Ухвала

від 02.07.2015 по справі 2а/1270/3448/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/9991/56803/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року

у справі № 2а/1270/3448/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000171702 від 22 березня 2012 року та № 0000161702 від 22 березня 2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю платником реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено. Скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року. Позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000171702 від 22 березня 2012 року та № 0000161702 від 22 березня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 052,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 6/17-НОМЕР_1 від 12 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000161702 від 22 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94 262,70 грн. (75 410,16 грн. - основний платіж, 18 852,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000171702 від 22 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110 907,50 грн. (88 726,00 грн. - основний платіж, 22 181,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні яловичини в Приватного підприємства «Інтенція» за нікчемним правочином.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту № 1807/231/37156804 від 11 листопада 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, в якому вказано про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також викладено думку про те, що укладені ПП «Інтенція» з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, відповідач наголошував на ненаданні ФОП ОСОБА_3 транспортної документації на підтвердження товарного характеру здійснених операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, реальний характер здійснених ПП «Інтенція» на адресу позивача поставок яловичини підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, доказами подальшої реалізації придбаної підприємцем у контрагента продукції тертім особам.

Доводи відповідача про безтоварний характер проведених операцій з підстави ненадання ФОП ОСОБА_3 товарно-транспортних накладних колегія суддів відхиляє, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару та його використання у власній господарській діяльності, як у даній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.