Постанова

від 05.06.2012 по справі 33/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 33/4

Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк", м. Донецьк

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012

зі справи № 33/4

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк", м. Донецьк (далі -ТОВ "Готель")

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт", м. Донецьк, (далі -ТОВ "ІСТЕЙТ")

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "АРДІ-КОНТУР", смт. Краснокутськ Харківської області (далі -ТОВ "АРДІ-КОНТУР")

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: відкрите акціонерне товариство "Готель "Україна", м. Донецьк (далі -ВАТ "Готель")

про повернення грошових коштів у сумі 71636,18 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "АРДІ-КОНТУР", смт Краснокутськ Харківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк", м. Донецьк та відкритого акціонерного товариства "Готель "Україна", м. Донецьк

про стягнення заборгованості з відкритого акціонерного товариства "Готель "Україна" у сумі 195113,83 грн. та визнання недійсним договору від 28.12.2010 № 28/12, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна -Донецьк" та відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна".

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Слободянюк А.В.;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 -Малахова Н.В.;

третьої особи -не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги просив стягнути з відповідача-1 безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 10000,00грн. та з відповідача-2 безпідставно отриманих коштів у сумі 61 636,18грн.

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "АРДІ-КОНТУР" звернулося із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк" та відкритого акціонерного товариства "Готель "Україна" про стягнення з останнього 195 113,83грн. та визнання недійсним договору № 28/12 від 28.12.2010, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Готель" Україна -Донецьк" та відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна".

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.01.2012 (суддя Овсяннікова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 (колегія суддів у складі: суддя Бойченко К.І. -головуючий, судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Готель "Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "АРДІ-КОНТУР" заборгованість у сумі 195113,83грн. Визнано недійсним договір № 28/12 від 28.12.2010, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк" та відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна". У прийнятті рішень суди з посиланням на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України виходили з обґрунтованості та доведеності зустрічних позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Готель" просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.01.2012, постанову апеляційного суду від 14.03.2012, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АРДІ-КОНТУР" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.09.2010 відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "АРДІ-КОНТУР" (виконавець) був укладений договір № 4945/2010, згідно умов п.1.1 якого виконавець зобов'язався виконати зазначені в пункті 1.2 договору проектні роботи у відповідності з наявною у нього ліцензією, а замовник зобов'язався прийняти результат робіт та оплатити їх вартість.

В цей же день товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт" та відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна" був укладений договір поруки, згідно умов якого, відповідач-1 зобов`язався відповідати перед відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна" за виконання усіх зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "АРДІ-КОНТУР" (далі -боржник), які виникли на підставі договору № 4945/2010 від 16.09.2010 (далі -основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.

Згідно умов п.2.1 договору виконавець зобов'язаний виконати роботи у встановлені договором та додатками до нього строки, виконувати роботи у відповідності з вихідними даними і згідно умовам цього договору, виконати роботи у строгій відповідності нормам чинного законодавства України, спеціальних вимог та правил (ДБН А.2.2-3-2004).

В свою чергу, замовник згідно умов п.2.2 договору зобов'язався протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору надати виконавцю вихідні дані, необхідні для виконання робіт, зазначених у додатку № 2 до цього договору, прийняти виконані виконавцем проектні роботи та оплатити їх у порядку та в строки, встановлені цим договором та додатками до нього, розглядати надані виконавцем документи та своєчасно приймати рішення, які відносяться до компетенції замовника щодо запобігання затримок виконання робіт, здійснювати оплату за узгодження проекту та отримання дозволу на будівництво.

Відповідно до розділу 3 договору загальна договірна ціна робіт за договором складає 1325971,20грн., замовник зобов'язаний перерахувати авансовий платіж в оплату вартості робіт на кожному етапі, обумовлену у відповідних додатках до договору, підписаних на підставі додатку № 1, протягом 10 банківських днів з дня підписання відповідного додатку до договору. Авансовий платіж є обов'язковою умовою для початку виконання робіт за кожним етапом/розділом та складає 30 % від вартості робіт кожного етапу/розділу. Залишок суми сплачується замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання замовником акта приймання -передачі виконаних робіт.

