Рішення

від 27.03.2012 по справі 2-138/11

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 2-138/11

Провадження № 2/0538/24/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А. М.,

при секретарі Григор А.Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтопром" в особі Чеснакова Геннадія Сергійовича розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтопром" про стягнення недоотриманих сум заробітної плати, про стягнення компенсації за невикористану відпустку, а також компенсації за використання власного транспортного засобу для потреб підприємства, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя із позовною заявою до ТОВ "Елтопром" про стягнення недоотриманих сум заробітної плати, про стягнення компенсації за невикористану відпустку, а також компенсації за використання власного транспортного засобу для потреб підприємства, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 вересня 2009 року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду начальника ділянки. 15 січня 2010 року був звільнений з займаної посади за згодою сторін. Трудову книжку йому було видано тільки 19 квітня 2010 року, з якої йому стало відомо, що звільнено його наказом від 31 грудня 2009 року, що не відповідає дійсності, оскільки він продовжував працювати на підприємстві включно по 15 січня 2010 року. При звільненні ТОВ "Елтопром" повного розрахунку належних йому сум не здійснило, що є порушенням вимог ст.115, 116 КЗпП України. Під час праці у відповідача, за домовленістю йому було встановлено посадовий оклад у мінімальному розмірі, а фактично, за усною домовленістю з директором підприємства Олексівою О.О. заробітна платня повинна була сплачуватися у розмірі 2500 гривень щомісяця. На його звернення відповідач надав йому довідку, що заборгованість по заробітній платі ТОВ "Елтопром" складає 39,06 гривень, що не відповідає дійсності бо за відпрацьований час у листопаді-грудні 2009 року та за неповний січень 2010 року він взагалі не отримував зарплатню. Крім того, ним з відповідачем було укладено договір оренди транспортного засобу від 01 жовтня 2009 року №1-а, який він згідно акту передав підприємству у день укладання договору. Вказаним договором №1-а було передбачено орендну плату у розмірі 500 гривень щомісячно, але в порушення умов договору оренди відповідач йому не сплатив до теперішнього часу орендну плату за жовтень-січень 2009 року. Крім того, при звільненні у порушення ст.24 Закону України "Про відпустки" йому не було сплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за відпрацьований час - тривалістю 8 днів. У зв'язку з вказаними порушеннями просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платні за період листопад 2009 року - 15 січня 2010 року у розмірі 6181,21 гривня виходячи з окладу 2500 гривень щомісяця, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 625,16 гривень та середній заробіток за час затримку за період з 16 січня 2010 року по час подання позовної заяви, що з урахуванням окладу у розмірі 2500 гривень становить 11136, 72 гривні, крім того просив стягнути на його користь заборгованість за договором оренди у сумі 1500 гривень, а з урахуванням пені - 1625 гривень. В подальшому позов ОСОБА_1 доповнено вимогами стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди у розмірі 3000 гривень та збільшено ціну позову щодо стягнення пені за договором оренди до 6350 гривень та заборгованості у розмірі 2000 гривень, а так само позивачем збільшено розмір середнього заробітку, що на його думку підлягає стягненню, з урахуванням терміну розгляду цивільної справи - до 60683,76 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні тим, що викладені письмово у позовній заяві, крім того додав, що прийняття на роботу та оплата його праці відбулись виключно за усною домовленістю з директором підприємства, відповідні записи у трудовій книжці відповідачем зроблені вже фактично після припинення трудових відносин, хоча заяву про прийняття на роботу він надавав письмово. У трудові обов'язки входило виконання доручень директора підприємства, графік роботи був з 8 ранку до 17 години, 5 днів на тиждень. Зарплатню отримував від директора про що розписувався у відомостях, решту зарплатні за домовленістю повинен був отримувати поза межами офіційних документів. Підприємство на той час виконувало підрядні роботи у ПАТ "МК "Азовсталь" та на його власний автомобіль, яким він користувався для потреб відповідача потрібно було перепустка на підприємство, з метою отримання якої він уклав з ТОВ "Елтопром" договір оренди транспортного засобу, хоча фактично продовжив самостійно використовувати цей автомобіль тобто фактично уклав угоду з підприємством про використання працівником автомобіля для потреб підприємства, що передбачено ст.125 КЗпП України. На його вимоги сплатити заборгованість по заробітній платні, розмір якої було обговорено усно йому відмовили на підприємстві та повідомили що заборгованість є, але вона складає 39,06 гривень, пізніше цю визнану відповідачем заборгованість він частково отримав. Моральна (немайнова) шкода йому спричинена діями, а так само бездіяльністю відповідача завдяки яким він тривалий час перебував у психічно напруженому стані, звертався до лікаря з приводу такого стану та додавав значних зусиль щодо відновлення своїх порушених трудових прав.

