Постанова

від 10.05.2012 по справі 6/551

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 № 6/551

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна"

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.02.2012 року

у справі №6/551 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Форвард", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна", м. Київ

про стягнення 716 430,63 грн., -

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність №41-12 від 08.05.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард" (надалі - ТОВ «Форвард») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (надалі - ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна") про стягнення заборгованості за договором поставки та надання послуг № 21519 від 01.01.2009 року в сумі 73 369,51 грн., з яких: 60 640,97 грн. основного боргу, 10 909,31 грн. інфляційних втрат, 1 819,22 грн. - три відсотки річних, яка утворилась у зв'язку з неналежним виконання договірних зобов'язань у період з 12.09.2009 року по 31.10.2011 року.

08.02.2012 року позивач, не змінюючи періоду, за який заявлено вимоги про стягнення заборгованості, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача на свою користь 716 430,63 грн., з яких: 606 409,74 грн. основного боргу, 91 828,60 грн. інфляційних втрат та 18 192,29 грн. - три відсотки річних, а також 14 328,61 грн. судового збору та 25 000 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 6/551 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" на користь ТОВ «Форвард» 698 238,34 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 18 192,29 грн. - три відсотки річних, 14 328,61 грн. судового збору та 25 000 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на те, що суд, постановляючи рішення, порушив норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 10.05.2012 року.

Позивач скористався правом, передбаченим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, одночасно вказавши, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 27.04.2012 року.

Вислухавши думку представника скаржника з приводу заявленого представником позивача клопотання, колегія суддів, порадившись, вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача за наявними у справі матеріалами.

10.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард" (в тексті договору - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "МГБ МЕТРО Груп Байінг Україна" ( в тексті договору - покупець), що діє в інтересах покупців, було укладено договір поставки та надання послуг № 21519, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати покупцям, переліченим у Додатку № 1 до даного договору (ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" та ТОВ «Реал-Гіпермаркет Україна») товари, а покупці зобов'язались приймати та оплачувати ці товари на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Водночас, предметом договору, у відповідності до розділу 1, є надання покупцями рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг позивачеві, а також послуги з логістики згідно з процедурою та умовами, які вказані в додатку № 6 до даного договору. При цьому, надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт (п.1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного торгового центру згідно з Замовленням (DDP-рампа торговельного центру покупців, «Інкотермс 2000») у відповідній кількості та належної якості, у відповідності до усіх інших вимог згідно з Замовленням.

Пунктом 2.8 договору сторони передбачили, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупців з моменту, коли товари поставлено вивантаженими на приймальну платформу торгового центру, і сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцями.

У відповідності з п. 2.9 договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару буде вважатись виконаним, якщо постачальник:

- поставив товар до торгового центру, зазначеного у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством, або процедурі, що встановлена законом, умовами замовлення та цьому договору;

- надав покупцям товарну та податкову накладну, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.

Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначеного у п. 10 договору протягом терміну платежу, зазначеного у п. 1.1 додатку №7 до договору (пункт 3.2 договору).

Згідно абз. 1 п. 1.1 додатку №7 до договору покупець оплачує товари протягом 51 дня з дня їх отримання у торговельному центрі за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні за адресою покупця, яка вказана в додатках №1 до договору, протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки.

Відповідно до п. 2.10 Договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному торговому центрі покупця, куди товари поставляються, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів.

Згідно п.3.3 договору покупці мають право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму штрафів, вартість товарів, повернутих постачальникові, наданих йому послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим договором та додатками, які складають невід'ємну частину цього договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцями без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, тощо).

По результатах кожного місяця кожен покупець буде готувати акт звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. В актах звірки будуть відображені товарні накладні, надані постачальником, акти наданих послуг, надані покупцями, та інформація про платежі або залік вимог, виконані сторонами.

В свою чергу, постачальник повинен направити покупцю підписаний акт звірки чи письмові мотивовані зауваження до нього. Ненадання підписаного акту або мотивованих зауважень протягом 14 календарних днів від дати надіслання акту означатиме згоду постачальника із даними, наведеними в акті.

У відповідності з п. 9.1, договір укладено на строк, починаючи з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується у випадку, якщо не менше, ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Колегія суддів находить вірною позицію місцевого господарського суду стосовно того, що укладений сторонами договір є змішаним, оскільки містить елементи різних договорів.

Так, згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 2 названої статті сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, за договором в частині поставки товарів застосовуються положення про поставку (§ 3 глави 54 Цивільного кодексу України), а в частині надання послуг - положення про послуги (глава 63 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції також встановлено, що строк дії договору № 21519 від 01.01.2009 року сторонами було припинено 12.05.2010 року внаслідок укладання сторонами того ж дня, 12.05.2010 року іншого договору поставки товарів та надання послуг № 21519, за умовами якого «МЕТРО» надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, а також послуги з логістики, надання яких повинно підтверджуватись актами приймання виконаних робіт, а постачальник, у свою чергу, постачає та передає у власність «МЕТРО», а «МЕТРО» приймає та оплачує товари згідно з замовленнями та товаросупровідною документацією (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Місцевим господарським судом з'ясовано, що ТОВ «Форвард» протягом 2009 року було поставлено у чотири торгові центри відповідача (центр оптової торгівлі 17 Львів, центр оптової торгівлі Івано-Франківськ, центр оптової торгівлі 28 Чернівці та центр оптової торгівлі 34 Рівне) товари на загальну суму 1 621 033,27 грн., проте з боку відповідача оплата за поставлений товар була проведена частково в сумі 854 994,35 грн. А враховуючи ту обставину, що позивач вказану суму боргу зменшив на вартість наданих відповідачем маркетингових та інформаційних послуг в сумі 159 629,18 грн., основна сума боргу відповідача перед позивачем за договором № 21519 від 01.01.2009 року становить 606 409,74 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, керуючись положеннями статей 525, 526, 601, 602, 610, 611 ЦК України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що відповідач належними доказами не довів факту надання ним послуг позивачеві протягом травня місяця 2009 року за 10 актами приймання послуг по організації збуту товарів, підписаними сторонами 31.05.2009 року на суму по 60 000,00 грн. кожний, на загальну суму 600 000,00 грн., оскільки дані про постачання товару у торгові центри у м. Києві, у м. Одесі, у м. Вінниці, у м. Кривий Ріг, у м. Миколаєві та у м. Запоріжжі, відсутні. При цьому, місцевий суд прийняв в якості достовірних пояснення позивача щодо мотивів підписання ним актів приймання послуг, обґрунтовані досягненням у квітні 2009 року з відповідачем усної домовленості про розширення території постачання товарів, чого в дійсності зроблено не було.

