Рішення

від 06.06.2012 по справі 6/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2012 року справа №5028/6/16/2012

За позовом: приватного підприємства „Віас-МФК",

юридична адреса: вул. Гостінна, буд. 11, кв. 1, м. Харків, 61004,

адреса для листування: а/я 11695, м. Харків, 61067,

до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

місце реєстрації: АДРЕСА_1, 14029;

фактична адреса: АДРЕСА_2 14005,

про стягнення 11 225,56 грн.

Суддя Ж.В. Блохіна

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 06.06.2012р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством „Віас-МФК"(далі - позивач) подано позов до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 11 225,56 грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань за договором №26/10 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 26.10.2010 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Позивачем на адресу суду направлено телеграму, в якій він просить розглянути справу без участі його представника.

24.05.2012 року на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення суми судових витрат, в якій він просить збільшити суму судових витрат на 761,39 грн.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань не надіслав. Ухвали суду про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу, за адресами: АДРЕСА_1, яка вказана в позовній заяві і яка відповідає адресі, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, повернулась на адресу суду з довідкою Укрпошти: „за зазначеною адресою не проживає"; АДРЕСА_2, м. Чернігів повернулася на адресу суду з довідкою Укрпошти: „за закінченням терміну зберігання".

В п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року №02-5/289 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними в справі матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

05 травня 2010 року між позивачем (перевізник-експедитор) та Відкритим акціонерним товариством „СВ-Дубль" (замовник, Росія, Калузька обл., м. Балабаново, вул. Московська, 20-Б) укладено договір №05/05/2010 на перевезення вантажів та надання експедиторських послуг.

Згідно п. 1.1 договору замовник поручає, а перевізник-експедитор приймає на себе надання послуг по організації міжнародних перевезень вантажів і експедирування вантажів на умовах, вказаних в цьому договорі та додатках до нього, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору перевізник-експедитор здійснює організацію перевозок і експедирування вантажів на основі заявки замовника, по формі -додаток №3 до даного договору, з належною якістю, в строки у відповідності з технологією, обумовленої в статті 5 даного договору.

Перевізник-експедитор не пізніше двох робочих днів до початку здійснення вантажоперевезення, письмово підтверджує замовнику прийняття заявки до виконання (п. 2.1.2 договору).

Пунктом 2.1.13 договору передбачено, що перевізник-експедитор видає вантаж уповноваженому представнику на місці відвантаження (вантажоодержувачу).

Перевізник-експедитор має право залучати транспортні засоби інших підприємств від свого імені, а також здійснювати інші юридично значимі дії у відносинах з третіми особами. Нагородою перевізника-експедитора в даному випадку є різниця між всіма коштами, отриманими від замовника та коштами, оплаченими залученому підприємству (п.2.2.2 договору).

Як зазначено в п. 3.1 договору, розрахунки за надані послуги перевізника-експедитора проводяться в рублях Російської Федерації по узгодженим між замовником та перевізником-експедитором тарифах, вказаних в додатку №1 даного договору, які розраховуються на основі маршруту перевезення, вказаного в додатку №1 даного договору.

Перевізник-експедитор несе відповідальність за ввірений йому вантаж перед замовником з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту передачі вантажу вантажоотримувачем (п. 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1.2 договору у випадку втрати, пошкодження, псування вантажу перевізник-експедитор відшкодовує замовнику збитки в розмірі, передбаченому Конвенцією КДПГ. Вартість вантажу розраховується по ринковій вартості або котируванню СРТ на дату і місце прибуття вантажу. Відшкодування шкоди проводиться на протязі п'яти банківських днів по рахунку замовника.

Згідно п. 4.1.7 у випадку залучення перевізником-експедитором третіх осіб для виконання доручень замовника, перевізник-експедитор несе відповідальність перед замовником за дії залучених осіб, як за свої власні.

12.11.2010р. ТОВ „СВ-Дубль" подана позивачу заявка на перевезення №1, згідно якої вантажовідправником є - ТОВ „Самсунг Електронікс Рус Калуга", місце завантаження: Калузька обл., Боровський район, селище Коряково, перший північний проїзд, вантажоодержувачем є: ТОВ „Самсунг Електронікс Україна компані", місце розвантаження: вул. Садова, 26а, смт. Гостомель, Київська обл., Україна.

26.10.2010 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (перевізник) укладено договір №26/10 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, в якому відповідно до п.1.1 договору предметом даного договору є порядок взаємовідносин, виникаючих між експедитором та перевізником при плануванні, втіленні і розрахунках за доставку вантажів, що надаються експедитором для перевезення всіма видами автомобільного транспорту перевізника в міжнародному сполученні.