Аналогічні пояснення та їх правове обґрунтування у судовому засіданні надані представником позивача ОСОБА_2

Представники відповідача ТОВ "Елтопром" в особі Олексівой О.О. та Чеснакова Г.С. проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечували частково. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що дійсно у відповідності з наказом №22 від 15 вересня 2009 року позивач був прийнятий на роботу на посаду начальника ділянки. Звільнено позивача з підприємства 31 грудня 2009 року на підставі його заяви за власним бажанням згідно з наказом №31, трудова книжка позивачу була видана цього ж дня. Пояснення позивача щодо обставин прийняття та звільнення, а так само передачі трудової книжки ґрунтуються виключно на його поясненнях та не підтверджуються, на їх думку, матеріалами справи. Визнаючи частково вимоги позивача щодо виплати компенсації за невикористану відпустку, зазначили, що підприємством помилково було нараховано компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки у розмірі 47,37 гривень, бо така компенсація з урахуванням середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 29,50 гривень повинно було бути нараховано та сплачено 206,50 гривень, з урахуванням сплачених позивачу 47,37 гривень та обов'язкових відрахувань недоплачена сума компенсації складає 131,05 гривню. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу від 01 жовтня 2009 року не підлягають задоволенню бо вказаний договір було укладено у порушення вимог ст.799 ЦК України щодо обов'язковості нотаріального посвідчення такої угоди та вказана угода на думку представників відповідача не відповідала справжній волі сторін про що вказую сам позивач обґрунтовуючи стягнення заборгованості та пені на підставі ст.125 КЗпП України. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платні ґрунтуються на думку представників відповідача виключно на твердженнях ОСОБА_1 згідно яких у нього з відповідачем існувала домовленість про оплату праці у розмірі 2500 гривень щомісяця та повністю спростовуються наданими суду документами згідно яких ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад у розмірі 900 гривень на місяць та вказані суми ним отримані згідно наданих щомісячних відомостей підписаних самим позивачем, за цих обставин не існує підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки поновного розрахунку при звільненні. Що стосуються позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди то вони також не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю заподіяння такої шкоди діями та бездіяльністю ТОВ "Елтопром".

Вислухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представників відповідача, пояснення свідка, а також дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 14 вересня 2009 року останнього на підставі наказу №22 від 15 вересня 2009 року було прийнято на роботу до ТОВ "Елтопром" на посаду начальника дільниці з 15 вересня 2009 року, з окладом згідно штатного розпису (а.с.136-137).

Згідно штатного розпису затвердженого 01 вересня 2009 року директором ТОВ "Елтопром" посадовий оклад начальника дільниці складає 900 гривень на місяць (а.с.119), аналогічний штатний розпис затверджено директором підприємства ТОВ "Елтопром" 02 листопада 2009 року (а.с.102)

Згідно заяви ОСОБА_1 від 30 грудня 2009 року на підставі наказу №31 від 31 грудня 2009 року ОСОБА_1 звільнено з підприємства ТОВ "Елтопром" за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.134-135).

Аналогічні відомості із зазначенням підстав та відповідних наказів надійшли своє відображення у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.13-14).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини викладені у його власноручно написаних заявах про прийняття та звільнення з роботи не заперечував, разом з тим зазначив, що заяву про звільнення датовану ним 30 грудня 2009 року написав тільки у квітні 2010 року, бо вважав що відповідач виконає усні обіцянки та розрахується з ним, а його права не будуть потребувати судового захисту.

Згідно Відомості на виплату грошей за вересень 2009 року ОСОБА_1 отримано зарплатню у розмірі 449, 71 гривень (т.с.2 а.с.40-41), за жовтень 2009 року ОСОБА_1 отримано 782,83 гривні (т.с.2 а.с.36-37), згідно відомості за листопад 2009 року ОСОБА_1 отримано зарплатню у розмірі 782, 83 гривні (т.с.2 а.с.38-39), у грудні 2009 року ОСОБА_1 отримано зарплатню у розмірі 468,39 гривень (т.с.1 а.с.61 та його зворотній бік). Про отримання вказаних сум зарплатні у відомості міститься власноручний підпис позивача, про належність підпису та отримання зазначених сум позивач не заперечував у судовому засіданні.

