Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а/1270/3448/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3448/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання - Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (свідоцтво № 773),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 21.03.2012 № 166/10-028),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2012 року №0000171702 та №0000161702,-

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2012 року №0000171702 та №0000161702.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 25.04.2012 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 22.03.2012 № 0000171702 щодо стягнення податку на додану вартість з штрафними санкціями в сумі 110 907,50 грн. та № 0000161702 щодо стягнення податку на доходи фізичних осіб з штрафними санкціями в сумі 94 262,70 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 12.03.2012 № 6/17-2402516230.

Згідно результатів перевірки ревізором ставиться завищення валових витрат при розрахувати податку на доходи фізичних осіб за рахунок здійснення нікчемних правочинів з ПП «Інтенція» на суму 443630 грн. за 2011 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 443630,10 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 75410,16 грн. та завищення по операціям з ПП «Інтенція» податкового кредиту за червень 2011 року на суму 88726 грн.

У червні 2011 року позивачем до складу податкового кредиту була включена вартість отриманої від ПП «Інтенція» яловичини на загальну суму 532356,12 грн. згідно видаткових накладних № 2/06 від 02.06.2011 і № 17/06 від 17.06.2011 та податкових накладних № 419 від 02.06.2011 і № 420 від 17.06.2011 та платіжних доручень № 179 від 06.07.2011 на суму 40000,00 грн., № 181 від 11.07.2011 на суму 18559,00 грн., № 186 від 12.07.2011 на суму 75000,00 грн., № 189 від 12.07.2011 на суму 64000,00 грн., № 190 від 14.07.2011 на суму 64000,00 грн., № 192 від 21.07.2011 на суму 70797,12 грн., № 200 від 02.08.2011 на суму 120000,00 грн., № 201 від 09.08.2011 на суму 37000,00 грн. і № 203 від 09.08.2011 на суму 69353,00,11 грн., а всього на суму 558709,12 грн., які надавались до перевірки. Придбана яловичина була відвантажена позивачем на ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів», ТОВ «Укрпродукт», ТОВ «Торгівельний будинок АМСТОР».

Згідно свідоцтва № 100301389 від 15 вересня 2010 року ПП «Інтенція» станом на час видання податкових накладних мало статус платника ПДВ. На теперішній час не має жодного рішення судів, які б скасовували дію вказаного свідоцтва за 2 та 3 квартали 2011 року.

В акті перевірки № 6/17-2402516230 від 12.03.2012 ревізор, не з'ясувавши, чи порушили ПП «Інтенція» і ОСОБА_3 публічний порядок, та не довівши належними та допустимими доказами намір на таке порушення, лише зробив припущення відносно цього, що є необґрунтованим.

Посилання ревізора на ненадання позивачем для перевірки товарно-транспортних накладних на переміщення придбаної у ПП «Інтенція» яловичини є також необґрунтованим в зв'язку з тим, що придбані товарно-матеріальні цінності транспортувалися особистим транспортом позивача, зазначеним в п.1.17.2. акту перевірки № 6/17-2402516230 від 12.03.2012 року, що не спростовано ревізором; також згідно діючого законодавства та рішень ВАСУ, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, що надає право підприємству на включення витрат до валових витрат та податкового кредиту.

Позивач зазначає, що наявність у нього, як платника податків, наданих йому продавцем товарів податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог діючого законодавства та оплата вартості товару з урахуванням податку на додану вартість є достатньою підставою для визначення податкового кредиту, при цьом ревізор в акті перевірки не навів жодного належного доказу, який би дав змогу визначити, що надані позивачем для перевірки податкові накладні є не дійсними.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі № 2а-11321/11/1270 дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акту № 1807/231/37156804 від 11.11.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Інтенція», код за ЄДРПОУ 37156804, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» визнані протиправними та Алчевську ОДПІ зобов'язано поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ПП «Інтенція», код за ЄДРПОУ 37156804, за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 51634813,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 47645313,00 грн.. Вказана постанова Луганського окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року.