З урахуванням досліджених доказів та обставин справи, господарський суд м. Києва дійшов висновку про доведеність позивачем наявності боргу відповідача в сумі 606 409,74 грн., несплата якого за договором є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим застосував встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 91 828,60 грн., трьох процентів річних в сумі 18 192,29 грн. Одночасно суд стягнув з відповідача на користь позивача 14 328,61 грн. судового збору та 25 000,00 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Апеляційний господарський суд вважає, що до такого висновку місцевий господарський суд дійшов передчасно, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не заперечував, а навпаки, підтвердив факт домовленості з відповідачем у квітні місяці 2009 року на входження позивача до нових торгових центрів зі своєю продукцією, а саме, до торгових центрів МЕТРО: ТЦ №10 (м. Київ, Позняки), ТЦ №11 (м.Київ, Теремки), ТЦ №12 (м.Одеса), ТЦ №16 (м. Київ, Оболонь), ТЦ №17 (м. Львів), ТЦ №18 (м.Запоріжжя), ТЦ №21 (м.Вінниця), ТЦ №27 (м. Івано-Франківськ), ТЦ № 28 (м. Чернівці), ТЦ №31 (м. Одеса), ТЦ №33 (м. Київ, Троєщина), ТЦ № 34 (м. Рівне).

На виконання таких домовленостей сторони договору 31.05.2009 року, в межах дії договору № 21519 від 01.01.2009 року підписали 10 актів приймання послуг з організації збуту товарів на загальну суму 600 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (т.2 а.с.59-68).

З представлених актів, підписаних позивачем без будь-яких застережень та заперечень вбачається, що «Послуги надані в повному обсязі, якісно та в обумовлений термін. Замовник претензій щодо наданих послуг не має».

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» акт приймання послуг є фіксацією результату господарських взаємовідносин суб'єктів господарювання, які його склали та підписали.

Як зазначив скаржник, за своєю природою вказані послуги з організації збуту товарів передують у часі поставці товару до торгівельного центру, з огляду на те, що виконання цих послуг полягає у підготовці матеріальної бази для кожного конкретного виду продукції постачальника, створення умов для асортиментного позиціонування товару.

Поставка позивачем товарів до торгових центрів МЕТРО: ТЦ №10 (м. Київ, Позняки), ТЦ №11 (м.Київ, Теремки), ТЦ №12 (м.Одеса), ТЦ №16 (м. Київ, Оболонь), ТЦ №17 (м. Львів), ТЦ №18 (м.Запоріжжя), ТЦ №21 (м.Вінниця), ТЦ №27 (м. Івано-Франківськ), ТЦ № 28 (м. Чернівці), ТЦ №31 (м. Одеса), ТЦ №33 (м. Київ, Троєщина), ТЦ № 34 (м. Рівне) підтверджується копіями товаро-транспортних накладних, підписаних позивачем та доданих до апеляційної скарги.

Таким чином, акти приймання послуг від 31.05.2009 року є належними та допустимими доказами у розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обставини справи.

Вирішуючи спір, суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що сторони не встановили окремого порядку припинення зобов'язань зарахуванням та дійшов висновку про те, що діє загальний порядок припинення зобов'язань зарахуванням, визначений статтями 601, 602 Цивільного кодексу України. Поряд з цим, суд зазначив, що умовами договору не встановлено строку оплати позивачем послуг.

Так, відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін (частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України).

Оскільки письмової заяви про зарахування вимог відповідачем зроблено не було, місцевий суд дійшов висновку, що правових підстав у відповідача для зарахування зустрічних однорідних вимог немає.

Проте, з даним висновком колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слідує з п.3.3 договору № 21519 від 01.01.2009 року та п.1.11 додатку № 7 до договору покупцеві надано право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на вартість наданих постачальникові послуг, а також інші суми, що мають бути сплачені постачальником, шляхом проведення заліку зустрічних вимог.

Відтак, проведення відповідачем взаємозаліку зустрічних однорідних вимог було передбачено умовами договору, а тому надіслання останнім на адресу позивача відповідної письмової заяви щодо зарахування вимог не є обов'язковим.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором № 21519 від 01.01.2009 року, оскільки остання є похідною від вимоги про стягнення основної суми боргу.

Оскільки в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, підстав для стягнення судових витрат, понесених позивачем на оплату адвокатських послуг, також немає.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судова колегія находить апеляційну скаргу ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» такою, що підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2012 року у справі №6/551 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 6/551 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 6/551 скасувати.

3. Постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

4. Матеріали справи № 6/551 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Гаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.