Згідно табелю обліку відпрацьованого часу затвердженого директором ТОВ "Елтопром" у вересні 2009 року ОСОБА_1 відпрацьовано на підприємстві 96 годин (з урахуванням прийняття на роботу 15 вересня 2009 року), у жовтні - 176 годин, у листопаді - 168 годин, у грудні - 105 годин (т.с.1 а.с.138-141).

Згідно довідки від 18 травня 2010 року наданої директором ТОВ "Елтопром" у підприємства є заборгованість по виплаті заробітної платні звільненому працівнику ОСОБА_1 у розмірі 39 гривень 6 копійок (т.с.1 а.с.33).

Аналогічний розмір (39 гривень 6 копійок) заборгованості по нарахованій та невиплаченій при звільненні заробітній платні ОСОБА_1 було встановлено Актом перевірки додержання законодавства про працю №05-20-007/0035 від 23 червня 2010 року що було проведено Державним департаментом нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної державної інспекції праці в Донецькій області. Крім того, результатами перевірки було виявлено порушення в частині не сплати позивачу компенсації за невикористану відпустку у сумі 47 гривень 37 копійок (т.с.1 а.с.105-112).

23 червня 2010 року за результатами вказаної перевірки на адресу директора ТОВ "Елтопром" Державним департаментом нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної державної інспекції праці в Донецькій області внесено припис про усунення порушень трудового законодавства - приписано усунути виявлені порушення у тому числі щодо виплати несплаченої заборгованості по заробітній платні ОСОБА_1 у розмірі 39 гривень 06 копійок (т.с.1 а.с.104).

У виконання припису Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної державної інспекції праці в Донецькій області на користь ОСОБА_1 з боку ТОВ "Елтопром" 13 серпня 2010 року переведено платіжним дорученням 39 гривень 1 копійку (т.с.1 а.с.103).

Зазначений Акт та припис Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної державної інспекції праці в Донецькій області не оскаржувався та був визнаний відповідачем по справі - ТОВ "Елтопром", про що представники відповідача не заперечували у судовому засіданні. При цьому зазначили, що помилково 13 серпня 2010 року не доплати (не перерахували) ОСОБА_1 5 копійок.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що станом на день звільнення 31 грудня 2009 року у ТОВ "Елтопром" перед звільненим працівником ОСОБА_1 існувала заборгованість по зарплатні, що не була сплачена йому при звільненні, у розмірі 39 гривень 06 копійок і ця заборгованість неповністю була виплачена у порушення вимог трудового законодавства тільки 13 серпня 2010 року та відповідно продовжує частково існувати на день закінчення слухання справи.

Досліджуючи зазначені обставини суд не може погодитись з думкою позивача ОСОБА_1. та його представника, що заборгованість по заробітній платі повинна розраховуватися з урахуванням усних домовленостей між робітником та роботодавцем про оплату праці у розмірі 2500 гривень та днем звільнення потрібно вважати 15 січня 2010 року бо такі посилання ґрунтуються виключно на власних поясненнях з боку ОСОБА_1 і іншими доказами наданими у судовому засіданні не підтверджуються - та навпаки спростовуються наведеними вище документами, що досліджувались по справі.

Статтею 117 КЗпП України закріплена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, даних у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини.

Визначаючи розмір середнього заробітку, суд керується роз'ясненнями, що містяться в Постанові Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року "Порядок обчислення середньої заробітної плати".

Так, кількість відпрацьованих годин за останні повністю відпрацьовані 2 місяці (листопад-грудень 2009 року) згідно табелів обліку робочого часу дорівнює 273. За відпрацьований час у листопаді-грудні 2009 року ОСОБА_1 отримано зарплатню у розмірі 1251,22 гривні. Таким чином, середньогодинна заробітна платня ОСОБА_1 дорівнює 4 гривням 58 копійкам (1251,22/273=4,58).

У 2010 році ОСОБА_1 з урахуванням графіку роботи повинен був відпрацювати 52 тижні по 40 годин, щотижня, за виключенням 11 святкових і неробочих днів (по 8 годин на день), що закріплені статтею 73 КЗпП України, таким чином в 2010 році - 1992 години. Аналогічним чином 1992 години ОСОБА_1 повинен був відпрацювати у 2011 році, та 12 тижнів і 2 дні (по день винесення судового рішення) по 40 годин щотижня у 2012 році, тобто в 2012 році за виключенням - 3 днів, що у відповідності до ст.73 КЗпП України є святковими і неробочими - 472 години, а всього за період з 31 грудня 2009 року по 27 березня 2012 року - 4456 годин.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2009 року по 27 березня 2012 року, включно дорівнює 20408,48 гривень (4456х4,58=20408,48), які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України, крім того на користь позивача з ТОВ "Елтопром" підлягає стягненню не виплачена до тепер заробітна плата у розмірі 5 копійок та компенсація за невикористану щорічну допомогу у розмірі 47 гривень 37 копійок, що також підтверджено Актом державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної державної інспекції праці в Донецькій області (т.с.1 а.с.105-112) та іншими письмовими доказами дослідженими по справі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди від 01 жовтня 2009 року у розмірі 2000 гривень та 0,5% пені у розмірі 6350 гривень, наявність яких позивач та його представник обґрунтовують положенням ст.125 КЗпП України судом встановлені наступні обставини.