Згідно п. 4.5 договору перевізник приймає на себе відповідальність за збереження в дорозі та доставку вантажоодержувачу вантажів, що перевозяться згідно даного договору, вказаних в товаро-транспортних накладних (CMR) в тому числі:

- за фізичну втрату або нестачу вантажу -в розмірі вартості втраченого або невистачаючого вантажу;

- у випадку пошкодження вантажу -в розмірі суми, на яку знизилась його вартість.

Відповідальність перевізника за збереженість вантажу настає з моменту завантаження його на автомобіль і закінчується моментом передачі його вантажоотримувачу.

Відповідно до п. 5.6 договору всі розрахунки між експедитором та перевізником проводяться в валюті України гривнях.

Позивачем передана, а відповідачем прийнята до виконання заявка на перевезення вантажу №12/11/01, згідно якої ФОП ОСОБА_1 має прийняти до перевезення 12.11.2010р. побутову техніку; адреса завантаження: Калузька обл., Боровський район, селище Коряково, володіння 1, завод SAMSUNG; адреса розвантаження: Київська обл., м. Гостомель. Дана заявка підписана представником позивача та відповідачем та скріплена відповідними печатками. Також на заявці зазначено: держ. номер автомобіля : НОМЕР_1/НОМЕР_5, водій ОСОБА_1.

В матеріалах справи міститься копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0024274, з якої вбачається здійснення перевезення вантажу - телевізори SAMSUNG у кількості 552 шт, вантажовідправник: ТОВ „Самсунг Електронікс Рус Калуга", вантажоодержувач: ТОВ „Самсунг Електронікс Україна компані", місце розвантаження: вул. Садова, 26а, смт. Гостомель, Київська обл., Україна, місце завантаження: селище Коряково, Калузька обл., Росія, 12.11.2010р., перевізник - „PE BURKHANOV W.I.". Також на CMR № 0024274 зроблена відмітка про те, що вантаж прийнятий 19.11.2010р., „составлен акт внутритарной недостачі".

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України ( далі -ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та 307 Господарського кодексу України ( далі -ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути - міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), до якої приєднана Україні відповідно до Закону України „ Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 1 серпня 2006 року N 57-V, визначено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тобто Конвенція вказує на початок перевезення - місце прийняття вантажу для перевезення та його завершення - місце, передбачене для доставки.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, виходячи з умов договору №26/10 та вищевикладених норм законодавства, між сторонами спору укладений договір перевезення вантажу, на виконання умов якого відповідачем здійснено міжнародне автомобільне перевезення вантажу у період з 12.11.2010р. по 19.11.2010р.

Між позивачем та відповідачем складено акт приймання виконаних робіт (послуг) від 06.12.2010 року, згідно якого на протязі з 12.11 по 19.11.2010 року перевізник надав транспортно-експедиторські послуги по доставці вантажу згідно заявки №12/11/01 від 12.11.2010р. за маршрутом: селище Коряково, Боровський район, Калузька область (РФ) -смт. Гостомель, Київська область (Україна), а/м НОМЕР_1/НОМЕР_5, CMR № 0024274. Вартість послуг складає 6000 грн.

Згідно даного акту доставка здійснена якісно та в строк. Зауважень та претензій до якості доставки немає. Акт є підставою для взаєморозрахунків.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактура №06/12-5 від 06.12.2010 року за транспортно -експедиційні послуги на суму 6000 грн.

На підставі даного рахунку-фактури ПП „Віас-МФК" перерахувало ФОП ОСОБА_1 6000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1155 від 19.01.2011 року.

Таким чином відповідач отримав від позивача плату за перевезення вантажу в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2010р. між представником перевізника (водій, експедитор) ОСОБА_1 та вантажоотримувачем в особі ДП „Кюне и Нагель" (смт Гостомель, вул. Садова, 26а) ОСОБА_2 складено та підписано акт №2010111901 приймання товару на комерційний склад за кількістю та якістю, згідно якого: дата вивантаження 19.11.2010р., CMR № 0024274, інвойс 8071147471, автомашина НОМЕР_3/НОМЕР_5; по інвойсу кількість товару 552 шт., фактично 548 шт. нестача 4 шт.

ТОВ „Самсунг Електронікс Україна Компанія" направлено 23.11.2010р. ТОВ „Самсунг Електронікс РУС Калуга" претензію №1123-1, в якій просить зменшити заборгованість ТОВ „Самсунг Електронікс Україна Компанія" перед ТОВ „Самсунг Електронікс РУС Калуга" на суму недопоставленої продукції, а саме 1408 доларів США, що становить вартість нестачі 4 телевізорів; нестача вантажу встановлена при вивантаженні з автомобіля з номером НОМЕР_1/НОМЕР_5, що підтверджується актом приймання-передачі та відповідним записом в CMR.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Самсунг Електронікс РУС Калуга" 15.12.2010р. направило товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Дубль" претензію №829 з вимогою сплатити 1408 доларів США, що складає суму недостачі товару - 4 телевізорів на загальну суму 1408 доларів США. Даний вантаж надійшов до покупця 19.11.2010р., про що свідчить CMR № 0024274, автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_5.

Товариством з обмеженою відповідальністю „СВ-Дубль" 07.02.2011р. направлено на адресу ПП „Віас-МФК" претензію №5 з вимогою сплатити компенсацію суми реальних збитків в рублях в розмірі 1408 доларів США по курсу ЦБ РФ на момент платежу, в зв'язку з тим, що при вивантаженні вантажу, який був доставлений вантажоодержувачу 19.11.2010р. на автомобілі НОМЕР_1/НОМЕР_5, CMR № 002427 встановлено нестачу на загальну суму 1408 дол. США ( акт від 19.11.2010).

Задовольняючи пред'явлену претензію, позивач перерахував на рахунок ТОВ „СВ-Дубль" суму еквівалентну 1408, 00 доларів США, що підтверджується платжним дорученням в іноземній валюті №1 від 06.10.2011р.

В свою чергу, 08.02.2011р. ПП „Віас-МФК" направило ФОП ОСОБА_1 лист №08/02/03, в якому просить сплатити компенсацію суми реальних збитків в гривнях в розмірі 1408 доларів США по курсу НБУ на момент оплати за недостачу вантажу, виявлену 19.11.2010р. при розвантажуванні автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_5, CMR № 002427. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

У ст. 920 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

В силу ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

В силу ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Отже, в силу вищевикладених норм законодавства, відповідач несе відповідальність за нестачу прийнятого до перевезення вантажу за CMR № 002427.

Матеріалами справи підтверджується факт нестачі прийнятого відповідачем до перевезення вантажу (4 телевізорів), про що 19.11.2010р. між відповідачем ( перевізник) та вантажоотримувачем в особі ДП „Кюне и Нагель" (смт Гостомель, вул. Садова, 26а) ОСОБА_2 складено та підписано акт №2010111901 приймання товару на комерційний склад за кількістю та якістю (дата вивантаження 19.11.2010р., CMR № 0024274, інвойс 8071147471, автомашина НОМЕР_3/НОМЕР_5; по інвойсу кількість товару 552 шт., фактично 548 шт. нестача 4 шт.).

Відповідно до ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Таким чином до спірних правовідносин застосовується Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Частиною 2 ст. 32 Конвенції встановлено, що пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі.

Позивач направив відповідачу претензію №08/02/03 від 08.02.2011р. з вимогою сплатити вартість реальних збитків в гривнях у розмірі еквівалентному 1408 доларів США по курсу НБУ на момент оплати за нестачу вантажу, встановлену під час вивантаження автомобіля 19.11.2010р. Дану претензію відповідач отримав 23.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення -рекомендованого листа від 14.02.2011р. та описом вкладення у рекомендований лист.

Як стверджує позивач і не спростовує відповідач, до даного часу відповіді на претензію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач несе відповідальність за часткову втрату вантажу, що сталася з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а тому позивачем правомірно, в межах строку позовної давності ( перебіг розпочався з 20.11.2010р., відлік терміну позовної давності припинився пред'явленням претензії 14.02.2011р.), заявлені до стягнення збитки на суму 11225,56 грн., спричинені відповідачем неналежним виконанням наданих послуг з перевезення вантажу шляхом часткової втрату вантажу.

Відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не надав належних і допустимих доказів, які в спростовували вищевикладені обставини.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи ( стаття 30 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Суд, розглядаючи даний спір, не застосовував ст. 30 ГПК України. Крім того, суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання представників сторін.

Відтак, заява позивача про покладення на відповідача витрат позивача в сумі 762,39 грн., що становить транспортні витрати представника позивача на приїзд в судові засідання в даній справі, задоволенню не підлягає.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_4, ПАО ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767, код НОМЕР_4 НЗЕГР НОМЕР_6) на користь Приватного підприємства „Віас-МФК" (юридична адреса: вул. Гостінна, б. 11, кв. 1, м. Харків; адреса для листування: а/я 11695, м. Харків, р/р 26004052303662 в 2-му відділенні ХГРУ „ПриватБанк" м. Харків, МФО 351533 ідентифікаційний код 32951288) 11225,56 грн. збитків, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012р.

Суддя Ж.В. Блохіна

06.06.12