За умовами пункту 4.1 договору виконавець приступає до виконання робіт на кожному з обумовлених етапів протягом 5 робочих днів з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок виконавця та отримання від замовника необхідних для виконання робіт вихідних даних (ДБН А.2.2-3-2004) -додаток № 2.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно календарного плану робіт -додаток № 1 до договору, перший етап робіт -"Розробка ескізного проекту" починається 17.09.2010 та закінчується 29.09.2010, вартість якого складає 238787,28грн.

У цьому зв'язку, платіжним дорученням № 424 від 21.09.2010 замовником було перераховано виконавцю аванс на виконання ескізного проекту у розмірі 71636,18грн.

Згідно з розділом 5 договору сторони встановили, що порядок здачі та прийомки робіт, який передбачає передання робіт у цілому і кожного етапу за актом здачі - прийомки виконаних робіт.

У пункті 5.5 договору сторони передбачили, що виконавець не пізніше останнього дня строку зазначеного в Додатку до Договору як строк виконання робіт зобов'язаний надати замовнику обумовлений результат робіт. Відповідальною особою замовника при прийомці робіт призначений ОСОБА_4 При відсутності претензій до виконавця по якості виконаних робіт замовник протягом 5 робочих днів з дня надання документації зобов'язаний підписати акт здачі-прийомки робіт та перерахувати виконавцю суму за відрахуванням авансу, відповідно до додатку до даного договору. При наявності претензій по якості виконаних робіт виконавець зобов'язаний усунути недоліки у строк до десяти робочих днів з моменту пред'явлення претензії, а замовник підписати акт здачі-прийомки робіт та провести підсумковий розрахунок протягом 3 робочих днів з моменту усунення недоліків.

Пунктами 5.6 Договору встановлено, що факт виконання робіт підтверджується підписанням сторонами акту здачі-прийомки виконаних робіт, який складається у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу. Підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт виконавцем та замовником означає, що сторони претензій к об'єму, якості та строкам виконання не мають. У разі ненадання замовником протягом 10 робочих днів підписаного акту здачі-прийомки виконаних робіт або мотивованої відмови у прийомці, роботи вважаються виконаними виконавцем та прийнятими замовником з додержанням всіх умов даного договору.

Відповідно до пунктів 6.7 договору виконавець звільняється від відповідальності за недодержання строків виконання робіт у разі порушення замовником умов договору про строки оплати, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання інформації, яка могла б вплинути на виконання виконавцем зобов'язань по даному договору. У даному випадку, строк виконання робіт узгоджується сторонами у додаткової угоді, сторони підписують уточнюючий календарний план.

У пункті 9.9 договору сторони узгодили, що у разі необхідності права і зобов'язання замовника по даному договору можуть бути передані третій особі, про що буде складено відповідна додаткова угода до даного договору.

17.12.2010 ВАТ "Готель "Україна-Донецьк" звернулось з претензією до ТОВ "Арді-Контур", в якій відмовилось від договору та вимагало повернути суму авансу в розмірі 71636,18грн.

Судами також встановлено, що 28.12.2010 відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк" (новий кредитор) було укладено договір № 28/12, за яким кредитор передає новому кредитору право вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" (боржник) оплати заборгованості по поверненню передплати здійсненої кредитором за договором № 4945/2010 від 16.09.2010 на виконання проектних робіт (далі -основне зобов'язання) в сумі 71636,18грн., а також сплати збитків, неустойки, інфляційних, річних, штрафних санкцій пов'язаних та/або які випливають з основного зобов'язання.

У цьому ж зв'язку суди встановили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "АРДІ-КОНТУР" було двічі повідомлено відкритим акціонерним товариством "Готель "Україна" про передачу права вимоги товариству з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк".

05.01.2011 ТОВ "Арді-Контур" надало відповідь на претензію ВАТ "Готель "Україна-Донецьк", в якій вказувало на те, що певні етапи робіт були ним виконані у строк до 29.09.2010, у зв'язку з чим просило підписати акти виконаних робіт за цими етапами та оплатити вартість робіт станом на 17.12.2010 у розмірі 266750,01грн.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач не передав ТОВ "АРДІ-КОНТУР" необхідні дані, роботи за договором останній виконав частково на суму 266750,01грн. Зокрема, перший етап робіт був виконаний відповідачем у передбачені договором строки, а їх результати були передані позивачу 24.09.2010. У жовтні місяці того ж року відповідач направив обсяг виконаних за першим етапом робіт електронною поштою на адресу громадянина ОСОБА_4. Станом на кінець 2010 року відповідач також виконав і передав позивачу проектну документацію в частині, що стосувалась третього, а також частини четвертого етапів, для виконання яких сторони передбачали строки з 29.09.2010 по 14.10.2010 та з 22.09.2010 по 22.10.2010 відповідно.

Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати розірваним укладений між сторонами договір підряду та, з огляду на таке, підтвердив правильність судового рішення в частині задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору № 28/12 від 28.12.2010 про заміну кредитора у зобов'язанні.

З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно із частиною другою статті 849 ЦК України, Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, а за вимогами частини четвертої статті 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведені вимоги чинного законодавства не були в повній мірі враховані судами.

Зокрема, суди не прийняли до уваги, і не дали повної правової оцінки тим встановленим за справою обставинам, згідно яких 17.12.2010 позивач звернувся до відповідача письмово з відмовою від договору підряду та вимогою повернути суму авансу.

Висновки судів про відсутність підстав вважати цей договір розірваним з огляду на частину другу статті 849 ЦК України, не можна визнати достатніми для вирішення спору, оскільки відповідно до статті 849 ЦК України обсяг прав, якими користується замовник у підрядних правовідносинах, надає йому можливість в будь-якому випадку та в будь-який час на свій розсуд відмовитись від договору підряду навіть тоді, коли це не пов'язано із порушенням зобов'язання з боку підрядника.

Встановивши за справою, що відмова позивача від договору підряду, на яку він посилався в обґрунтування заявлених вимог, дійсно мала місце, суди залишили поза увагою, що відповідно до ст.ст. 32, 54 ГПК України підставами позову є перш за все обставини, з якими позивач пов'язує свої вимоги, а не його формальні посилання на норму закону.

З огляду на таке висновки судів про те, що досліджувані правовідносини сторін не припинились з відмовою позивача від договору підряду, не можна визнати такими, що відповідають встановленим за справою обставинам, частині яких суди не дали ніякої правової оцінки.

Крім того, до висновку про те, що перший етап робіт був виконаний відповідачем своєчасно, а відповідна частина проектної документації була ним передана позивачу, суди, як це вбачається із змісту оскаржуваних рішень, дійшли на підставі письмових пояснень громадянина ОСОБА_5, згідно яких останній вказував на те, що 24.09.2010, а тобто в межах строку, який був передбачений договором для виконання робіт за першим етапом, він, як заступник директора відкритого акціонерного товариства "Готель Україна" отримав від заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМ "Арді-Контур" проектну документацію -ескізний проект, який мав бути виконаний відповідачем до 29.09.2010, а також акт виконаних робіт у двох екземплярах та накладну на проектну документацію. В той же день за твердженням громадянина ОСОБА_5 зазначені документи були ним передані директору відкритого акціонерного товариства "Готель Україна" ОСОБА_6 Також, ОСОБА_5 стверджував, що 28.09.2010 він отримав листа від 28.09.2010 вих. № 590, який того ж дня передав директору відкритого акціонерного товариства "Готель Україна" ОСОБА_6, та відповідно до якого позивач ставився до відома про необхідність надання підряднику відповідних документів для виконання підрядних робіт за подальшими етапами.

У цьому зв'язку судами не було прийнято до уваги наступне.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ст.ст. 4 7 , 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Положення статті 30 ГПК України визначають, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, припустилися порушень зазначених норм процесуального права, оскільки, вважаючи можливим надати доказового значення поясненням громадянина ОСОБА_5, який в минулому знаходився у трудових відносинах з позивачем, не вжили належних заходів щодо залучення цієї особи до участі у справі в порядку, передбаченому ст.30 ГПК України, та не вислухали її особистих пояснень щодо відомих їй обставин, чим порушили також вимоги статті 32 ГПК України про те, що наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, суд має встановлювати не тільки на підставі фактичних даних, але і у визначеному законом порядку.