В мотивувальній частині постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі № 2а-11321/11/1270 зазначено, що порушення Алчевською ОДПІ норм п. 79.2 статті 79 ПК України дає суду підстави для висновку про неправомірність проведеної перевірки, оформленої актом № 1807/231/37156804 від 11.11.2011, а тому вона є неповною і необґрунтованою. З огляду на порушення ст. 83, п.п. 20.1.1, п.п. 20.1.4, п.п.20.1.8, п. 20.1 ст. 20 ПК України суд вважає висновки цього акту щодо нікчемності угод, укладених ПП «Інтенція» з іншими суб'єктами господарювання у період, за який здійснювалась перевірка, необґрунтованими. Крім того, зазначений акт перевірки не доводить умислу ПП «Інтенція» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок, згідно вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.77, пп. 79.1 пп. 79.3 ст. 79, п 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м.Сєвєродонецьку проведена документальна планова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12. 2011.

Перевіркою встановлено, що ПП «Інтенція» було укладено угоду з ПП ОСОБА_3 від 02.06.2011 № 121 про постачання на адресу останнього яловичини. На виконання умов угоди ПП «Інтенція» було оформлено документи на реалізацію в адресу ПП ОСОБА_3 яловичини на загальну суму матеріалів 532356,12 грн., у тому числі ПДВ 88726,02 грн.

В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання мали не реальний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат на перевезення, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Листом від 06.12.2011 ПП ОСОБА_3 запропоновано надати до перевірки інформацію за червень 2011, яким транспортом доставлявся отриманий від ПП «Інтенція» на адресу ПП ОСОБА_3 (з посланням на відповідні первинні документи, марки, державні номери транспортних засобів та причепів до них (якщо використовувались) та/або спецтехніки, яка залучалася для транспортування товару та/або виконання робіт (послуг), конкретні точки навантаження та розвантаження (їх адреси та відстань), зазначені в товаро транспортних накладних, ПІБ водіїв та/або відповідальних осіб), з метою встановлення походження товару надати до перевірки сертифікати якості, сертифікати виробника по отриманим товарам, інші документи, що підтверджують якість та походження товарів, робіт (послуг), на що ПП ОСОБА_3 пояснення та документальне підтвердження не надано.

Згідно п. 3.6 Методичних рекомендацій з з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. Прибуткові ордери до перевірки не надані.

При проведенні перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям з ПП «Інтенція».

Таким чином, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ не встановлено.

В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, послуги фактично на надавались. Відповідно наданих до перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Представник відповідача зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ПП «Інтенція» господарських операцій через

відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з

купівлі-продажу;

- ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань, в т.ч.: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні з податку на додану вартість за січень - вересень 2011 року;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1, ч.5 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція» з покупцями.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що всі операції продажу на адресу контрагентів-покупців ПП «Інтенція» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В порушення п. 2 ст. 177 та п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 ПП ОСОБА_3 завищено валові витрати з податку на доходи за рахунок здійснення нікчемних правочинів з ПП «Інтенція», на суму 443630,10 грн. за 2011 року та чистий оподатковуваний дохід на суму 443630,10 грн, в наслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 75410,16 грн.

Щодо податку на додану вартість представником відповідача зазначено, що проведеною перевіркою задекларованого податкового кредиту за період 01.07.10 по 31.12.11 на підставі таких документів: розрахунки коригування до податкових накладних, реєстри податкових накладних встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 16 Декларацій «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» у червні 2011р у сумі 88726 грн., а саме:

ПП «Інтенція» було оформлено документи на купівлю-продаж матеріалів на загальну суму 532356,12 грн. у тому числі ПДВ 88726,02 грн. ПП «Інтенція».

Податкові накладні підписано від імені ПП «Інтенція» директором Гарматько О.В. та мають відбиток печатки ПП «Інтенція».

В ході перевірки ПП «Інтенція» встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Інтенція» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ПП «Інтенція» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів,

Враховуючи результати перевірки ПП «Інтенція», дане підприємство не мало жодних можливостей для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт.

