Ухвала

від 24.05.2012 по справі 2а-14921/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14921/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Акуленко Ю.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сабля»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сабля»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Сабля»звернулось до суду з позовом про протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003012312/0 від 20 травня 2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 655243 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003022312/0 від 20 травня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 819 054 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13 квітня 2011 року по 19 квітня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Сабля»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Леопром»та товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнкол»за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Результати перевірки оформлено актом від 27 квітня 2011 року № 969/23-12/33887562.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати рекламних послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Леопром»та ТОВ «Рейнкол».

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним.

05 січня 2009 року між ТОВ «Сабля»та ТОВ «Леопром», в особі директора ОСОБА_2, укладено договір № 0501/1 за умовами якого позивачеві мали надаватись послуги з рекламного обслуговування підприємства.

Згідно договору № 0601/1 від 09 січня 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Рейнкол», в особі директора ОСОБА_2, останнє зобов'язалось надавати ТОВ «Сабля»послуги з рекламного обслуговування.

На підставі цих договорів були складені акти здачі-прийняття робіт, випасні рахунки-фактури та отримано позивачем податкові накладні на загальну суму 3 145 164 грн., в тому числі 524 194 грн. ПДВ.

Разом з тим, з наданих ОСОБА_2, що був допитаний під час розслідування кримінальної справи № 79-00236, пояснень вбачається, що він був формально зареєстрований як учасник та директор ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Леопром»та ТОВ «Рейнкол». Фінансово-господарську діяльність на даних підприємствах здійснювали невідому йому особи. Жодних господарських угод з підприємствами-контрагентами він не укладав та не підписував, довіреність на представництво інтересів від імені вказаних підприємств нікому не видавав.

Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2011 року по кримінальній справі № 1-797/11, що набрала законної сили, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 205 ч.2 (фіктивне підприємництво), ст. 358 ч. 2 (підроблення документів) Кримінального кодексу України. Звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 відбулось на підставі Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року, тобто з нереабілітуючих підстав.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 21.03.2011 року № 101 встановлено, що підписи у всіх первинних документах, складених на виконання господарських операцій між ТОВ «Сабля»та ТОВ «Леопром», позивачем та ТОВ «Рейнкол»виконані не ОСОБА_2, а іншими особами.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003012312/0 від 20 травня 2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 655243 грн., в тому числі 524 194 грн. за основним платежем та 131 048 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0003022312/0 від 20 травня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 819 054 грн., в тому числі 655 243 грн. за основним платежем та 163 811 за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 168/97-ВР»).

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Із наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає фактичного здійснення господарської операції та наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Оскільки доводи ДПІ про безтоварність операцій знайшли своє підтвердження матеріалами справи та приймаючи до уваги, що фальшивість документів, що надають права та звільняють від обов'язків, встановлено висновком експертизи, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Такий висновок ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судовому засіданні доказами.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сабля»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.