Постанова

від 05.06.2012 по справі 5011-13/1256-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 5011-13/1256-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від прокуратури: не з'явилися

Від позивача: ОСОБА_2 - юрист

Від відповідача 1: не з'явилися

Від відповідача 2: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012

у справі № 5011-13/1256-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської

міської ради

до 1) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та

експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 позов Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен» про визнання договору недійсним задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий човен» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 по справі № 5011-13/1256-2012 про задоволення позовних вимог Київської транспортної прокуратури про визнання недійсним договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16.05.2011, укладеного Комунальним підприємством «Плесо» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий човен»; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 976 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Передмісна Слобідка біля мосту Метро, передати її за актом приймання -передачі Київській міській раді у первісному стані та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що при винесенні даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2012 задоволено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляд справи, розгляд спору відкладено на 22.05.2012.

В судове засідання, призначене на 22.05.2012, прокурор та повноважні представники відповідачів не з'явилися.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли клопотання від Київської транспортної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен» про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.05.2012 задоволено клопотання Київської транспортної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен», розгляд справи відкладено.

В судове засідання, призначене на 05.06.2012, прокурор та повноважні представники відповідачів не з'явилися.

Від представника відповідача - 2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на встановлені чинним законодавством України процесуальні строки розгляду апеляційної скарги та відсутність клопотання про продовження строку розгляду спору, колегія суддів не вбачає за можливе повторно відкладати розгляд справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності прокурора та представників відповідачів за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Київської міської ради, колегією встановлено наступне:

Київський транспортний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен» про визнання недійсним договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16.05.20112 року, укладеного між КП «Плесо» та ТОВ «Золотий човен» та зобов'язання ТОВ «Золотий човен» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 976 кв.м.

Київською транспортною прокуратурою проведено перевірку законності розміщення плавзасобу «Золотий човен», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Золотий човен».

В ході перевірки встановлено, що службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен» в порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України самовільно, без оформлення правовстановлюючих документів зайнято земельну ділянку водного фонду площею 976 м.кв. для встановлення несамохідного судна «Золотий човен» в акваторії річки Дніпро в місті Києві біля острова Венеціанський та прибережній захисній смузі у Дніпровському районі міста Києва.

За твердженнями відповідача - 2 даний плавзасіб розміщено на підставі договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16 травня 2011 року, укладеного між КП «Плесо» та ТОВ «Золотий човен».

В пункті 1.1. даного договору зазначено, що визначена територія - це закріплена за абонентом частина території дна водного об'єкту (та/або території), на якій розміщується стоянка плавзасобу.

Рішенням Київської міської ради від 22.01.2009 № 38/1093 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві» функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Даним рішенням доручено КП «Плесо» виконувати функції оператора щодо розміщення на водних об'єктах стоянок плавзасобів та тимчасових споруд рекреаційного, культурно-оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг.

Відповідно до зазначеного договору КП «Плесо» без належного обсягу правоздатності, надало право розміщувати плавзасіб «Золотий човен» на земельній ділянці водного фонду за адресою: м. Київ, Передмісна Слобідка, Дніпровський район біля мосту Метро та закріпила територію для здійснення благоустрою, загальною площею 976 м.кв., оскільки відповідно до норм чинного законодавства для того, щоб надавати послуги стоянки необхідно відвести у користування частину водного об'єкта, призначеного у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден - акваторію, а також землі водного фонду, зайняті даною акваторією та земельну ділянку прибережної захисної смуги.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальному підприємству «Плесо» не виділялась акваторія, що використовується для стоянки плавзасобу «Золотий човен».

Враховуючи вище викладене, зазначене майно на праві господарського відання чи праві оперативного управління за вказаним комунальним підприємством не закріплено.

За твердженням прокурора КП «Плесо» не має достатніх повноважень для надання в користування ТОВ «Золотий човен» вказаних земель водного фонду.

Господарським судом міста Києва визнано обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо визнання недійсним договору про розміщення плавзасобу та виконання робіт з благоустрою № 70 від 16.05.20112 року укладеного між КП «Плесо» та ТОВ «Золотий човен», зобов'язання ТОВ «Золотий човен» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 976 кв.м.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Золотий човен» є власником судна (стоянкового, розважального комплексу) Золотий човен 1958 року побудови, 2004 року переобладнання, відповідно до свідоцтва про право власності на судно PV02872 виданого 22.07.08 Інспекцією Головного Державного реєстратора флоту України та свідоцтва про право плавання під Державним прапором України PF 03386 виданого 22.07.08 Інспекцією Головного Державного реєстратора флоту України.

Доказів належного облаштування місця швартування і стоянки судна Золотий човен власне для його швартування суду не представлено.

Умовами договору врегульовано відносини сторін щодо передачі оператором в користування земельної ділянки у місті Києві, в тому числі для швартування і стоянки плавзасобу - судна «Золотий човен». Тому можна зробити висновок, що даний договір фактично є прихованим договором про надання в користування (оренду) земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б виступали підтвердженням набуття відповідачем прав на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченим чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п.12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. В свою чергу, як зазначено вище, правовою підставою для набуття права на землю є договір оренди, укладений з належним орендодавцем - Київською міською радою на підставі відповідного рішення останньої.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Таким чином, можна стверджувати, що земельна ділянка належить до комунальної власності міста Києва.

Для розміщення на воді стоянкового судна - розважального комплексу, необхідно застосовувати норми Водного кодексу України щодо користування землями водного фонду та норми Земельного кодексу України з дотриманням порядку та режиму використання земель водного фонду.

Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Стаття 79 Земельного Кодексу України зазначає, що право на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар в її межах, на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній містяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту та глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смутами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» не є державною водогосподарською організацію.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в комунальній та державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами державної влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Користування такими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних правил.

Згідно вимог ст. 9 Земельного кодексу України до повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Статтею 4 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів АР Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як визначено п. 5 «Порядку користування землями водного фонду», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 травня 1996 року № 502 право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право. Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Договір про розміщення плавзасобу та благоустрою території № 70 від 16 травня 2011 року, укладений між ТОВ «Золотий човен» та КП «Плесо», не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку, передбаченим Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 152 ЗК України способом захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Отже, можна зробити висновок, що ТОВ «Золотий човен», розміщуючи свій плавзасіб на земельній ділянці водного фонду площею 976 кв.м. за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Передмісна Слобідка біля мосту Метро, порушив право власника даної земельної ділянки -Київської міської ради на розпорядження нею, в тому числі щодо розпорядження територією над та під поверхнею ділянки на висоту та глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Сам факт розміщення плавзасобу «Золотий човен» на території земельної ділянки водного фонду відповідачем не оспорюється.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем - 2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для відмови в задоволенні позовної заяви.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий човен» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 у справі № 5011-13/1256-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-13/1256-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.