На ПП «Інтенція» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутній потрібний технічний персонал, виробниче обладнання, торгівельне обладнання та інші основні фонди, відсутні транспортні засоби, тобто підприємства не мають можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, що підтверджує факт не здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

На підставі викладеного представник відповідача вважає, що у платника податків ОСОБА_3 відсутнє право на включення до складу податкового кредиту вартості придбаних ТМЦ по операціям з ПП «Інтенція».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що в період з 20.02.2012 по 02.03.2012 відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок, згідно вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 79.1, п. 79.3 ст. 79, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010, відповідно до повідомлення від 01.02.2012 № 97/01-87, наказу №06-у від 01.02.2012 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Сєвєродонецьку Андрєєвою Л.М. проведена документальна планова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_3 вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 6/17-2402516230 від 12.03.2012, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлені наступні порушення:

1. Договори між ПП ОСОБА_3 та ПП «Інтенція» на постачання яловичини суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

2. ст. 177 та п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 112.2010 ПП ОСОБА_3 завищено валові витрати за рахунок здійснення нікчемних правочинів з ПП «Інтенція», на суму 443630,10 грн. за 2011 року та занижено чистий оподатковуваний дохід на суму 443630,10 грн., в наслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 75410,16 грн.

3. п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.12.3 ст. 9 , абз. «а», «б» п. 2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», не утримав податок при виплаті доходів за придбаний товар у сумі 2399,25 грн. та не надав податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

4. п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на загальну суму 88726 грн., в тому рипі за червень місяць 2011 року - 88726 грн.

5. п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 22.03.2012 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000161702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи

фізичних осіб на загальну суму 94 262 грн., з яких: 75 410,16 грн. - за основним платежем, 18 852,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000171702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану

вартість на загальну суму 110 907,50 грн., з яких: 88 726 грн. - за основним платежем, 22 181,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв до 01.01.2011; далі - Закон) об'єктом оподаткування резидента є:

3.1.1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

3.1.2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3.1.3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

3.1.4. іноземні доходи.

Згідно п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п. 9.12.3 ст. 9 Закону фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті. При цьому порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.

Згідно ст. 19 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Судом встановлено, що 02.06.2011 між Приватним підприємством «Інтенція» (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки № 121, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві м'ясопродукти загальною кількістю 20т, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Загальна вартість продукції за цім договором складає 700 000 грн., в тому числі ПДВ 116 666,67 грн.

З акту перевірки слід, що при проведенні перевірки ОСОБА_3, не було надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям в ПП «Інтенція».

В судовому засіданні позивачем товарно-транспортні накладні по господарським операціям в ПП «Інтенція» також не було надано.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995 року за № 168/704), первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (в натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995 року за № 168/704), передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу, ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

При перевезенні вантажів автомобільним транспортом оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, умов перевезення вантажів (як на комерційних засадах, так і для власних потреб), а також видів перевезень. Товарно-транспортна накладна додається до подорожнього листа.

Таким чином, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим та є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано документів, що підтверджують транспортування продукції платника податків ОСОБА_3 по господарським операціям з ПП «Інтенція».

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 у справі № 2а-11321/11/1270 за позовом ПП «Інтенція» до Алчевської ОДПІ про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу про проведення перевірки від 10.11.2011 № 760 позовні вимоги задоволено частково, дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акту №1807/231/37156804 від 11.11.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Інтенція», код за ЄДРПОУ 37156804, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» визнані протиправними та Алчевську ОДПІ зобов'язано поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ПП «Інтенція», код за ЄДРПОУ 37156804, за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 51634813 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 47645313 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак суд не приймає до уваги посилання позивача на вищевказане рішення суду, оскільки ним не встановлено факт правильності сплати податкових зобов'язань ПП ОСОБА_3, а лише встановлено порушення законодавства податковим органом під час здійснення перевірки ПП «Інтенція».

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не знаходить підстав для стягнення судових витрат, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 05 червня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 72, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2012 року №0000171702 та №0000161702.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 червня 2012 року.

Суддя Т.С. Ушаков