Ухвала

від 22.05.2012 по справі 9/17-1131-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 травня 2012 р. № 9/17-1131-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Данилової Т.Б., Бакуліної С.В., Муравйова О.В., Першикова Є.В., Уліцького А.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 12.09.2011 у справі№ 9/17-1131-2011 за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ" простягнення 67155,51 грн., В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ" про стягнення в порядку регресу 67155,51 грн. компенсації здійснених страхових виплат з урахуванням норм статей 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статей 34, 35, 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.05.2011 (суддя Меденцев П.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 (колегія суддів: Таран С.В., Бойко Л.І., Величко Т.А.), позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ" 67155,51 грн. та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2011 у справі № 9/17-1131-2011 (колегія суддів: Кролевець О.А., Демидова А.М., Шевчук С.Р.) рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новікъ" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.09.2011 у справі № 9/17-1131-2011, в якій просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 515, 993, 999, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статей 2, 6, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі -Закон), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права заявником подано постанову Вищого господарського суду України від 20.02.2012 у справі № 5015/4809/11(5/198), рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.05.2010 у справі № 6-20028св08, від 25.05.2011 у справі № 6 6344св09.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови від 12.09.2011 у справі № 9/17-1131-2011, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України, врахувавши положення статей 2, 6, 13, 14 Закону, статей 11, 21 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спростував твердження про те, що позивач -Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області, як страховик за обов'язковим соціальним страхуванням згідно із Законом не може мати права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеські курчата", на якому працював потерпілий (застрахована особа), є страхувальником, який сплачував страхові внески, а сам потерпілий є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем.

Разом з тим, позивачем за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи, винної у скоєнні ДТП, а саме водієм Товариства з обмеженою відповідальністю "Новікъ", правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відтак, суди дійшли висновку, що витрачені позивачем за наведених обставин кошти є по суті відшкодуванням шкоди, яка була завдана іншою особою. Також суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що залучення коштів, отриманих від юридичних чи фізичних осіб в порядку статей 1166, 1191 Цивільного кодексу України не суперечить ані Основам законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ані Закону. Отже, врахувавши положення статей 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій вини працівника відповідача, колегія суддів погодилась з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення в порядку регресу суми компенсації здійснених страхових виплат.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2012 у справі № 5015/4809/11(5/198), на яку посилається заявник як на доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, за подібних предмета спору, встановлених судами обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку про те, що відносини між Фондом та працівником Львівського АТП-14631, є правовідносинами з обов'язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Відтак здійснення Фондом виплат у разі настання страхового випадку є його обов'язком, а тому здійснення таких виплат застрахованій особі не є шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України, та відповідно позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України.

У рішеннях Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26.05.2010 у справі № 6-20028св08, від 25.05.2011 у справі № 6-6344св09 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено право Фонду соціального страхування, який здійснив страхову виплату застрахованій особі, зворотної вимоги до винної особи; таке право страховика передбачено статтею 993 Цивільного кодексу України лише в разі виплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування. Відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проведення Фондом таких виплат застрахованій особі не є заподіянням Фонду шкоди в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України й відповідно висновку суду щодо відсутності в позивача права зворотної вимоги до винної особи з підстави, передбаченої частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Допустити справу № 9/17-1131-2011до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т.Данилова Судді С.Бакуліна О.Муравйов Є.Першиков А.Уліцький

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)