Згідно договору оренди автомобіля від 01 жовтня 2009 року №1-а ОСОБА_1 (орендодавець) та директор ТОВ "Елтопром" Олексіва О.О. (орендатор) уклали договір оренди транспортного засобу марки ВАЗ 2121, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на підставі тимчасового реєстраційного талону з метою використання транспортного засобу орендатором для службових поїздок та вантажних перевезень. Строк оренди визначено 1 місяць. Орендна плата визначена у розмірі 500 гривень (а.с.28-29).

Найм (оренда) транспортного засобу регулюється положеннями ст.ст.798-805 ЦК України тому суд вважає посилання позивача та його представника на необхідність застосування положень КЗпП України до виниклих між сторонами правовідносин такими, що не ґрунтуються на законодавстві України.

Предметом договору найму (оренди) транспортного засобу, згідно ст.798 ЦК України можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

У відповідності до вимог ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. У відповідності до частини 2 цієї ж статті договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

З договору оренди автомобіля від 01 жовтня 2009 року №1-а вбачається, що сторонами цього договору виступають: з одного боку фізична особа - ОСОБА_1 та юридична особа ТОВ "Елтопром" в особі директора підприємства з іншого боку. За таких обставин до договору оренди автомобіля від 01 жовтня 2009 року №1-а повинна застосовуватися обов'язкова вимога - нотаріальне посвідчення, разом з тим сторони не дотримались цієї вимоги та уклали договір у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення. Частиною 1 ст.220 ЦПК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Такий договір не тягне виникнення правових наслідків відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Таким чином, договір оренди автомобіля від 01 жовтня 2009 року №1-а у зв'язку з недотриманням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення є нікчемним, тобто таким, що не породжує прав і обов'язків, яких бажали сторони. На цю обставину також вказують надані пояснення сторонами по справі згідно яких, договір оренди був укладений не з метою настання наслідків, які він передбачав, а з метою отримання перепустки на транспортний засіб для вільного пересування цього транспортного засобу по території іншого підприємства.

Частиною 5 ст.216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Під час розгляду цивільної справи у судовому засіданні представниками відповідача ТОВ "Елтопром" заявлена вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у зв'язку з недотриманням сторонами вимог ст.799 ЦК України.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди від 01 жовтня 2009 року №1-а у розмірі 2000 гривень та 0,5% пені у розмірі 6350 гривень задоволенню не підлягають, бо у відповідності до положень ст.215, 216, 220, 640, 799 ЦК України вказаний правочин є недійсним.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом відповідачем були порушені законні трудові права позивача щодо отримання належної суми при звільненні, у зв'язку з чим їм були спричинені моральні страждання, оскільки він тривалий час не отримувала грошові кошти, які були джерелом достатку для нього у тому числі під час хвороби, та тим самим він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

За таких обставин, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини справи, обсяг несплачених грошових сум, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивачки, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, а також період часу який не виплачувались зазначені суми, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути на його користь моральну шкоду з ТОВ "Елтопром" у розмірі 100 гривень.

Крім того, з відповідача ТОВ "Елтопром" у відповідності до ст.81 та ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 321 гривня 90 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтопром" (код ЄДРПОУ 33560542) про стягнення недоотриманих сум заробітної плати, про стягнення компенсації за невикористану відпустку, а також компенсації за використання власного транспортного засобу для потреб підприємства, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтопром" (код ЄДРПОУ 33560542) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 січня 2010 року по 27 березня 2012 року, включно - 20542 гривні 16 копійок, а також несплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 47 гривень 37 копійок та несплачену заробітну плату у розмірі 5 копійок, а разом 20589 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять ) гривень 58 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтопром" (код ЄДРПОУ 33560542) на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди - 100 (сто) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтопром" (код ЄДРПОУ 33560542) відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтопром" (код ЄДРПОУ 33560542) на користь держави судовий збір у розмірі 321 гривня 90 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя