Рішення

від 12.09.2008 по справі 32/354

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/354

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/354

12.09.08

За позовомЗаступника  прокурора міста  Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

До1.          Київського національного університету ім. Т. Шевченка2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Паруцина»

Провизнання договорів недійсними

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивачаКурилкін С.І. –заст.нач.юр.відд.,

Від відповідача-1Саленко І.В. –предст.,

Від відповідача-2Овчінніков С.О. –предст., Малий А.В. –предст., Ласкавий В.В.-предст., Ровний А.Ю.-дир.

Від прокуратуриКарпенко Н.М. –ст.прок.відд.,

Обставини  справи:

Заступник  прокурора міста  Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним з моменту укладення договору простого товариства від 07.02.2008 № б/н між Київським національним університетом ім. Т. Шевченка та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паруцина», та про повернення у оперативне управління Київського національного університету ім. Т. Шевченка об'єкти незавершеного будівництва, що розташовані по вул. Ломоносова, 36, 38 у м. Києві, а саме: навчально-виробничі майстерні та будівлю санаторію-профілакторію.

Позивач письмових пояснень по суті спору не надав, в судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги, заявлені Прокуратурою міста Києва.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Київський національний університет ім. Т. Шевченка позов визнав.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, повноважні представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Паруцина»в судовому засіданні проти позову заперечували.

Відповідачем-2 неодноразово були заявлені клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, однак з апеляційної скарги, яка була подана 09.09.2008 на ухвалу Господарського суду міста Києва № 32/354 від 26.08.2008, та заяв про відвід складу суду  вбачається, що відповідачу-2 відомий предмет спірного договору та обставини, пов'язані з його укладенням та виконанням, тому неподання відповідачем-2 відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження заперечень проти позову не перешкоджає вирішенню справи по суті.

09.09.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Паруцина»заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення та розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної  скарги відповідача-2, поданої 09.09.2008 на ухвалу Господарського суду міста Києва № 32/354 від 26.08.2008 про порушення провадження у справі.

12.09.2008 відповідач-2 повторно звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі з тих же підстав.

Заявлені клопотання відповідача-2 задоволенню не підлягають, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 32/354 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Паруцина»від 09.09.2008 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2008 про порушення провадження у справі                № 32/354 з доданими документами повернута заявнику, оскільки ухвала про порушення провадження у справі не підлягає оскарженню.

10.09.2008 відповідачем-2 подано до Господарського суду міста Києва клопотання про зупинення провадження у справі № 32/354 до вирішення пов'язаної з нею справи за поданням Президента України від 07.07.2008 Конституційним Судом України.

Заявлене клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки вирішення Конституційним Судом України питання про конституційність постанов Кабінету Міністрів України № 35 від 16.01.2007 та № 443 від 14.03.2007 не перешкоджає вирішенню спору у справі  № 32/354. Крім того, відповідачем-2 не надано доказів порушення Конституційним Судом України провадження у вказаній справі.

В судовому засіданні 12.09.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Паруцина»заявлено клопотання про витребування доказів, яке також не підлягає задоволенню, оскільки доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо для прийняття обґрунтованого рішення по суті спору.

Крім того, 12.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Паруцина»звернулось до суду з заявою про залишення позову без розгляду, мотивуючи тим, що представники позивача –Міністерства освіти і науки України, в інтересах якого подано позовну заяву, не з'являються у судові засідання. Однак суд зазначає, що відповідно до  ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Нез'явлення в судове засідання представників позивача не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Тому, з огляду на викладене та враховуючи наполягання прокурора на позовних вимогах, суд відмовляє в задоволенні заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Паруцина»клопотання про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні Прокуратурою міста Києва було заявлено клопотання про залучення до участі у справі Фонду державного майна України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яке підтримано повноважними представниками відповідачів.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Суд відмовляє в задоволенні заявленого Прокуратурою міста Києва клопотання про залучення до участі у справі Фонду державного майна України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з огляду на те, що Прокуратурою міста Києва не доведено, яким чином рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Фонду державного майна України щодо сторін спору.

Численні клопотання працівників відповідача-2 про відкладення розгляду справи не підлягають задоволенню, оскільки у справі достатньо доказів для вирішення спору, а також з огляду на наявність у відповідача-2 достатнього часу для підготовки відзиву на позов (позовні матеріали прокуратурою направлені ТОВ «Паруцина»14.08.2008, позовна заява надійшла до суду 19.08.2008).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового засідання, Господарський суд міста Києва,  -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2008 між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паруцина»було укладено договір № б/н простого товариства (далі –Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони зобов'язались об'єднати свої вклади і спільно діяти з метою реконструкції, експлуатації, обслуговування багатофункціонального громадського адміністративного комплексу шляхом перебудови та зміни функціонального призначення, геометричних розмірів, техніко-економічних показників незавершеного будівництвом учбово-лабораторного комплексу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 36, 38 (далі –об'єкт).

Як було встановлено в ході розгляду справи, на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серед іншого, перебувають наступні незавершені будівництвом об'єкти: навчально-виробничі майстерні та будівля санаторію-профілакторію по вул. Ломоносова, 36, 38 у м. Києві.

З умов спірного договору вбачається, що відповідачі є співвласниками нового об'єкта, який є спільною частковою власністю сторін, а пунктом 2.5 Договору було визначено частки відповідачів від загальної площі нового об'єкта: частка Київського національного університету імені Тараса Шевченка –10 %, а частка Товариства з обмеженою відповідальністю «Паруцина» - 90 %.

Для здійснення спільної діяльності відповідачі зобов'язались об'єднати вклади в порядку та на умовах, визначених розділом 3 Договору. Так, пунктом 3.1 Договору відповідачі визначили, що Київський національний університет імені Тараса Шевченка передає в якості внеску у спільну діяльність сторін право користування об'єктом з метою його реконструкції (добудови та перепрофілювання) відповідно до пункту 2.1 цього Договору.

Крім того, пунктом 9.1 Договору відповідачами визначено, що побудований новий об'єкт та майно, яке внесене сторонами у вигляді нематеріальних активів, вкладів, придбане ними за рахунок вкладів, є їхньою спільною власністю до моменту виділу частки кожної із сторін. Виділ із складу майна частки кожної із сторін здійснюється в 10 денний термін з дня затвердження актів про введення нового об'єкта в експлуатацію шляхом передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Паруцина»90 відсотків та Київському національному університету імені Тараса Шевченка 10 відсотків від загальної  площі побудованого нового об'єкта.

Прокуратура міста Києва стверджує, що внаслідок укладення оспорюваного Договору фактично відбулось відчуження державного майна, чим було порушено майнові інтереси держави.

Оцінюючи подані прокуратурою та відповідачем-1 докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Указом Президента України від 25.11.1999 № 1496/99 «Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка»визначено, що майно, яке передано Університету в оперативне управління, належить йому на праві повного господарського відання, використовується самостійно, в тому числі для ведення господарської діяльності, надання його в оренду та в користування без права викупу (пункт 2 Указу).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Київський національний університет імені Тараса Шевченка здійснює свою діяльність відповідно до власного Статуту, що затверджується Указом Президента України (пункт 1 зазначеного Указу Президента України).

Згідно з п. 11.2 Указу Президента України від 14.01.2000 № 64/2000 «Про Статут Київського національного університету імені Тараса Шевченка»усі будівлі, споруди, житло, навчальне і наукове обладнання, інвентар та інше державне майно, яке надане в оперативне управління, а також майно (рухоме і нерухоме), матеріальні цінності та інші об'єкти, придбані за кошти Університету від госпрозрахункової діяльності, належать йому на правах повного господарського відання і використовуються ним самостійно, в тому числі для здійснення господарської діяльності, надання в оренду та користування (без права викупу), а також створення в установленому законодавством порядку інших юридичних осіб і не підлягають вилученню.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ч. 1 ст. 1132 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодекс України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Судом встановлено, що незавершені будівництвом об'єкти: навчально-виробничі майстерні та будівля санаторію-профілакторію по вул. Ломоносова, 36, 38 у м. Києві, які є об'єктом спірного Договору, є державною власністю та були передані Київському національному університету імені Тараса Шевченка в оперативне управління. Однак, відповідачем-1, в порушення вимог чинного законодавства та положень Статуту, майно по вул. Ломоносова, 36, 38 у м. Києві було внесене як вклад у спільну діяльність з Товариством з обмеженою відповідальністю «Паруцина».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Як передбачено  частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора міста Києва є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

          Визнати недійсним з моменту укладення договір простого товариства від 07.02.2008 № б/н між Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, код 02070944) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паруцина»(01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, оф.1, код 34578262).

          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Паруцина» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, оф.1, код 34578262) повернути у оперативне управління Київського національного університету ім. Т. Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, код 02070944) об'єкти незавершеного будівництва, що розташовані по вул. Ломоносова, 36, 38 у м. Києві, а саме: навчально-виробничі майстерні та будівлю санаторію-профілакторію.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                        О.О.Хрипун