Постанова

від 28.05.2012 по справі 2а-6382/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-6382/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  28 травня 2012 року           08:30           № 2а-6382/12/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Мацюк І.В. розглянувши у письмовому судовому засіданні адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»  2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» простягнення коштів отриманих за нікчемним правочином ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПА України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»(надалі –ТОВ «Фактор Ойл») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт»(надалі –ТОВ «Укройлпродукт»), в якому просить суд: 1.          Прийняти позовну заяву до розгляду. 2.          Застосувати наслідки визнання правочину недійсним передбачені ст. 228 Цивільного кодексу України. 3.          Повернути з ТОВ «Укройлпродукт»(код ЄДРПОУ 37036907) на користь ТОВ «Фактор Ойл»(код ЄДРПОУ 36885481) суму отриману за виконання послуг перевезення товару (нафтопродукту) 1600000,00 грн. 4.          Стягнути з ТОВ «Фактор Ойл»(код ЄДРПОУ 36885481) на користь держави 576 980,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва  від 09.11.2011 року  позовну заяву було залишено без руху, та ухвалою від 24.11.2011 р. позовну заяву було повернуто. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду. В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, зазначає про нікчемність договору №УП-012-20 від 09.12.2010 р. укладеного між відповідачами, що було встановлено Висновком про проведення аналізу діяльності ТОВ «Укройлпродукт»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.20111 р. по 31.01.2011 р. від 29.03.2011 р. №27/23-404/37036907, складеного в ДПІ у Подільському районі (надалі - Висновок №27/23-404/37036907) та підтверджено під час проведення перевірки. Крім того, зазначає про винесення податкового повідомлення-рішення №0000972304 від 16.08.2011 р., яким пораховано до сплати суму 576 980,00 грн., із яких 461 584 грн. за основним платежем, а 115 396 грн. за штрафними санкціями. В судове засідання з'явився представник ТОВ «Фактор Ойл», який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні позовних вимог відмовити, та зазначає що Окружним адміністративним судом м. Києва від 18.11.2011 р. було винесено постанову №2а-12423/11/2670 (надалі –Постанова №2а-12423/11/2670), якою було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення позивача №0000972304 від 16.08.2011 р., а також судом в даному рішенні було надано оцінку як договору укладеному між ТОВ «Фактор Ойл»та ТОВ «Укройлпродукт», так і виникнувши правовідносинам між даними господарюючими суб'єктами. Крім того, представник вказав, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-12423/11/2670 від 18.11.2011 р. була залишена Київським апеляційним адміністративним судом 27.03.2012 р. без змін, тому станом на дату розгляду судового рішення воно набрало законної сили. В судове засідання не з'явилась представник Відповідача-1, про час та місце був повідомлений належним чином, подано письмові заперечення на позову заяву та клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до положень ст.4, ст.71 та ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів. Розглянувши наявні в матеріалах докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. В період з 06.05.2011 р. по 13.05.2011 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фактор-Ойл»з питань правових відносин з ТОВ «Укройлпродукт»за січень 2011 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки №1-23-40-36885481 від 13.05.2011 р. «Про результати позапланової видної перевірки ТОВ «Фактор Ойл»(код за ЄДРПОУ 36885481) з питань правових відносин з ТОВ «Укройлпродукт»код 37036907 за період з січень 2011 р.», в якому було встановлені порушення, допущені  відповідачем-1, зокрема: пп. 7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період що перевіряється у розмірі 461 584 грн., у тому числі за січень 2011 р. в сумі 461 584 грн. При цьому, під час проведення перевірки приймався до уваги Висновок №27/23-404/37036907, в якому зазначається, що на підприємстві працює 1 працівник; додатки К1 до декларацій з податку на прибуток підприємств не подавались; в поданих деклараціях за 2010 рік підприємством задекларовано в р.7 «Сума амортизаційних відрахувань»сума  в розмірі 0 грн., що свідчить на думку ДПІ у Подільському районі м. Києва, про відсутність у підприємства основних фондів; підприємство не користувалось пільгами з податку на додану вартість в період який перевірявся. З огляду на вказану інформацію позивач вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами вчинено з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, одночасно суперечать моральним засадам суспільства , тобто є нікчемними відповідно до ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави  коштів, одержаних за таким нікчемним правочином. На підставі встановлених порушень в Акті перевірки №1-23-40-36885481 від 13.05.2011 р. порушень, позивачем було винесено ТОВ «Фактор Ойл»податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000632304 на суму 576 980,00 грн., із яких 461 584 грн. за основним платежем, а 115396 грн. за штрафними санкціями. Водночас, суд критично ставиться до посилання позивача про нікчемність договору між ТОВ «Фактор-Ойл»з ТОВ «Укройлпродукт», з огляду на наступне. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно зі ст. 228 ЦК України, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. За визначенням ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. З аналізу наведених норм права вбачається, що для висновку про нікчемність правочину, вчиненого між відповідачами у формі договору №УП-012-20 від 09.12.2010 р., необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. На думку позивача, про відсутність у відповідачів реальної мети на укладення договору свідчить що на ТОВ «Укройлпродукт»працює лише 1 працівник; вказане товариство не подавались додатки К1 до декларацій з податку на прибуток підприємств; в поданих деклараціях за 2010 рік ТОВ «Укройлпродукт»задекларовано в р.7 «Сума амортизаційних відрахувань»сума  в розмірі 0 грн., що на думку ДПІ у Подільському районі м. Києва свідчить про відсутність у підприємства основних фондів; ТОВ «Укройлпродукт»не користувалось пільгами з податку на додану вартість в період який перевірявся. Однак, доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, або не подання звітності. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, та як наслідок –застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту. Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (ч.1 ст.92 ЦК України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Без з'ясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил ведення господарської діяльності, несплата податків і зборів та кількість працюючих осіб не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок. У матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, зокрема щодо притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету. Більше того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України,  обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарські справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини Так, суд приймає до уваги, що Окружним адміністративним судом м. Києва винесено Постанову №2а-12423/11/2670, якою скасовано податкове повідомлення рішення позивача №0000972304 від 16.08.2011 р. винесене ТОВ «Фактор Ойл»на суму 576 980,00 грн., із яких 461 584 грн. за основним платежем, а 115396 грн. за штрафними санкціями. Під час розгляду справи №2а-12423/11/2670 Окружним адміністративним судом м. Києва було встановлено що висновки ДПІ викладені в Акті перевірки, ґрунтувалися на припущеннях, за відсутності достовірної інформації щодо ТОВ «Укройлпродукт»та невпевненості ДПІ у власних висновках, що вбачається з висновків про неможливість визначитись у питаннях щодо наявності/відсутності у контрагента позивача можливостей для здійснення спірних операцій (стор.3 Постанови №2а-12423/11/2670). Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва під час розгляду справи №2а-12423/11/2670 було встановлено, що до повноважень та функцій податкових органів не належить складання Висновків, замість проведення перевірки за визначеними ПК України правилами та складання за їх результатами акту перевірки. Окружний адміністративний суд м. Києва під час розгляду справи №2а-12423/11/2670 дійшов до висновку, що Висновок №27/23-404/37036907 в контексті спірних відносин не має правового значення, як документ, створений поза межами повноважень та компетенції ДПІ, та відповідно, не може вважатися належним та допустимим доказом (актом перевірки, актом зустрічної перевірки), вважатися носієм доказової бази, а отже не може братися судом до уваги в контексті приписів ч.3 ст.70 КАС України (стор.14 Постанови №2а-12423/11/2670). Окружним адміністративним судом м. Києва під час розгляду справи №2а-12423/11/2670 також було встановлено, що зміст спірного договору №УП-012-20 від 09.12.2010 р. не суперечить актам цивільного законодавства, та відсутні підстави для сумніву у реальності здійснення господарських операцій (стор.12 Постанови №2а-12423/11/2670). При цьому, на підставі наданих первинних та податкових документах, Окружним адміністративним судом м. Києва було встановлено що вони кореспондуються між собою, підтверджують та відповідають звичайній хронології та послідовності дій учасників такого роду операцій з постачання нафтопродуктів. Більше того, під час розгляду справи №2а-12423/11/2670 Окружним адміністративним судом м. Києва було встановлено наступне: на ТОВ «Укройлпродукт»кількість штатних працівників станом на січень 2011 р. становило –6 осіб (стор. 9 Постанови №2а-12423/11/2670); спірна податкова накладна містила суму ПДВ, що не передбачала її реєстрацію в Єдиному реєстрі (стор. 11 Постанови №2а-12423/11/2670); ТОВ «Укройлпродукт»зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платником ПДВ на момент вчинення господарських операцій (стор. 13 Постанови №2а-12423/11/2670). За вказаних обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає твердження позивача стосовно умислу відповідачів на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, недоведеним. Як наслідок, враховуючи відсутність підтвердження укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, застосування наслідків, передбачених ст.208 Господарського кодексу України є неможливим. Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 17.05.2011 р. у справі №К-24659/08, від 28.07.2011 р. у справі №К-20847/08, від 07.09.2011 р. у справі №К-22969/08. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як наслідок, позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували укладення відповідачами договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про нікчемність вказаного правочину, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Подільському районі міста Києва має бути відмовлено в повному обсязі. Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.254 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1.          В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПА України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт»відмовити. Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.           Суддя                                                                                                               Б. В. Санін