖК України зберігалися права, передбачені ст. 64 ЖК України.

Усупереч зазначеним процесуальним нормам суд, під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, право неповнолітнього на користування житлом не з»ясував та не врахував, в порушення норм ст. ст. 212, 215 ЦПК суд не дав оцінки доводам відповідачів та наданих ними доказам щодо прав користування житлом дитиною ОСОБА_10., 2009 року народження (а.с. 49), мати якого ОСОБА_9, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 07.12.2010 року серія НОМЕР_1 (а.с. 47)) була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 46,48).

Прийнявши рішення про виселення батька із жилого будинку АДРЕСА_1, без вирішення питання, щодо місця проживання його дитини, суд не дотримався встановленого законом порядку виселення ОСОБА_6, та не з»ясував прав малолітньої дитини ОСОБА_10., 2009 року народження, що суперечить положенням ч. 4 ст. 29 ЦК України, так як право користування вказаним житлом є похідним від права на житло батька дитини, оскільки мати дитини померла.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд позбавлений можливості прийняти рішення в цій частині, так як позовні вимоги до малолітнього ОСОБА_10., 2009 року не заявлялись та до участі в справі не залучався представник малолітнього, орган опіки та піклування відповідно до положень діючого законодавства, яке регулює захист прав малолітніх.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, в частині виселення відповідача ОСОБА_6, постановлене судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, з постановлення рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ОСОБА_7 слід стягнути судові витрати понесені при подачі апеляційної скарги, а саме 23,57 грн. (а.с. 133) на користь ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 386 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 71, 109 ЖК УРСР, ст.ст. 33, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309 ч.1 п. 1, 4, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю ОСОБА_7, шляхом виселення ОСОБА_6 з будинку АДРЕСА_1 скасувати, в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати понесені при подачі апеляційної скарги в сумі 23,57 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: