Рішення

від 12.06.2012 по справі 1734-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2012Справа №5002-32/1734-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача - Виконавчого комітету Мар'яновської сільської ради (вул. 77 Дивізії, 12, с. Мар'янівка, АР Крим, 97023, ідентифікаційний код 37247121)

про стягнення 77 499,28 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 10.05.2012р.

від відповідача - не з'явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Мар'яновської сільської ради про стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 75 680,00 грн., 3% річних - у розмірі 1 223,34 грн., інфляційних втрат - у розмірі 595,94 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.06.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.06.2012р. позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу визнав.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про відмову від позову в частині стягнення 1 223, 34 грн. -3%, та 595, 94 грн. - інфляційних втрат.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Мар'яновської сільської ради укладений договір № 1 ( а.с. 6).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

У відповідності до пункту 1.1 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання х надання послуг в реалізації програми Шкільний автобус.

Замовник здійснює своєчасну оплату за надані послуги, як то передбачено пунктом 1.2 договору.

Строк дії договору припиняється 31.12.2011р., як то передбачено в пункті 1 додаткової угоди , підписаної сторонами ( а.с. 9).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Беручі до уваги, що зазначені цивільно-правові зобов'язання мають двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки, і відповідно, кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором, з точки зору виконання таке зобов'язання є зустрічними, тобто виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку.

Пункт 4 статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто, надання позивачем послуг (виконання взятих на себе зобов'язань) вже породжує з'явлення зустрічного зобов'язання відповідача оплатити ці послуги.

Так, на виконання умов договору позивачем надані послуги на загальну суму 75 680, 00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт на зазначену суму, підписаними сторонами( а.с. 10-12).

Відповідач роботи прийняв, що підтверджується безпосередньо підписом в актах та не заперечується представником у судовому засіданні.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення 75 680,00 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а й, відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 595,94 грн., 3% річних у розмірі 1 223,34 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову в цій частині заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що таке стягнення не передбачено умовами договору.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних передбачено Законом та не потребує закріплення в договорі.

Проте заявою, наданою у судовому засіданні, представник позивача відмовився від стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Зазначене право надано представникові за довіреністю ( а.с. 32).

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі , зокрема, відмовитись від позову .

У відповідності до пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує будь-чиї права, а отже може бути прийнята судом.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 1 223,94 грн. 3 % річних та 595,94 грн. - інфляційних втрат підлягає припиненню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до позовної заяви судом додана квитанція № 185 , у відповідності до якої позивач оплатив при зверненні до суду 1 949, 98 грн. судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає справленню судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, в рамках даної справи позивач мав би сплатити 1 609, 50 грн. судового збору.

У відповідності до пункту 1 статті 7 названого Закону зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом є підставою для повернення судового збору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність повернути надлишкове сплачений судовий збір.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене 12.06.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 статі 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Мар'яновської сільської ради (вул. 77 Дивізії, 12, с. Мар'янівка, АР Крим, 97023, ідентифікаційний код 37247121) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 75 680,00 грн. заборгованості, 1 571,72 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31211206783002, код отримувача 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКС в АРК., м. Сімферополь) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 340, 48 грн., сплачених квитанцією № 185 від 15.05.2012р.

5. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.