У цьому зв'язку судам належало, залучивши громадянина ОСОБА_5 до участі у справі, забезпечити реальну можливість для такої участі, а тобто, в порядку, що передбачений діючим законодавством, повідомити його як учасника судового процесу про час судового засідання, а при обговоренні питання щодо можливості розгляду справи за відсутності цієї особи звернути увагу на те, що, в матеріалах справи були відсутні будь-які дані про отримання повідомлення громадянином ОСОБА_5 щодо його участі у судовому процесі, однак є наявними дані про те, що відповідна кореспонденція з цього приводу громадянину ОСОБА_5 (т.3, а.с.84) направлялась судом за адресою, яка відрізнялась від тієї, що була зазначена у його письмових поясненнях. (т.1, а.с.147).

Всупереч вимогам статей 4-7, 43, 84, 105 ГПК України, попередні судові інстанції, досліджуючи інші надані по справі докази, не усунули наявні в них суперечності і не зазначили у своїх рішеннях про те, з огляду на які саме чинники вони віддають перевагу одним доказам над іншими.

Зокрема, дійшовши до висновку про те, що ті пояснення, які були надані по справі ТОВ "АРДІ-КОНТУР", відповідають дійсності суди не звернули уваги і залишили без будь-якої оцінки те, що в цих поясненнях мали місце суперечності, які полягали в тому, що відповідач у своїй зустрічній позовній заяві, а також у відзиві на первісний позов (т.1, а.с.40-43, 68-72) по-іншому зазначав обставини, пов'язані із передачею позивачу частини виконаних підрядних робіт.

Зокрема, відповідач взагалі не згадував про участь у цьому громадянина ОСОБА_5 у вересні 2010 року, як не згадував і про направлення частини проектної документації електронною поштою на адресу громадянина ОСОБА_4 у жовтні місяці того ж року. Водночас відповідач наполягав на тому, що вперше відповідна частина проектної документації була ним відправлена позивачу нарочним 09.01.2011 за актом № 1, а тобто за інших обставин та в інші строки ніж ті, на які він посилався в подальшому.

Поясненням позивача, а також поясненням громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_4, залученим до участі у справі в порядку статті 30 ГПК України, які заперечували факт виконання відповідачем та отримання від нього будь-якої частини робіт за договором підряду до січня 2011 року та, з огляду на посадові інструкції відповідальних осіб, що діяли у товаристві, відкидали саму можливість прийняття участі у тому громадянином ОСОБА_5, суди не дали ніякої оцінки і не зазначили у своїх рішеннях чи вважають вони ці пояснення недостовірними та, якщо так, то які конкретні обставини на їхню думку можуть про це свідчити.

Встановивши за обставинами справи, що за умовами договору підряду сторони визначили конкретний порядок поетапної оплати та прийняття виконаних робіт, а також дійшли згоди про те, що відповідальною особою від замовника, а тобто від позивача за цією справою, з питань прийняття робіт є громадянин ОСОБА_4, суди не з'ясували у відповідача які саме обставини на його думку вплинули на те, що частину проектних робіт про виконання якої він стверджував, було ним передано позивачу не тим порядком, який передбачався договором та іншій особі.

Погоджуючись з поясненнями відповідача, згідно яких останній наполягав на тому, що 18 -19 жовтня 2010 року він направив частину виконаних за першим етапом робіт на електронну адресу громадянина ОСОБА_4 та поклавши в основу своїх рішень подані ним у цьому ж зв'язку докази, суди не перевірили обґрунтованості наданих з цього приводу заперечень з боку позивача, а також громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_4, та не дали ніякої оцінки їхнім твердженням про наявність очевидних ознак, що свідчать про неналежність поданих відповідачем щодо зазначеного питання доказів.

Сукупність наведеного дає підстави дійти до висновку про те, що обставини справи були досліджені судами неповно та з порушенням вимог ст.111-12 ГПК України.

Це дає підстави для скасування прийнятих за справою судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

У ході такого суду належить врахувати наведені недоліки, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі. З метою з'ясування фактичних обставин справи та усунення можливих протиріч у поданих сторонами доказах забезпечити реальну можливість для участі громадянина ОСОБА_5 в судовому процесі на предмет отримання від нього пояснень щодо відомих йому обставин справи, а за необхідності отримати від нього також письмові пояснення і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Україна-Донецьк" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 зі справи № 33/4 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя Б.Львов